WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діарейні захворювання - Реферат

Діарейні захворювання - Реферат

патогенній кишковій інфекції на початку захворювання переважає дія токсинів на слизову оболонку (як за легкого, так і тяжкого перебігу діареї). Для діареї з тяжким перебігом характерна значна втрата рідини внаслідок частих випорожнень і блювання, що призводить до зневоднення (дегідратації, ексикозу) організму дитини і порушення гемодинаміки, насамперед на рівні мікроциркуляторного русла, де відбувається обмін речовин. Таким чином, патофізіологічною основою клінічних проявів тяжких форм діареї є тетрада: ексикоз, ацидоз, токсикоз, порушення гемодинаміки. Зрозуміло, що в таких випадках виникають зміни з боку всіх органів і систем.
Отже, схему етіопатогенезу діарейних захворювань (Сміян І. С.) можна представити так:
І. Фактори, що зумовлюють і сприяють розвитку діареї:
- анатомо-фізіологічні особливості;
- штучне вигодовування;
- зниження загальної реактивності організму.
- порушення:
а) кількісного та якісного харчування;
б) режиму;
в) догляду (насамперед, перегрівання).
ІІ. Етіологія - двоєдина:
- порушення внутрішньопорожнинного, мембранного травлення та всмоктування;
- патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми.
ІІІ. Патоморфологічні зміни - від функціональних (набряк, повнокров'я) до запальної інфільтрації (катаральні явища), виразково-некротичних змін та перфорації.
ІV. Патогенетичні ланки:
- зниження ферментативної активності травних соків (гастроентеральна ферментопатія);
- порушення процесів травлення і всмоктування (бродіння, гниття) - синдром мальабсорбції;
- мікробна асцензія та участь бактерій в утворенні афізіологічних продуктів, несприятливий вплив продуктів їх життєдіяльності на слизову оболонку;
- функціональні порушення (пронос, блювання).
Лише за тяжкого перебігу:
V. Дегідратація (ексикоз), порушення гемодинаміки, обміну речовин (ацидоз).
VІ. Підвищення проникності захисних бар'єрів:
- кишкового;
- печінкового;
- гематоенцефалічного (токсикоз).
VІІ. Патологічні прояви з боку органів і систем внаслідок формування ендогенної інтоксикації.
Класифікація
Класифікація діарейних захворювань з урахуванням наукових досягнень включає в себе 4 великі групи: набуті, спадкові, первинні, вторинні (Сміян І. С.). В робочій класифікації діарейних захворювань (гастроентеральних ферментопатій) виділяють:
за типом:
- набуті: первинні, вторинні;
- спадкові: первинні, вторинні.
за тяжкістю:
- легкі,
- середньої тяжкості,
- тяжкі.
за перебігом:
- гострі,
- стійкі.
При кишкових інфекціях необхідно користуватися класифікаціями, розробленими для відповідних нозологічних форм.
Отже, декілька прикладів клінічних діагнозів:
- набута первинна гастроентеральна ферментопатія, гострий перебіг, легкого ступеня, аліментарного генезу (грубе порушення харчування);
- гостра кишкова інфекція нез'ясованої етіології (набута первинна гастроентеральна ферментопатія, стійкий перебіг), середньої тяжкості;
- сальмонельоз (S. thiphimurium), гастроентероколітна форма, гострий перебіг (набута первинна гастроентеральна ферментопатія).
Найбільш поширеною є група набутих діарейних захворювань, серед яких найчастіше зустрічаються первинні. Розвитку останніх, як правило, сприяють екзогенні фактори, особливо чітко це простежується при кишкових інфекціях. Набуті вторинні діареї зустрічаються значно рідше, пов'язані з загальним захворюванням, а провідна роль належить ендогенним факторам: загальне захворювання (сепсис, пневмонія тощо) - токсикози різного походження - пошкодження слизової травного каналу - порушення регуляторних механізмів - гастроентеральна ферментопатія - синдром мальабсорбції - діарея. При набутих (первинних і вторинних) діарейних захворюваннях фіксується нестійка полісубстратна інтолерантність до хімічних інгредієнтів їжі, особливо до вуглеводів.
Спадкові діарейні захворювання (первинні та вторинні) зустрічаються значно рідше і пов'язані з дефектом активності певного ферменту (спадкова гастроентеральна ферментопатія), що бере участь у процесах гідролізу або всмоктування. Прикладом первинного спадкового діарейного захворювання може бути алактазія, за якої відсутня генетично детермінована активність лактази. Вторинні спадкові діарейні прояви спостерігаються, наприклад, при муковісцидозі, за якого вражаються всі ендокринні органи (зокрема, підшлункова залоза). У зв'язку з цим, гетерогенна полісубстратна інтолерантність визначається допоміжними методами. А схематично виглядатиме це так: дефект активності ферментів (гастроентеральна поліферментопатія) - синдром мальабсорбції - діарея.
Таким чином, основою класифікації діарейних захворювань є концепція (Сміян І. С., 1987), що пояснює диспепсичні прояви (насамперед діарею) гастроентеральною ферментопатією з подальшим розвитком синдромів мальдигестії та мальабсорбції.Крім того, ця патологія може мати різні перебіг (гостра, стійка) і тяжкість (тяжка, середньої тяжкості та легка). За своїм змістом термін "гастроентеральна ферментопатія" відповідає терміну "діарея", але характеризується більшою інформативністю. Що таке "діарея"? Це рідкі випорожнення, пронос - один із симптомів захворювання, а "гастроентеральна ферментопатія" вказує на патофізіологічні зміни, наслідком яких обов'язково будуть діарейні прояви та інші зміни в організмі дитини.
Існує ряд інших класифікацій діарейних захворювань. Для порівняння наводимо класифікацію відомого дитячого гастроентеролога Баранова А. А. (1997) (табл. 1).
Табл. 1 Захворювання, що проявляються у дітей раннього віку хронічною діареєю та синдромом мальабсорбції.
Клініка
Основним симптомом діарейних захворювань є часті рідкі випорожнення. Здорові діти випорожнюються 2-3 рази на добу. Кал кашко- або киселеподібної консистенції, зі слабокислуватим запахом, реакція слабкокисла, небагато слизу, перемішаного з каловими масами. Випорожнення не містять надлишку води, а тому, потрапивши на пелюшку, промочують її не більше, ніж на 1-1,5 см навколо себе. За легкого перебігу діарейних захворювань випорожнення, як правило, мають вигляд порубаних яєць, жовтуватого кольору з білими грудочками, які є вапняними і магнезіальними милами жирних кислот, не гомогенні. Зелений колір - наслідок окислення білірубіну в білівердин. Нерідко бувають нитки прозорого склоподібного слизу, який виникає як захисна реакція організму. Випорожнення почащені - 6-8 разів на добу. При тяжких діарейних захворюваннях випорожнення до 10-20 разів на день, інколи - з кожною пелюшкою. Спочатку рідкі, пінисті, згодом - водянисті й через наявність газів викидаються струменем. Для кишкової коліінфекції характерна невелика кількість калу і дуже багато слабозабарвленої в жовтий колір води. Якщо дитину рідко сповивають, то промочена водою пелюшка висихає, і на ній залишається маленька грудочка калу. Це можеввести в оману медичного працівника. При сальмонельозі випорожнення темно-зеленого кольору, з консистенцією болотного баговиння; при стафілококовому ентероколіті - жовтого кольору, не бувають дуже частими; при дизентерії - у вигляді слизу, за
Loading...

 
 

Цікаве