WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу - Реферат

Етіопатогенез, класифікація, діагностика і лікування легеневого та позалегеневого туберкульозу - Реферат

келоїдними рубцями. Діагностика: гістологічне дослідження біоптатів уражених ділянок.
Туберкульозний менінгіт: починається поступово з симптомів-провісників протягом 1-4 тижнів: нездужання, млявість, підвищена стомлюваність, дратівливість, порушення сну, затримка випорожнення, температура тіла субфебрильна, потім підвищена до 38-39 °С; головний біль, блювання; менінгеальні симптоми: напруженість потиличних м'язів, симптоми Керніга і Брудзинського; при туберкульомах мозку - осередкові неврологічні симптоми; при ураженні оболонок спинного мозку - паралічі; хворі малорухомі, байдужі до оточення, свідомість сплутана, можлива кома. Діагностика: оцінка клінічних даних; люмбальна пункція: спинномозкова рідина витікає під підвищеним тиском (прозора або мутна); кількість лейкоцитів у спинномозковій рідині підвищена (понад 500 клітин у 1 мм3) зі зрушенням у бік поліморфноядерних клітин, вміст білка також збільшений; мікроскопія і посів ліквору.
Туберкульоз брижових лімфатичних вузлів, кишківника, туберкульозний перитоніт: безсимптомний початок під маскою будь-якого захворювання шлунково-кишкового тракту; хронічна діарея; пухлиноподібні утворення при пальпації; часткова кишкова непрохідність. Діагностика: лапараскопія (на очеревині, кишківнику можуть виявлятися характерні бугорки).Кожен фельдшер і лікар повинен дотримуватися наведеної вище технології виявлення та діагностики туберкульозу.
Табл. 2. Рекомендовані ВООЗ схеми лікування дорослих, що відносяться до І категорії
Примітки. 1 Якщо ізоніазид + рифампіцин призначаються для щоденного прийому у фазі продовження, то їх дози такі самі, як у початковій фазі.2 Для хворих віком понад 50 років доза стрептоміцину складає 0,75 г.3 Етамбутол слід призначати хворим із підтвердженою або підозрюваною ВІЛ-інфекцією у фазі продовження.
Табл. 3. Рекомендованi ВООЗ схеми лiкування дiтей, що вiдносяться до І категорiї
Примітки. 1 Якщо iзонiазид + рифампiцин призначаються для щоденного прийому у фазi продовження, то їх дози такi самі, як у початковiй фазi.2Дози препаратiв для дiтей, маса тiла яких менше 5 кг, слiд розраховувати так, як зазначено у фармакологічних довідниках.
Табл. 4. Рекомендованi схеми лiкування дорослих, що відносяться до ІІ категорiї
Примітки. 1 Стрептомiцин слiд вводити протягом перших двох мiсяцiв початкової фази.2 Якщо iзонiазид + рифампiцин + етамбутол призначаються для щоденного прийому у фазi продовження, то їх дози такi самі, як у початковiй фазi.
Табл. 5. Рекомендованi ВООЗ схеми лiкування дорослих, що вiдносяться до ІІІ категорiї
Примітки. 1 Iзонiазид + рифампiцин і пiразинамiд можна також давати 3 рази на тиждень у початковiй фазi.2 Якщо iзонiазид + рифампiцин призначаються для щоденного прийому у фазi продовження, то їх дозування такi самі, як i в початковiй фазi.
Табл. 6. Рекомендованi ВООЗ схеми лiкування дiтей, що вiдносяться до ІІ категорiї
Примітки. 1 Якщо iзонiазид + рифампiцин призначаються для щоденного прийому у фазi продовження, то їх дози такi самі, як у початковiй фазi.2 Дози препаратiв для дiтей, маса тiла яких менше 5 кг, слiд розраховувати так, як зазначено у фармакологічних довідниках.
Лікування
У вогнищі туберкульозного ураження одночасно можуть знаходитися мінімум три типи (субпопуляції) мікобактерій: 1) мікобактерії, що активно розмножуються в порожнинах і інших вогнищах ураження та виділяються з мокротинням; 2) мікобактерії, що повільно розмножуються у макрофагах (внутрішньоклітинні мікобактерії); 3) мікобактерії, що знаходяться в щільних вогнищах ураження (частково "дрімаючі"), періодично розмножуються (персистери). Сучасні режими антимікобактеріальної терапії враховують вибіркову дію препаратів [3, 11, 12].
