WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діарейні захворювання - Реферат

Діарейні захворювання - Реферат

біохімічних, серологічних та імунологічних методів.
Гемограма. При дизентерії в периферичній крові дітей спостерігаються "запальні ознаки" (лейкоцитоз, зсув формули вліво). Сальмонельоз характеризується лейкоцитозом з помірним зсувом вліво, нерідко - моноцитозом, а у дітей раннього віку при тяжкому перебігу захворювання - анеозинофілією, анемією. При ешерихіозі зміни в крові пов'язані з типами ешерихій, що викликають хворобу. Так, при ешерихіозі, зумовленому ЕПЕ, відзначається помірний лімфоцитоз, ЕТЕ - паличкоядерний зсув. Такого ж характеру зміни (паличкоядерний зсув) характерні для стафілококового ураження кишківника. Для кишкових інфекцій, спричинених умовно-патогенною мікрофлорою, ієрсиніями, типовими є помірний нейтрофільний чи лімфоцитарний лейкоцитоз, моноцитоз, помірно прискорена ШОЕ. Ротавірусна інфекція не супроводжується змінами в крові
Вирішальна роль у діагностиці належить бактеріологічному методу. Забір матеріалу здійснюється до початку етіотропного лікування (блювотні маси, промивні води шлунка, випорожнення) лікарем, фельдшером, які первинно діагностували гостру кишкову інфекцію. Необхідно пам'ятати, що за підозри на генералізацію процесу бактеріологічному дослідженню підлягають сеча, кров, вміст позакишкових вогнищ. При діареях, зумовлених умовно-патогенними мікробами, одного факту виділення цих збудників недостатньо. Для встановлення діагнозу обов'язкові такі умови:
- негативні результати обстежень на патогенну флору, зокрема ротавіруси;
- виділення одного з представників умовно-патогенних мікроорганізмів у перші дні захворювання в монокультурі або переважання його росту;
- масивність виділення умовно-патогенних мікробів у ранньому періоді обстеження (106 і більше мікробних клітин в 1 г випорожнень) з подальшим зменшенням його кількісного вмісту чи зниженням до періоду реконвалесценції;- позитивна реакція аглютинації з аутоштамами, виділеними з випорожнень хворого.
Наростання масивності виділення даного збудника чи поява іншого представника умовно-патогенних мікроорганізмів свідчить про дисбактеріоз кишківника або реінфекцію.
Вірусологічний метод є важливим у підтвердженні ротавірусної інфекції в ранні строки і здійснюється за допомогою електронної мікроскопії. Крім того, завдяки імуноферментному аналізу і простим експрес-методам (латекс-аглютинації, реакції коаглютинації) виявляють специфічний вірусний антиген у фекаліях.
Серологічні методи мають не меншу цінність, ніж бактеріологічні. Підтвердження діагнозу дизентерії, сальмонельозу здійснюється за допомогою РНГА з еритроцитарним діагностикумом. Діагностичним є ріст титру антитіл у 4 і більше разів до другого тижня захворювання. У випадку дизентерії при одноразовому серологічному обстеженні спостерігається поява антитіл у діагностичних титрах (1:200 і вище у дітей віком більше року, 1:100 і вище у дітей до року). При сальмонельозі діагностичним є титр 1:80 і вище у дітей до 6 міс., 1:160 і вище у дітей 6-12 міс.; 1:320 і вище у дітей після року. При ієрсиніозі антитіла з'являються з 5-7-го дня хвороби, діагностичним для дітей до року є титр 1:100 і вище, після року - 1:200 і вище. Специфічні антитіла до ротавірусів виявляють завдяки реакціям нейтралізації і гальмування гемаглютинації, діагностичним є ріст антитіл в 4 і більше рази. При гострих кишкових інфекціях, зумовлених умовно-патогенними мікроорганізмами, застосовується реакція аглютинації з аутоштамом, виділеним із випорожнень хворого. Діагностично достовірним вважається титр специфічних сироваткових антитіл у 4 і більше рази чи поява їх у 2-й сироватці до 7-10-го дня захворювання в титрі 1:20 і вище. Серологічні обстеження при ешерихіозі не мають цінності.
