WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Закриті пошкодження грудної клітки і заочеревинного простору - Реферат

Закриті пошкодження грудної клітки і заочеревинного простору - Реферат

акті дихання. М'язи її напружені ("як дошка"), живіт різко болючий, симптом Щоткіна-Блюмберга позитивний, під час перкусії печінки справа замість ту-пого визначається тимпанічний звук (наявність газу під діафрагмою).
Під час оглядової рентгеноскопії чи рентгенографії живота над правим чи лівим куполом печінки, під діафрагмою спостерігається газ, який ви-ходить з порожнистого органа при травмі і за законами фізики піднімається вгору ("вільний газ у черевній порожнині").
Без термінового оперативного втручання перитоніт прогресує, здувається живіт, не відходять кал, гази, блювання стає частішим, язик сухий, пульс частий, ниткоподібний, артеріальний тиск знижується, загальний стан хворого погіршується, риси обличчя загострюються, очні яблука западають ("обличчя Гіппократа"). Уразі наростання серцево-судинної недостатності хворий помирає.
У діагностиці закритих травм органів черевної порожнини важливу роль відіграють такі діагностичні прийоми: рентгенографія черевної порожнини, лапароцентез та черевний лаваж, лапароскопія.
Наявність на рентгенограмі вільного газу під куполами діафрагми вказує на розрив порожнистого органа, в заочеревинному просторі - на пошкодження дванадцятипалої, ободової, прямої кишок, стирання контурів m.ileopsoas - на заочеревинну гематому, перелом нижніх ребер може свідчити про розрив печінки чи селезінки, петлі кишок у грудній клітці - на розрив діафрагми.
Лапароцентез полягає в пункції черевної порожнини товстою голкою. Пункцію проводять під місцевою анестезією по білій лінії живота на 3-4 см нижче від пупка. Виділення з голки крові вказує на наявність кровотечі. Якщо кров не витікає, через голку в черевну порожнину на глибину 15-20 см уводять тонкий поліхлорвініло-вий катетер, так званий пошуковий ка-тетер. Його вводять по черзі в праве і ліве підребер'я, праву і ліву здухвинну ділянки. За наявності в черевній порожнині крові вона починає капати з катетера. Коли і в цьому разі кров не витікає (це буває тоді, коли крові в че-ревній порожнині мало або вона ще не встигла нагромадитися), голку вийма-ють, а катетер залишають на 24-48 год.
Черевний лаваж полягає в тому, що черевну порожнину, як у разі лаларо-центезу, пунктують голкою, через яку вводять 1000 мл теплого ізотонічного розчину натрію хлориду. Потім його видаляють, опускаючи трубку нижче за поверхню тіла. Наявність у рідині крові, жовчі, шлункового чи кишкового вмісту вказує на необхідність оперативного втручання.
Лапароскопія (огляд черевної порожнини за допомогою спеціального оптичного приладу) дає можливість визначити не лише наявність крові в черевній порожнині, а й характер пошкодженого органа. Щоправда, деякі автори ставлять під сумнів діагностичне значення цього методу дослідження.
Якщо діагноз пошкодження внутрішніх органів підтверджений або коли є підозра на нього, хворого негайно оперують. Під ендотрахеальним наркозом виконують лапаротомію (розкриття черевної порожнини). Кров відсмоктують, черевну порожнину осушують, зупиняють кровотечу.
У разі пошкодження порожнистого органа черевну порожнину осушують і санують (промивають антисептичним розчином). Усувають дефект, і черевну порожнину ще раз промивають антисептичним розчином. Після такої операції передню черевну стінку не зашивають наглухо, а дренують у кількох місцях гумовими смужками і пояіхлор-вініловими трубками.
Окремо треба зупинитися на травматичному пошкодженні органів заочере-винного простору.
З органів, які розташовані заочеревин-но, найчастіше травмуються підшлункова залоза, нирки та сечовий міхур.
