WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Дифузні алопеції - Реферат

Дифузні алопеції - Реферат

оволосіння; II стадія - утворення бічних залисин на чолі і порідіння волосся на тімені; III, IV, V стадії - прогресуюче випадіння волосся на чолі і тімені зі злиттям осередків облисіння, яке закінчується повним симетричним облисінням лобно-тім'яної області.
Відповідно до класифікації Е. Ludwig виділяють 3 стадії захворювання: I стадія - порідіння волосся, що починається у тім'яній області, фронтальна смужка завширшки 1-3 см залишається незмінною; II стадія - помірно виражене порідіння волосся в тім'яній області; III стадія - виражене порідіння волосся на широких ділянках фронтопарієтотемпоральної області, волосся фронтальної частини залишається незмінним. Спочатку зміни в фолікулах більш виражені в лобно-тім'яній області. Іноді у жінок втрата волосся може відбуватися і за чоловічим типом, але частіше дифузно розподіляється в лобно-тім'яній області. Приблизно у 50 % жінок зандрогенетичною алопецією значно зменшена густота волосся на волосистій частині голови, що більш помітно в тім'яній області.
Перші клінічні прояви захворювання здебільшого спостерігаються у віці 25-30 років. Однак в останні роки все частіше на прийомі у дерматологів та косметологів можна побачити молодих людей, вік яких не перевищує 18-19 років, зі скаргами на випадіння та порідіння волосся в лобно-тім'яній області. Цьому сприяють такі провокуючі фактори: стреси, які призводять до порушення травлення волосяних фолікулів; функціональні захворювання печінки, які впливають на її функцію утворення білка; запальні захворювання сечостатевої сфери, які порушують в організмі співвідношення чоловічих та жіночих гормонів; дисфункція шлунково-кишкового тракту, яка призводить до дисбалансу мікроелементів, білків, вітамінів та інших субстанцій, необхідних для процесів, що відбуваються в ростковій зоні волосяної цибулини.
Лікування. Незважаючи на численні дослідження, на сьогодні не існує ефективних методів терапії, які б спричиняли швидке відновлення волосся. Ефективність лікування залежить від багатьох факторів, таких як тривалість хвороби, ступінь облисіння тощо. При ранньому зверненні до спеціаліста набагато простіше попередити прогресуючу втрату волосся та поліпшити його ріст. У пацієнтів з повною відсутністю волосся на лобно-тім'яних ділянках вкрай рідко вдається досягти позитивних результатів.
Найбільш ефективним засобом зовнішньої терапії є препарати міноксидилу. Міноксидил використовувався перорально для лікування гіпертонічної хвороби як периферичний вазодилататор, при цьому спостерігався побічний ефект у вигляді гіпертрихозу. Для зовнішнього лікування різних видів облисіння розроблені лосьйони у вигляді 2 %-ного та 5 %-ного розчинів. Механізм дії цих препаратів остаточно не з'ясований. Вважають, що відновлення волосся зумовлене стимуляцією фолікулярного епітелію, що проявляється проліферацією в основі цибулини та диференціацією клітин над дермальним сосочком, а також можливістю вазодилатації та васкуляризації периферичних судин. Стимулюючий вплив препарату на ріст волосся проявляється через 2-3 місяці лікування. Найбільш значні результати досягаються при поєднанні внутрішнього та зовнішнього застосування. Однак прийом міноксидилу внутрішньо має ряд побічних ускладнень (головний біль, депресія, тахікардія, гіпертрихоз обличчя). Для досягнення стійкої позитивної динаміки бажано використовувати міноксидил зовнішньо по 1-2 мл 2 рази на добу протягом 10-12 місяців. При припиненні обробки часто відзначається рецидив випадіння волосся. Жінкам необхідно ставитися з особливою обережністю до призначення міноксидилу, тому що в літературі зустрічаються поодинокі повідомлення про його тератогенний ефект.
Перспективним у лікуванні андрогенетичної алопеції визнають також антагоніст ферменту 5-a-редуктази - фінастерид [4]. Його пропонують застосовувати по 1 мг на добу в поєднанні з розчином "Регейна" протягом одного року. В літературі є повідомлення про побічні ефекти, такі як імпотенція, гінекомастія, зниження лібідо. У жінок з різними проявами гіперандрогенії, в тому числі з випадінням волосся, при використанні фінастериду було відзначено збільшення кількості волосся в фазі анагена з одночасним зменшенням рівня дигідротестостерону. Пошуки та розробка препаратів антагоністів 5-a-редуктази є найбільш перспективними в лікуванні андрогензалежних патологій волосся. Зважаючи на значну роль печінки в ефекті статевих стероїдів, у комплексному лікуванні використовуються гепатопротектори, седативні препарати.
У жінок, хворих на андрогенетичну алопецію, часто порідіння волосся за чоловічим типом розцінюють як дифузне (телогенове) випадіння волосся, і пацієнтки проходять багатокурсове, патогенетично необґрунтоване, а тому малоефективне лікування. Найчастіше дана патологія волосся зустрічається у молодих жінок віком від 19 до 35 років, які, як правило, мають порушення репродуктивної функції, а також у жінок в менопаузі. В клімактеричному періоді гіперандрогенія розвивається на фоні фізіологічного згасання функції яєчників. При гормональних розладах у жінок з андрогенетичною алопецією виправданим є призначення гормонозамісної терапії, що дає вагомий терапевтичний ефект. Як зовнішня терапія рекомендоване використання шампуней "Фрідерм цинк" та "Фрідерм рН-баланс". Взагалі лікування андрогенетичної алопеції, що вже розпочалася, малоефективне, але у випадках раннього застосування методів зовнішньої подразнюючої терапії, використання метионіну, фітину, препаратів кальцію, желатини, може спостерігатися затримка випадіння волосся на декілька років. При лікуванні облисіння у чоловіків застосовують методи оперативного втручання: фронталотомію, галеотомію та метод острівцевої трансплантації шкіри.
Література
[1] Рук А., Даубер Р. Болезни волос и волосистой части головы. - М.: Медицина, 1985.
[2] Birch M. D., Messenger J. F., Messenger A. G. Hair Density, hair diameter and prevalence of female pattern hair loss// Brit. J. Dermatol. - 2001. - Vol. 144. - P. 297-304.
[3] Dawber R., Van Neste D. Hair and Scalp Disorders. - UK: Martin Dunitz, 1997.
[4] Drake L. A., Dinehart S. M., Farmer E. R. et al. Guidelines of care for androgenetic alopecia// Journal of the American Academy Dermatology. - 1996. - Vol. 38, № 3. - P. 465-468.
[5] Epstein P., Cotsarelis G. The biology of hair follicules// New England Journal of Medicine. - 1999. - Vol. 341. - P. 491-497.
[6] Guarrera M. Chronic telogen effluvium// Journal of European Academy of Dermatology and Venerology. - 2000. - Vol. 14 (Suppl. 1). - P. 36.
Loading...

 
 

Цікаве