WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ефективність застосування інгібітора ГМГ-КоА-редуктази ловастатину у хворих на прогресуючу стенокардію - Реферат

Ефективність застосування інгібітора ГМГ-КоА-редуктази ловастатину у хворих на прогресуючу стенокардію - Реферат


Реферат на тему:
Ефективність застосування інгібітора ГМГ-КоА-редуктази ловастатину у хворих на прогресуючу стенокардію
Гострі коронарні синдроми (ГКС) на теперішній час є важливою проблемою клінічної кардіології. Незважаючи на значні успіхи в розумінні патофізіології і розробці нових підходів до лікування таких станів, рівень смертності від ГКС і надалі залишається високим. До ГКС відносять нестабільну стенокардію (НС), дрібновогнищевий (без зубця Q) інфаркт міокарда, великовогнищевий (із зубцем Q) інфаркт міокарда, раптову коронарну смерть [1, 5, 8]. Серед варіантів нестабільної стенокардії на особливу увагу заслуговує прогресуюча стенокардія (ПС), прогностичне значення якої полягає у її частій трансформації в інфаркт міокарда або розвитку раптової коронарної смерті, що складає 5-10 % і 2-3% відповідно протягом 6 тижнів навіть при своєчасно проведеному медикаментозному лікуванні [1, 2, 4, 5].
Патогенетичною передумовою розвитку ПС є нестабільність атеросклеротичної бляшки, що значною мірою визначається порушеннями ліпідного обміну. На сьогоднійшній день добре відомо, що дисліпідемія є одним із найважливіших факторів ризику виникнення і прогресування ІХС, а необхідність корекції дисліпідемії не викликає сумніву.
Серед численних гіполіпідемічних засобів провідне місце посідають інгібітори ГМГ-КоА-редуктази - статини [4, 10, 11]. Препарати цього класу гальмують синтез холестерину (ХС) в печінці шляхом блокади ГМГ-КоА-редуктази. Їх призначення патогенетично обґрунтоване не лише щодо зниження рівня атерогенних ліпопротеїдів - більш важливим є здатність препаратів цього класу впливати на віддалені результати захворювання, покращувати прогноз у таких хворих. Цікавим є те, що статини є ефективними не лише у хворих з гіперліпідемією - навіть при нормальному рівні холестерину вони покращують результати лікування ІХС, що пов'язують із так званими плеотропними (позаліпідними) ефектами. Серед найбільш значних і виражених плеотропних ефектів - протизапальна дія статинів, яка є надзвичайно суттєвим моментом для стабілізації атеросклеротичної бляшки [4, 9, 10, 11, 12].
На даний час на фармацевтичному ринку вітчизняні статини представлені препаратом ловастатин-КМП (виробництва ВАТ "Київмедпрепарат"), який за короткий час встиг себе зарекомендувати як ефективний, економічно доступний та безпечний препарат для профілактики розвитку і попередження дестабілізації ішемічної хвороби серця [4, 6, 8].Метою нашого дослідження було оцінити вплив ловастатину на деякі патогенетичні механізми ПС у хворих із різною скоротливістю міокарда при призначенні цього препарату в перші дні розвитку захворювання.
Матеріал та методи
Обстежено 155 хворих на ПС, серед яких 81 пацієнт - зі збереженою функцією лівого шлуночка (ФВ ЛШ > > 45 %), а у 74 хворих наявна систолічна дисфункція міокарда (ФВ ЛШ Ј Ј 45 %).Пацієнти були розподілені на групи залежно від призначеного лікування. Хворі першої (контрольної) групи отримували стандартну терапію ПС, яка включала призначення нітратів, бета-блокаторів, антикоагулянтів та антитромбоцитарних засобів. У пацієнтів другої та третьої груп додатково застосовували ловастатин (ловастатин-КМП), відповідно в дозі 20 мг та 40 мг на добу, разово після вечері. Усіх хворих обстежували при поступленні до стаціонару, на 4-й день перебування в клініці та на 20-21-ий день проведеного лікування. У процесі дослідження аналізували клінічний перебіг захворювання, електрокардіографічні ознаки ішемії та стан гемодинаміки за даними ехокардіографії. Крім того, оцінювали концентрацію в сироватці крові розчинних адгезивних молекул: молекули міжклітинної адгезії (intercellular adhesion molecule, s-ICAM-1) та адгезивної молекули судинних клітин (vascular cell adhesion molecule, s-VCAM-1) за методом імуноферментного аналізу з наборами "s-ICAM-1 ELISA Kit" та "s-VCAM-1 ELISA Kit" ("Diaclone", Франція). Аналізували також динаміку показників фенотипування ліпідів та агрегаційні властивості крові за функціональною активністю тромбоцитів.Статистичну обробку отриманих результатів проводили за допомогою комп'ютерної програми "Statistica 5.1".
