WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Диротон: можливості і перспективи застосування для нефропротекції при цукровому діабеті - Реферат

Диротон: можливості і перспективи застосування для нефропротекції при цукровому діабеті - Реферат


Реферат на тему:
Диротон: можливості і перспективи застосування для нефропротекції при цукровому діабеті
Протягом останнього десятиліття в більшості розвинених країн збільшується кількість хворих, які мають потребу в замісних видах терапії ниркової недостатності (гемодіаліз та трансплантація нирки). При цьому в структурі причин, що призводять до кінцевих стадій ниркової недостатності, на перше місце виходять діабетична нефропатія та ускладнення артеріальної гіпертензії, випереджаючи первиннониркові захворювання різної етіології. Діабетична нефропатія (ДН) виявляється приблизно у третини хворих, які потребують замісної терапії функції нирок, і зростання її ваги в структурі причин ниркової недостатності пов'язують з підвищенням захворюваності на цукровий діабет і збільшенням тривалості життя таких хворих.
Найбільш вагомі причини розвитку ДН умовно поділяють на метаболічні (гіперглікемія і гіперліпідемія) та гемодинамічні (внутрішньоклубочкова та артеріальна гіпертензія).
Основними механізмами нефротоксичної дії гіперглікемії є неферментне глікозилювання білків ниркових мембран, що змінює їх структуру і функцію, прямий токсичний вплив глюкози на тканину нирок і активацію оксилювальних реакцій з утворенням великої кількості вільних радикалів з цитотоксичною дією. Гіперліпідемія впливає на процес формування нефросклерозу (гломерулосклерозу) за механізмом, який спостерігається при розвитку атеросклерозу судин, коли окислені ліпопротеїди низької густини проникають через пошкоджений ендотелій капілярів ниркових клубочків, захоплюються ендотеліальними клітинами з утворенням пінистих клітин, навколо яких починають розростатися колагенові волокна.
В останні роки при розгляді механізмів розвитку ДН все більше значення надається внутрішньоклубочковій гіпертензії - високому гідравлічному тиску в капілярах ниркових клубочків. В основі виникнення внутрішньоклубочкової гіпертензії і підвищення проникності базальних мембран капілярів клубочків лежить дисбаланс у регуляції тонусу приносної та виносної артеріол клубочків, а центральну роль в порушенні внутрішньониркової гемодинаміки і розвитку структурних змін нирок при цукровому діабеті відіграє активність ренін-ангіотензинової системи (РААС), особливо - висока активність ниркового ангіотензину ІІ (Анг-ІІ). Артеріальна гіпертензія (АГ), що при цукровому діабеті (ЦД) часто має симптоматичний характер (або у випадках ЦД ІІ типу спостерігається його часте поєднання з АГ), також стає одним з найпотужніших факторів прогресування ДН. При цьому сила пошкоджуючого впливу АГ на прогресування діабетичної нефропатії переважає навіть метаболічні фактори.
Слід зазначити, що між АГ і ураженнями нирок існує тісний взаємозв'язок. З одного боку, ні у кого не викликають сумніву ниркові механізми виникнення АГ, з іншого - навіть незначні порушення функції нирок (зокрема, мікроальбумінурія) асоціюються з підвищеним серцево-судинним та кардіальним ризиком. Цікавим є той факт, що в багатьох випадках трансплантації нирки нормотензивного донора гіпертензивному реципієнту спостерігається нормалізація АТ після пересадки органа. І навпаки, в експериментах була прослідкована зворотна модель: якщо нирки гіпертензивних тварин пересаджували нормотензивним тваринам, то у тварин-реципієнтів також розвивалася гіпертензія. Без сумніву, одним із важливих механізмів такого взаємозв'язку є патологічна активація РААС. Анг-ІІ бере участь у пошкодженні нирки через його гемодинамічні ефекти, оксидативний стрес, індукцію прозапальних та профібротичних факторів та клітинних проліферативних ефектів.
Рис. 1 Нефропротекторна ефективність лізиноприлу у хворих на ЦД І типу (дослідження EUCLID)
Рис. 2 Вплив лізиноприлу на прогресування ретинопатії (дослідження EUCLID)
Виникнення ДН характерне як для інсулінзалежного, так і для інсуліннезалежного цукрового діабету. При ЦД І типу через 20 років з моменту виникнення захворювання ураження нирок спостерігається приблизно у третини хворих. Щодо ЦД ІІ типу, то у зв'язку з тим, що цей діагноз виставляється переважно не на початкових стадіях і у формуванні ДН тут відіграють роль і інші фактори (супутні стани - атеросклероз, АГ), на момент верифікації діагнозу ЦД ІІ типу у кожного третього-п'ятого пацієнта виявляється мікроальбумінурія, у 10 % - протеїнурія, у 1 % - хронічна ниркова недостатність (ХНН).Сучасні підходи до нефропротекції передбачають комплекс заходів, спрямованих на гальмування прогресування уражень нирок і попередження або сповільнення швидкості прогресування ХНН. Негативна роль активації РААС у прогресуванні ушкодження нирок при ЦД, а також провокуючий вплив підвищення АТ на розвиток ХНН дозволяють спрогнозувати високу нефропротекторну дію препаратів, що блокують підвищену активність РААС. Дійсно, інгібітори ангіотензин-перетворюючого фактора (ІАПФ) є основою нефропротекторних стратегій при цукровому діабеті.
Їх ренопротекторний ефект реалізується шляхом:
- контролю АТ як потужного гемодинамічного фактора розвитку ДН;
- зниження внутрішньоклубочкового тиску і як наслідок - зменшення протеїнурії;
- антифіброгенної дії через блокування внутрішньониркового Анг-ІІ;
- позитивного впливу на ліпідний обмін;
- відсутності негативного впливу на глікемічний профіль та обмін глюкози.
Цілий ряд досліджень у пацієнтів з цукровим діабетом І і ІІ типів на практиці продемонстрував, що блокада ренін-ангіотензинової системи здатна ефективно попереджувати розвиток діабетичної нефропатії.
Ефективність ІАПФ у пацієнтів з ЦД ІІ типу зумовлена, перш за все, їх позитивними серцево-судинними ефектами, що було підтверджено багатьма дослідженнями. Так, дослідження UKPDS 38 продемонструвало важливість ефективного контролю АТ у хворих на діабет - активна антигіпертензивна терапія дозволяє досягти 37 %-ного зниження мікросудинних і 34 %-ного - макросудинних ускладнень. Інші дослідження (ABCD, FACET, CAPPP) установили, що антигіпертензивна терапія ІАПФ у хворих на ЦД має переваги над іншими видами антигіпертензивного лікування. У цієї категорії хворих вона призводить до зниження ризику інфаркту міокарда на 63 %, серцево-судинних подій - на 51 % і загальної смертності - на 62 % порівняно з іншими препаратами. Сприятливий ефект лікування ІАПФ не є лінійно залежним від зниження АТ, хоча цей механізм, без сумніву, є дуже важливим.
Одним з ІАПФ, що добре вивчені у пацієнтів з ЦД, є лізиноприл. На фармацевтичному ринку України він добре відомий під торговою маркою компанії "Гедеон Ріхтер" диротон. Диротон - ІАПФ тривалої дії, що поступає в організм в активній формі. На відміну від інших ІАПФ, диротон не метаболізується в печінці і виводиться нирками у незміненому вигляді. Клінічна ефективність диротону залежить від часу його прийому - краще призначати препарат у ранкові години. Основними дослідженнями, що підтвердили високу ефективність та безпечність лізиноприлу, є:
EUCLID - у хворих
Loading...

 
 

Цікаве