Усі антимікобактеріальні препарати поділяються на три групи: Група А включає найактивніші до мікобактерій туберкульозу препарати: ізоніазид і рифампіцин. Група В - це препарати середньої активності: етамбутол, піразинамід, стрептоміцин, протіонамід, етіонамід, циклосерин, канаміцин, флориміцин. Сюди можна віднести морфазинамід, офлоксацин і капреоміцин. Група С включає препарати найменшої активності: ПАСК натрію, тіоацетазон. Зазначені антимікобактеріальні препарати поділяються також на: основні препарати І ряду (ізоніазид і рифампіцин, етамбутол, піразинамід, стрептоміцин) та резервні - ІІ ряду (решта препаратів). Дозування основних протитуберкульозних препаратів наведене у таблиці 1.У процесі лікування хворих на туберкульоз поділяють на чотири категорії.
До І категорії належать вперше виявлені хворі з бактеріальним туберкульозом легень і вперше виявлені хворі з тяжкими формами туберкульозу. До цієї категорії відносяться також хворі із туберкульозним менінгітом, дисемінованими (міліарними) формами туберкульозу, туберкульозним перикардитом, перитонітом, плевритом, туберкульозом хребта з неврологічними ускладненнями, туберкульозом легень без бактеріовиділення з деструктивним ураженням паренхіми, туберкульозом органів травлення й сечостатевих органів. Рекомендовані ВООЗ стандартизовані схеми лікування хворих І категорії дорослих представлені в таблиці 2, дітей - у таблиці 3.До ІІ категорії належать хворі з реактивацією (загостренням, рецидивом) туберкульозу, ТБ/ВІЛ/СНІД, неефективним попереднім лікуванням за відсутності бактеріовиділення. Схема лікування хворих ІІ категорії представлена в таблиці 4.До ІІІ категорії відносяться хворі на вперше виявлений бактеріонегативний туберкульоз легень з обмеженим ураженням паренхіми легень, а також хворі на позалегеневий туберкульоз, які не належать до І категорії.Рекомендовані схеми лікування для хворих ІІІ категорії представлені у таблицях 5 і 6.До ІV категорії належать хворі на хронічний туберкульоз легень. Характерною особливістю цих хворих є стійкість до антимікобактеріальних препаратів, низька ефективність лікування, незважаючи на тривале стаціонарне лікування.
Даній категорії хворих проводять повторне лікування індивідуально підібраними антимікобактеріальними препаратами, до яких збереглася чутливість мікобактерій, але не менше 4-5 препаратів. Загальний принцип такий, що хворих ІV категорії інтенсивно лікують до конверсії мокротиння, і ще 18 міс. після цьоготриває підтримуюча фаза. Середня тривалість лікування - 18-20 місяців.Таким чином, тільки комплексним підходом до проблеми туберкульозу можна взяти під контроль епідемію цього захворювання в Україні.
Література
[1] Васильев А. В. Внелегочный туберкулез. - СПб.: ИКФ "Фолиант", 2000. - 568 с.
[2] Колычев А. М., Кассич Ю. Я., Мартма О. В. и др. Туберкулез сельскохозяйственных животных. - М.: Агропромиздат, 1991. - 225 с.
[3] Мельник В. М. Туберкулез// Рецептурный справочник врача. - 8-е изд., перераб. и доп./ Под ред. И. С. Чекмана, И. Ф. Поляковой. - К.: Здоров'я, 2003. - С. 278-329.
[4] Фещенко Ю. І., Ільницький І. Г., Мельник В. М. та ін. Туберкульоз позалегеневої локалізації. - К.: Логос, 1998. - 376 с.
[5] Фещенко Ю. І., Мельник В. М. Сучасні методи діагностики, лікування і профілактики туберкульозу. - К.: Здоров'я, 2002. - 904 с.
[6] Фещенко Ю. І., Мельник В. М. Туберкульоз легенів у період епідемії: епідеміологічні, клініко-діагностичні, лікувально-профілактичні та організаційні аспекти. - К.: Логос, 1998. - 284 с.
Loading...

 
 

Цікаве