WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Залізодефіцитна анемія: клініко-гематологічна характеристика та ефективність лікування залізовмісним препаратом Глобірон сиропом - Реферат

Залізодефіцитна анемія: клініко-гематологічна характеристика та ефективність лікування залізовмісним препаратом Глобірон сиропом - Реферат

блюванням, діареєю. Застосування препаратів заліза per os в окремих хворих може ускладнюватися закрепами, так як залізо зв'язує сірчастий водень, що є фізіологічним стимулятором перистальтики.
Зважаючи на те, що вільні радикали заліза здатні підсилювати процеси перекисного окислення ліпідів, що існують при гіпоксичних станах, до складу препаратів простих солей включають антиоксиданти для попередження вільнорадикальних реакцій. Введення таких антиоксидантів та стимуляторів абсорбції, як вітамін Е, аскорбінова кислота, глюкоза, фруктозодифосфат, янтарна або лимонна кислота, покращують переносимість препаратів заліза.Так як процес всмоктування заліза відбувається, в основному, у дванадцятипалій кишці та верхніх відділах тонкого кишківника, то більшість заліза повинна потрапляти саме сюди. Проте основна частина пролонгованих препаратів минає цю ділянку шлунково-кишкового тракту.
Якщо препарат заліза хворому призначається вперше, доцільно починати в перші дні з мінімальних доз із поступовим збільшенням у подальшому. Добова доза, що добре переноситься хворим, але не перевищує максимальну (до 200 мг), може бути рекомендована для курсу терапії [2].Клінічна практика свідчить, що переносимість того чи іншого препарату заліза є індивідуальною. Підбір оптимального за переносимістю лікарського засобу відбувається емпірично.
Позитивним ефектом застосування препаратів заліза може вважатися підвищення концентрації Hb в середньому на 1 г/л за добу (близько 20 г/л кожні 3 тижні), причому чим тяжчий ступінь анемії, тим більшим є цей приріст. Найбільш ранньою ознакою позитивного ефекту лікування є зростання кількості ретикулоцитів уже на 4-7-ому дні від моменту призначення препарату.
До препаратів заліза, що призначаються для внутрішнього прийому, ставляться досить жорсткі вимоги: достатня біодоступність, висока безпечність, добрі органолептичні характеристики, різні лікарські форми, зручні для пацієнтів усіх вікових категорій, добре сприйняття хворим самого лікування (compliance).Цим критеріям найбільше відповідають препарати, створені на основі полімальтозного комплексу, представником яких є глобірон сироп, виробництва фірми "Дженом Біотек" (Індія). Глобірон являє собою комплекс гідроксиду заліза (ІІІ) з полімальтозою.Метою даного дослідження було вивчення ефективності сучасного лікарського препарату глобірон сироп при лікуванні ЗДА на підставі дослідження клініко-гематологічних показників та обміну заліза.
Матеріал та методи
У ході дослідження нами було обстежено 48 хворих (32 жінки і 16 чоловіків) на ЗДА легкого та середнього ступенів тяжкості. Вік обстежених коливався у межах від 20 до 45 років. Тривалість захворювання - від 2 до 5 років. Усі обстеження проводилися до початку будь-якого лікування. Діагноз ЗДА верифікувався на підставі вивчення клінічних ознак (сидеропенічний та анемічний синдроми), змін периферичної крові та основних показників метаболізму заліза. У всіх хворих ЗДА розвинулася на фоні хронічних крововтрат, зумовлених менорагіями та захворюваннями шлунково-кишкового тракту. Легкий ступінь тяжкості діагностували у 21 хворого (11 чоловіків та 10 жінок), середній - у 27 хворих (5 чоловіків та 22 жінки). Хворим рекомендували дієту, що включала продукти з підвищеним вмістом заліза, проводилося лікування захворювань, які спричинили виникнення ЗДА. Основним препаратом патогенетичного лікування ЗДА у всіх хворих був глобірон сироп (міжнародна та хімічна назва: заліза (ІІІ) гідроксид полімальтозний комплекс). Кожні 5 мл препарату містять: заліза (ІІІ) гідроксид полімальтозний комплекс (еквівалентно елементарному залізу) - 50 мг; допоміжні речовини - рафінований цукор, моногідрат лимонної кислоти, розчин сорбітолу 70 %, натрію метил парабен, натрію пропіл парабен, апельсиновий ароматизатор.Слід зазначити, що глобірон сироп, як і інші препарати Fe (ІІІ) гідроксид полімальтозного комплексу, не потребують, як інші, поступового збільшення дози та дотримання режиму призначення залежно від вживання їжі.