Тяжкість діарейних захворювань залежить від причини, преморбідного стану, своєчасності лікування й оцінюється залежно від місцевих і загальних змін (табл. 4).Диференційний діагноз діарейних захворювань не завжди легкий. Так, для дизентерії, яка перебігає класично у дітей віком понад 2 роки, характерні явища токсикозу (висока температура тіла, втрата свідомості, корчі) і випорожнення у вигляді "плювка" (один слиз, нерідко з кров'ю після тенезмів), запалий живіт, пальпаторно болюча сигмоподібна кишка, запальні зміни в копрограмі. Навіть без бактеріологічного підтвердження такі клінічні прояви є обррунтуванням діагнозу дизентерія.
Діареї стафілококової етіології і коліінфекції, як правило, бувають тільки у дітей до року, дизентерія - частіше після двох років. Якщо діарея набуває стійкого характеру (понад 14 днів), то її розвиток зумовлений патогенами або спадковою гастроентеральною ферментопатією; гостра діарея (2-3 дні) - частіше фукнціонального походження (первинна набута функціональна гастроентеральна ферментопатія).За відсутності етіологічної розшифровки комітет експертів ВООЗ радить виділяти:- клінічну дизентерію (інвазивні інфекції), для якої характерні переважаючі прояви ураження товстої кишки, з гемоколітичними випорожненнями (шигельоз, кампілобактеріоз, ентероколітна форма сальмонельозу тощо);- водянисті діареї (секреторні), за яких спостерігаються водянисті випорожнення без крові та слизу (вірусні діареї, ешерихіози, гастроінтестинальні форми сальмонельозу, деякі форми клебсиельозу тощо);- стійкі діареї (понад 2 тижні) без виявлення збудників, з тривалим періодом лікування (суперінфекція, дисбактеріоз, набутий або спадковий синдром мальабсорбції).
Література
[1]. Клиническая педиатрия/ Под ред. Б. Братанова// Медицина и физкультура. - 1987. - Т. 2. - С. 543-554.
[2]. Лечение и профилактика острой диареи: Практические указания ВООЗ. - Женева, 1990.
[3]. Лечебное питание детей младшего возраста при острой диарее: Пособие для руководителей программ здравоохранения /Под ред. Д. Б. Джеллиф, Е. Ф. Джеллиф. - Женева, 1993.
[4]. Мазанкова Л. Н. Особенности диагностики и лечения секреторных диарей у детей раннего возраста: Методические рекомендации для практических врачей. - М., 1997.
[5]. Основи медичних знань та методи лікування за Девідсоном/ За ред. К. Едвардза, І. Бавгера: Пер. з англ. - К.: Кобза, 1994. - Т. 1. - С. 243-245.
[6]. Педиатрия. Руководство. Болезни органов пищеварения. Болезни органов мочевыделительной системы/ Под ред. Бермана, В. К. Вогана: Пер. с англ. - М.: Медицина, 1988. - С. 74-224.
[7]. Проведение пероральной регидратации детям с острыми кишечными заболеваниями: Методические указания. - М., 1988.
[8]. Резник Б. Я., Бабий И. Л., Лившиц Л. А. Муковисцидоз у детей и подростков. - К: Здоров'я, 1994.
[9]. Руководство для врачей скорой помощи/Под ред. В. А. Михайловича. - Л.: Медицина, 1990. - С. 523-528.
[10]. Синдромная диагностика в педиатрии. Справочник/ Под ред. акад. А. А. Баранова. - М.: Медицина, 1997. - С. 235-255.
[11]. Смиян И. С., Слободян Л. М. Синдром мальабсорбции у детей. - Тернополь, 1994.
[12]. Энтеросорбенты в лечении и профилактике заболеваний у детей: методические рекомендации МОЗ УССР/ Под ред. А. И. Мостюк и др. - Львов, 1991.
[13]. Шабалов Н. П. Детские болезни. - СПб.: Питер, 2000. - С. 377-413.
Loading...

 
 

Цікаве