WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діарейні захворювання - Реферат

Діарейні захворювання - Реферат

Звичайно, блювання припиняється або зменшується вже у перші години внутрішньовенного введення. Тому призначають рідину для внутрішнього приймання (пиття). Рекомендують малі дози (1-2 чайні ложки кожні 5-10 хв). Співвідношення сольових і несольових розчинів (найчастіше розчин глюкози) необхідно дотримуватися і при пероральній регідратаційній терапії.
Усі розчини для внутрішньовенного введення можна пропонувати пити. Крім того, варто давати настої звіробою, ромашки, шипшини, кропову воду, відвари ізюму, моркви. Особливо корисна морквяна суміш, що містить близько 300 мг калію, пектинові речовини (вони адсорбують токсичні продукти в кишках). Суміш готують так: 500 г моркви варять протягом 1 год. в 1 л води, потім протирають її черезсито і додають води до 1 л, знову кип'ятять 10 хв. і розливають у пляшечки. Дають по 1-2 чайні ложечки через 5-10 хв., але не більше 300-400 мл на добу. Ця суміш протипоказана в разі паралітичної непрохідності кишок. Діти охоче п'ють морквяну суміш, якщо до неї додати мандариновий чи лимонний сік (1 чайну ложку на 200 мл відвару). При початкових ознаках гіпокаліємії крім морквяної суміші можна призначати складний розчин (30-50 мл на 1 кг маси тіла): калію хлорид, натрію хлорид, натрію гідрокарбонат - по 0,3 г, дистильована вода - 100 мл. Сьогодні випускають більш досконалі препарати для пероральної дегідратації, що містять полімерні вуглеводи.
Виражений клінічний прояв гіпокаліємії, що супроводжується паретичним станом кишок (у такому випадку калій не всмоктується), є показанням для введення препаратів калію у вену. Доцільно призначити 1 % розчин калію хлориду (10 мл/кг). Припустиме одномоментне введення цього розчину у вену, але воно має бути повільним (не більше 1 мл на 1 хв). При анурії і нирковій недостатності таке введення протипоказане. Крім того, препарати калію можна призначати лише на другому етапі регідратаційної терапії, коли дитина виведена з шокового стану. Як парентеральне, так і пероральне введення калію хлориду має бути контрольованим, зокрема шляхом електрокардіографії.
При парезі кишок показані препарати прозерину (0,05 % розчин - 0,1 мл на кожен рік життя, підшкірно), пітуїтрину (0,1-0,2 мл 1-3 рази на добу), гіпертонічні клізми з 5 % розчином натрію хлориду. Рекомендують тепло на живіт (грілка, компрес). Після нормалізації температури сприятливо діють озокеритові аплікації (40-42 °С) на ділянку живота тривалістю до 20 хв щоденно або через день.
При різко вираженому метеоризмі можна робити регулярне (1-2 рази на добу) промивання кишок. З цією метою використовують настій чаю: 25 г настоюють у 5 л води, додають 20 г кухонної солі й 16 г глюкози. Добре діють високі клізми зі слабким розчином калію перманганату, крохмальні клізми, клізми з відвару ромашки й настоєм валеріани (3-5 крапель). Очисна клізма має супроводжуватися масажем живота, що сприяє підвищенню тонусу м'язів черевного пресу і видаленню газів.
При ексикозі І і ІІ ступенів (табл. 2) у 80-95 % випадків діарейних захворювань ефективна тільки пероральна регідратація глюкозо-сольовими розчинами. При цьому слід пам'ятати, що чай з цукром, соки, солодкі газовані напої давати не можна.
Пероральну регідратацію проводять у два етапи. На першому ліквідують водно-сольовий дефіцит, який виник до початку захворювання - в перші 6 год госпіталізації хворого (табл. 3).
На другому етапі - підтримуюча терапія. Витрати рідини становлять 80-100 мл/кг на добу. Важливо давати розчини повільно (1/2-1 чайна ложка через 5-10 хв). При вираженому колітичному синдромі, багаторазовому блюванні й нечастих випорожненнях, коли витрати води перевищують витрати солей, глюкозо-сольові розчини поєднують із розчинами без натрію хлориду у співвідношенні 1:1. У такому ж співвідношенні, у зв'язку з особливостями нейроендокринної регуляції водно-сольового обміну, дають розчини і дітям першого півріччя життя, а новонародженим - 1:2.Пероральну регідратацію припиняють, якщо відсутній клінічний ефект або розвиваються набряк чи олігурія.
Показаннями для парентеральної регідратації є: тяжкі форми (ІІІ і ІІІ-ІІ ступенів) з ознаками гіповолемічного шоку; інфекційно-токсичний шок; поєднання ексикозу (будь-якого ступеня) з тяжким токсикозом; олігурія й анурія; неефективність пероральної регідратації протягом доби; нестримне блювання.
Комплексну терапію починають з протишокових і дезінтоксикаційних заходів. У вену струменем вводять суміш: 20 % розчин глюкози (5 мл/кг); 0,05 % розчин строфантину або 0,06 % розчин корглікону (0,012 мг/кг, що приблизно відповідає 0,05 мл на введення в першому півріччі життя, 0,1 мл - у другому); 25-30 мг (5 мг/кг) кокарбоксилази; 1-1,5 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти.
Одномоментно вводять плазму (а ще краще альбумін) - 5-10 мл/кг. Плазма нормалізує онкотичний тиск, захоплює токсини і сприяє їх видаленню з організму. Виражені дезінтоксикаційні властивості мають також інфузійні препарати. Їх вводять у вену в розрахунку 10-15 мл/кг (краще не відразу після плазми, а через 3-4 год. від початку регідратаційної терапії).
Декстрани мають добре виражені протишокові властивості, тому їх необхідно вводити у вену після суміші або плазми (15-20 мл/кг).Із метою абсорбції бактерійних токсинів і афізіологічних речовин якомога раніше слід призначати ентеросорбенти. За походженням вони розподіляються на:- вугільні (карболен, активоване вугілля, мікросорб СКН, карболонг);- на основі лігніну (поліпефан);- природні (каолін, харчові волокна, карбосфер);- хімічні (смекта, силард П, полісорб, імосген, аеросил, ентеродез, холестирамін, ентеросгель).
Tабл. 4 Алгоритм лікування біфідумбактерином форте (або пробіфором) при гострих кишкових інфекціях у дітей
Антибактеріальні препарати
Антибактеріальні препарати призначаються лише при інвазивних діареях (клінічна дизентерія) середнього ступеня тяжкості у дітей до дворічного віку; при легких формах захворювання на першому році життя у разі несприятливого преморбідного фону; при тяжкому перебігу, незалежно від походження. На жаль, антибіотики не впливають (ВООЗ, 1990) на більшість бактерій, що етіологічно відносяться до діарейних хвороб. Більше того, вважається, що нешкідливих та ефективних лікарських речовин для лікування цієї патології не існує.
При легкому і середньотяжкому перебігу можна використовувати препарати, що мають протеолітичні, протибродильні, протигнильні, антисептичні властивості (мексаза, мексаформ, інтестопан і ентеросептол). Їх приймають перорально, краще після їжі, протягом 7-10 днів.
Серед антибактеріальних засобів при тяжких формах діарейних захворювань досить ефективними є препарати
Loading...

 
 

Цікаве