Пошкодження підшлункової залози спостерігаються нечасто. Вони рідко коли бувають ізольованими. Звичайно одночасно із підшлунковою залозою травмуються дванадцятипала кишка, шлунок, печінка, селезінка тощо.
Небезпека у разі пошкодження підшлункової залози полягає в тому, що в черевну порожнину або заочере-винний простір виливається не лише кров, але й сік залози. При цьому він активується, зумовлюючи розплавлен-ня як самої підшлункової залози, так і сусідніх м'яких тканин.
Діагностика пошкоджень пщшлунко-вої залози тяжка. Хворі бліді, шкіра вкрита холодним потом. Відзначаються тахікардія, зниження артеріального тиску, напруження м'язів передньої черевної стінки в проекції підшлункової залози, високе стояння лівого купола діафрагми, болючість під час натискування в лівому реберно-хребетному кугі. У крові збільшується вміст ферментів підшлункової залози, а інколи і цукру.
Лікування пошкоджень підшлункової залози тільки оперативне.
Пошкодження нирок при закритій травмі зустрічаються досить часто. Вони можуть проявлятися у вигляді забиття, розриву і руйнування тканин нирки з відриванням ніжки.
Забиття нирки супроводжується незначним болем у попереку і мікрогема-турією (незначна кількість крові в сечі). Для тяжчих пошкоджень нирки характерна тріада: біль у відповідній поперековій ділянці, її припухлість, гематурія.
Травми нирок діляться на внутрішньо- і позаочеревинні.
Описана вище тріада характерна для позаочеревинних розривів нирок. У разі внутрішньоочеревинного розриву, коли сеча потрапляє в черевну порожнину, розвивається перитоніт.
У діагностиці травм нирок важливе місце посідають лабораторні і рентгенологічні методи дослідження. Під час дослідження крові виявляють анемію, сечі - гематурію. У разі внутрішньовенної урографії (внутрішньовенне введення контрастної речовини) на рентгенографах помітні затікання сечі за межі сечовивідних шляхів.
Забиття нирок і невеликі позаочере-винні розриви лікують консервативними методами (ліжковий режим, холод на поперекову ділянку, гемостатичні засоби, антибіотики, інфузійна терапія).
Показанням до оперативного втручання є заочеревинні гематоми, які швидко збільшуються, або ознаки прогресуючого перитоніту. Перед опе-рацією обов'язково треба переконатися, що є друга нирка, оскільки іноді доводиться видаляти травмовану нирку.
Розриви сечового міхура бувають частіше у разі травми нижньої половини живота з переломом тазових кісток при переповненому міхурі. Розриви його, як і розриви нирок, бувають поза- і внутрішньоочеревинні. У разі позаоче-ревинного розриву спостерігаються різка болючість передньої черевної стінки над лобковим симфізом, припухлість, пастозність у цій ділянці.
У разі внутрішньоочеревинного розриву сечового міхура швидко розвиваються ознаки перитоніту.
В обох випадках спостерігаються макрогематурія, позиви на сечовипускання.
У діагностиці розривів сечового міхура допомагає ретроградна цисто-графія (контрастну речовину вводять у сечовий міхур через катетер). Можна виявити затікання контрастної речовини в паравезикальну клітковину або в черевну порожнину.
Лікування розривів сечового міхураоперативне. За внутрішньоочеревинного розриву показані лапаротомія, зашивання рани сечового міхура, висушування і промивання черевної порожнини, дренування її і накладання надлобкової нориці сечового міхура (для ви-ведення протягом 7-10 діб сечі з метою зменшення тиску в міхурі).
При позаочеревинних розривах сечового міхура по білій лінії над лобковим симфізом розрізують шкіру, апоневроз. Знаходять дефект у сечовому міхурі і зашивають. Накладають надлобкову норицю і дренують навколишню клітковину.
Loading...

 
 

Цікаве