Усім хворим призначався прийом препарату глобірон сироп під час їжі по 2 чайні ложки три рази на день.Контроль клініко-гематологічних показників (кількість еритроцитів, ретикулоцитів, гемоглобіну та кольоровий показник, середній вміст гемоглобіну в еритроциті (МСН), середня концентрація гемоглобіну в еритроциті (МСНС), залізо сироватки крові Fe, загальна залізозв'язуюча здатність сироватки крові [ЗЗЗСК]) проводився на 6-7-й день - термін вираженого ретикулоцитозу при позитивних гематологічних зрушеннях та на 21-й день - період явного підвищення вмісту гемоглобіну.
Результати та їх обговорення
Основними скаргами обстежуваних хворих з легким перебігом ЗДА були: підвищена втомлюваність, погіршення пам'яті, м'язова слабкість, запаморочення, періодичний біль у ділянці серця.У групі хворих на ЗДА з середнім ступенем тяжкості всі ознаки, що зумовлені як метаболічною інтоксикацією - втомлюваність, зниження пам'яті, головний біль, субфебрилітет, тахікардія, так і сидеропенічним синдромом - м'язова слабкість, спотворення смаку та нюху, ламкість нігтів та посилене випадіння волосся, "блакитні" склери, гіпо- або анацидний гастрит, порівняно з хворими, що мали легкий ступінь ЗДА, були виразнішими.
Дані клінічні симптоми супроводжувалися достовірним зниженням гемоглобіну, кольорового показника, а також середнього вмісту гемоглобіну в еритроциті та зменшенням кількості як транспортного, так і резервного фондів заліза в організмі (таблиці 1, 2).Внаслідок лікування глобіроном у хворих злегким ступенем ЗДА поліпшення загального самопочуття та зменшення клінічних симптомів відбулося протягом першого тижня. Водночас покращилися показники периферичної крові, рівень Hb та кольоровий показник на 6-7-й день майже досягав норми (табл. 1). Ці зрушення супроводжувалися підвищенням кількості ретикулоцитів.
На 20-21-й день лікування в даній групі хворих ліквідувалися всі клінічні ознаки захворювання та нормалізувалися показники вмісту еритроцитів, Hb, кольоровий показник. На 29-30-й день нормалізувалися МСН та МСНС, а також концентрація сироваткового заліза і загальна залізозв'язуюча здатність сироватки крові, що свідчить про відновлення транспортного фонду заліза.У групі хворих на ЗДА середнього ступеня тяжкості внаслідок лікування глобіроном покращення загального стану відмічалось уже на початку другого тижня, а повністю зникали сидеропенічні симптоми та ознаки метаболічної інтоксикації наприкінці другого - на початку третього тижня. Водночас спостерігалося значне збільшення та нормалізація кількості еритроцитів та вмісту Hb (табл. 2), нормалізація кольорового показника та МСН. Відновлювався рівень транспортного заліза.
Слід зазначити, що пацієнти обох досліджуваних груп хворих добре переносили препарат. Такий позитивний ефект досягнуто, очевидно, завдяки тому, що заліза (ІІІ) гідроксид полімальтозний комплекс не утворює агресивні кислоти, що подразнюють слизову оболонку шлунково-кишкового тракту та зумовлюють диспептичні симптоми.
Висновки
Залізодефіцитна анемія - це захворювання системи крові, яке при вірно встановленому діагнозі, призначенні патогенетично обґрунтованої терапії та вчасному проведенні лікування залізовмісними препаратами може бути з успіхом подолане.
Проведене дослідження показало, що залізовмісний препарат глобірон сироп є ефективним пероральним засобом для лікування хворих на ЗДА. Глобірон відповідає вимогам, що ставляться до залізовмісних препаратів - добре переноситься хворими, не викликає побічних ефектів, досить біодоступний, має добрі органолептичні властивості, зручний для застосування пацієнтами всіх вікових категорій.
Література
[1] Бокарев И. Н., Кабаева Е. В., Пасхина О. Е. Лечение и профилактика железодефицитной анемии в амбулаторной практике// Тер. архив. - 1998. - № 4. - С. 70-74.
[2] Гайдукова С. М., Видиборець С. В., Колесник І. В. Залізодефіцитна анемія. - К.: Науковий світ, 2001 - С. 131.
[3] Гайдукова С. М. Міжнародний симпозіум "Епідеміологія залізодефіцитних станів, методи їх лікування та профілактики". - Київ, 2003.
[4] Левина А. А. Цветаєва Н. В., Колошейнова Т. И. Клинические, биохимические и социальные аспекты железодефицитной анемии// Гематология и трансфузиология. - 2001. - № 3. - С. 51-55.
[5] Никитин Е. Н., Корепанов А. М. Опыт применения различных железосодержащих препаратов для лечения железодефицитных анемий// Проблемы гематологии и переливания крови. - 2000. - № 2. - С. 52-55.
Loading...

 
 

Цікаве