Результати та їх обговорення
Дослідження стану агрегаційної здатності тромбоцитів встановило, що у хворих зі збереженою систолічною функцією ЛШ при призначенні ловастатину в дозі 20 мг та 40 мг індекс агрегації тромбоцитів (ІАТ) знижувався. У групі, де призначали 20 мг ловастатину, ІАТ знижувався з (54,01 ± 0,21) % до (47,21 ± ± 0,19) % (р < 0,001). При збільшенні дози препарату до 40 мг рівень ІАТ знижувався ще більше: до лікування (56,31 ± 0,20) % і після лікування (43,33 ± 0,18) % (р < < 0,001), тобто на 28,4 %. Водночас у контрольній групі зменшення ІАТ становило лише 5,9 % - з (55,83 ± ± 0,22) % до (52,52 ± 0,20) %.Така сама динаміка спостерігалася при перевірці показників зсідання крові, зокрема, призначення 40 мг ловастатину сприяло зменшенню протромбінового індексу на 12,7 % (р < 0,001); а також при дослідженні рівня фібриногену крові.Дещо іншими були показники зсідання крові та динаміка ІАТ у хворих із ФВ ЛШ Ј 45 %. Під час лікування із призначенням ловастатину у відповідному дозуванні дані показники достовірно знижувалися у всіх хворих. Однак навіть після проведеного лікування ІАТ і протромбіновий індекс залишалися високими протягом тривалого періоду, що свідчить про підвищений ризик тромбоутворення саме у пацієнтів зі зниженою скоротливістю міокарда. У цих хворих препарат у дозі 20 мг зменшував ІАТ на 11,7 % (р < 0,001) проти 4,6 % у хворих контрольної групи (р < < 0,05), а збільшення дози до 40 мг сприяло зниженню ІАТ на 15,4 % (р < < 0,001). Таке саме дозування ловастатину достовірно знижувало протромбіновий індекс (на 4,9 %, р < < 0,001) - більше, ніж у контрольній та другій групах дослідження.Таким чином, ловастатин у дозі 40 мг на добу ефективно сприяв підвищенню ефективності дезагрегантної терапії аспірином. У хворих зі зниженою ФВ цей ефект був менш значимим, ніж у осіб зі збереженою функцією ЛШ. Слід наголосити, що корекція реологічних і згортальних властивостей крові при використанні 40 мг ловастатину на добу в перші дні розвитку дестабілізації захворювання була більш суттєвою, ніж при призначенні 20 мг препарату в цей самий період.
При аналізі показників фенотипування ліпідів у хворих на ПС зазначено, що у пацієнтів зі збереженою ФВ призначення ловастатину в дозі 20 мг сприяло достовірному зменшенню загального холестерину (ЗХС) сироватки крові (р < 0,05) та зростанню вмісту ХС ЛПВЩ (р < < 0,001), відповідно на 6,54 % і 40,7 % (табл. 1). При збільшенні дозування препарату з 20 до 40 мг спостерігався більш виражений гіполіпідемічний ефект, а динаміка показників ліпідограми була достовірною. Так, рівень ЗХС зменшувався з (6,53 ± 0,11) ммоль/л до (6,04 ± 0,10) ммоль/л (р < 0,001), а ХС ЛПНЩ - з (6,03 ± 0,28) ммоль/л до (4,89 ± 0,25) ммоль/л (р < 0,001). Окрім того, відмічали зростання на 52,2 % ХС ЛПВЩ в крові пацієнтів, а рівень ТГ зменшувався на 29,8 % (р < 0,001).У хворих на ПС ізсистолічною дисфункцією ЛШ динаміка показників фенотипування ліпідів у процесі лікування була аналогічною, однак менш значимою. При призначенні 20 мг ловастатину спостерігалося зниження рівня ЗХС з (6,61 ± 0,18) ммоль/л до (6,22 ± 0,19) ммоль/л, вміст ХС ЛПВЩ при цьому достовірно зростав (на 29,1 %, р < < 0,001). У групі, де призначали ловастатин по 40 мг, динаміка ліпідограми була такою: ЗХС зменшувався на 8,6 %, ХС ЛПНЩ - на 12,3 %, ТГ - на 25,6
Loading...

 
 

Цікаве