WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діарейні захворювання - Реферат

Діарейні захворювання - Реферат


Реферат на тему:
Діарейні захворювання
Госпіталізація хворих на діарейні захворювання здійснюється:A при тяжких формах - незалежно від віку дитини, а у дітей до 1 року з несприятливим преморбідним фоном - і при середньотяжкому перебігу;- при затяжному і хронічному перебігу дизентерії в період загострення;- при неможливості зберегти протиепідемічний режим у домашніх умовах (незадовільні умови мешкання);- при необхідності проведення інфузійної терапії.
Хворих розміщують у напівбоксах, тому що перебування в загальній палаті пов'язане з високою ймовірністю реінфекції.
Лікувальне харчування
Лікувальне харчування є важливим на всіх етапах терапії при діарейних захворюваннях. На підставі багаторічних досліджень ми розробили концепцію, згідно з якою можна стверджувати, що не буває діареї без гастроентеральної ферментопатії. Отже, кількісне та якісне харчування має відповідати рівню активності ферментів травного соку. Тобто, годування без обмеження призводить до погіршення стану хворої дитини - і це підтверджує практика. Набуті діарейні захворювання характеризуються полівуглеводною інтолерантністю (Сміян І. С., 1987, 1989), а тяжкість клінічних проявів залежить від ступеня зниження активності гастроентеральних ферментів. У зв'язку з цим ВООЗ (1988), підкреслюючи необхідність безперервного харчування під час гострої діареї, відзначає відомі клініцистам прояви синдрому мальабсорбції вуглеводів (водяниста діарея, наявність у випорожненнях відновлюючих речовин, зниження рН випорожнень, запалення перианальної ділянки тощо). Такі патологічні зміни є обррунтуванням для виключення дисахаридів, а потім (за відсутності ефекту) - і моносахаридів. Підхід до дієтотерапії має бути індивідуальним. Найкращим продуктом у годуванні хворої дитини є грудне молоко, навіть донорське. У разі його відсутності - кислі адаптовані суміші, насамперед ті, що містять біфідумбактерії та негативно впливають на умовно-патогенну флору кишківника (гемолізинпродукуючі кишкові палички, коагулопозитивні стафілококи); звичайний кефір гальмує ріст грибів і протея. Годують немовля невеликими порціями до 8-10 разів на добу. Віковий об'єм харчування відновлюють на 4-7-й день.
Для видалення харчового субстрату з травного каналу можна промити шлунок 1 % розчином натрію гідрокарбонату чи ізотонічним розчином натрію хлориду, дати 1 чайну ложку рицинової олії, промити кишки звичайною перевареною водою (37-38 °С) або 3-5 % розчином крохмалю.
Як правило, при легких формах діарейних захворювань після ліквідації недоліків у харчуванні та догляді настає одужання. У зв'язку зі зниженням кислотності шлункового соку та ферментативної активності травного соку призначають шлунковий сік (по 1/2-1 чайній ложці за 15-20 хв до годування 3-4 рази на день), розведений наполовину і більше перевареною водою. Якщо шлункового соку немає, хворому дають 1 % розчин хлористо-водневої кислоти з пепсином (Ac. hydrochloridi diluti 1 % - 100,0; Pepsini 1,0) - по 1/2-1 чайній ложці за 15-20 хв до їди 3-4 рази на день. Також можна призначити панкреатин та інші препарати, до складу яких він входить.
Замінну терапію проводять короткими курсами - протягом 7 днів. При метеоризмі й неспокої дитини треба давати кропову водичку, настої ромашки, звіробою, кмину тощо. Інколи на початку захворювання дітям можна давати як обволікуючий і адсорбуючий засіб від 10 до 20-30 мл концентрованого рисового відвару з 3-5 % розчином цукру. Замість відвару можна призначати морквяний суп, який має такі самі властивості.
В окремих випадках (тривале блювання і часті випорожнення, відмова від їжі, різке зменшення маси тіла, порушення ентерального засвоєння харчових інгредієнтів) необхідним є парентеральне харчування. Для парентерального харчування використовують азотисті розчини, що містять амінокислоти, препарати енергетичного призначення (з вуглеводів і жирів), а також розчини для забезпечення гідроіонної рівноваги. Для азотистого (білкового) харчування застосовують два види препаратів - синтетичні суміші амінокислот і білкові гідролізати.
Усі препарати для парентерального харчування вводять внутрішньовенно краплинно дуже повільно, в підшкірні периферичні вени - шляхом їх проколів або катетеризації. Використовують також катетеризацію центральних вен за методом Сельдингера (останнім часом рідко).Харчові середовища перед введенням необхідно підігрівати до 25 °С. Перед самим вливанням синтетичні амінокислотні розчини, білкові гідролізати, жирові емульсії розбавляють 10 % розчином глюкози у співвідношенні 1:1. Змішувати білкові й жирові середовища неприпустимо. Швидкість введення препаратів становить 4-6 крапель за 1 хв. Для кращого засвоєння амінокислот у суміш додають 1-2 мл 5 % розчину аскорбінової кислоти. Інсулін вводять у розрахунку 1 ОД на 5 г сухої речовини глюкози. З цією самою метою внутрішньом'язово вводять ціанокобаламін і тіамін.
Tабл. 1 Розрахунок рідини для регідратації, мл на 1 кг фактичної маси тіла (за Denis)
За рекомендаціями ВООЗ (1993), дітям у віці до 6 міс, які отримували тільки грудне молоко, при діареї грудне вигодовування здійснюють без перерви, так часто і стільки, як того бажає дитина, коли її прикладають до грудей; хворі на діарею в цьому ж віці, але які споживали тваринне молоко або суміш з нього, повинні продовжувати це харчування, але протягом перших двох днів молоко (суміші) необхідно розводити рівною кількістю чистої кип'яченої води (краще - рисовим відваром); дітям 4-6 міс і більше при діареї необхідно призначати те саме харчування, що й здоровим, але часто (6 разів і більше на добу) і в невеликій кількості.
Регідратаційна терапія відновлює об'єм циркулюючої крові, підвищує артеріальний тиск, нормалізує діурез, водно-електролітний обмін, поліпшує мікроциркуляцію, діє дезінтоксикаційно. Дитині з діареєю необхідно давати рідини більше, ніж завжди. Основою лікування діарейних захворювань є швидка компенсація втрат води і електролітів, що у 20 % випадків зумовлює нормалізацію стану.
Щоб з'ясувати, яку кількість рідини потрібно ввести, визначають об'єм рідини, необхідної для компенсації зневоднення і підтримки гідратації. Об'єм рідини для компенсації ексикозу залежить від ступеня зневоднення. Останнє становить 5-10-15 % - відповідно до зменшення маси, або 50-100-150 мл на 1 кг маси. Для розрахунку кількості рідини для регідратації можна використовувати дані Dennis (1960) (табл. 5)Рідину для компенсації зневоднення вводять не відразу, а протягом перших 2 діб: 2/3 - за першу добу, 1/3 - за другу. Наприклад, якщо дитина з масою тіла 6 кг втратила 10 % її, що відповідає 600 мл рідини, то 400 мл водять за першу
Loading...

 
 

Цікаве