WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діарейні захворювання - Реферат

Діарейні захворювання - Реферат


Реферат на тему:
Діарейні захворювання
Однією з актуальних проблем в педіатричній практиці на сучасному етапі є проблема діареї. У світі щорічно реєструється близько 500 млн. випадків гострої діареї, від якої помирає до 4 млн. дітей молодшого віку (кожні 6 секунд - одна дитина). Діарея є основною причиною розвитку гіпотрофії внаслідок поганого засвоєння їжі на фоні синдрому мальабсорбції і необхідності більшої кількості харчових речовин для хворої дитини. На фоні гіпотрофії перебіг діареї є тяжчим, тривалішим, із приєднанням інших інфекційних захворювань (найчастіше пневмонії). Основною групою ризику розвитку діареї, а отже і гіпотрофії, є діти 4-6 місяців, які перебувають на штучному вигодовуванні, а також у період відлучення від грудей (від 4-6 міс. до 2 років), коли в раціон харчування вводять інші продукти, крім молока.
Діарея - це часті (3 і більше разів) рідкі випорожнення (рідкі настільки, що приймають форму посудини, в яку вони потрапляють) протягом 24 годин (ВООЗ, 1988). Діарея є наслідком первинного або вторинного, набутого або спадкового порушення порожнинного, мембранного травлення і/чи всмоктування різних харчових речовин (насамперед, вуглеводів). Гостра діарея триває 7 днів, стійка - не менше 2 тижнів (це, як правило, захворювання інфекційного або спадкового походження).Анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей раннього віку характеризуються гістоморфологічною і функціональною незрілістю. Отже, слабкість м'язової й еластичної тканини, ніжність слизової оболонки, незрілість секреторної функції, незавершеність розвитку нервової системи зумовлюють виникнення функціональних захворювань кишок у пацієнтів цієї вікової групи. Чим менший вік дитини, тим більший ризик розвитку цього стану. Це пов'язано з тим, що швидкий темп наростання фізичних параметрів дитини (маса немовляти до 1 року збільшується в 3 рази, а ріст - у 1,5 рази) спричинений підвищеним обміном речовин, а це потребує значної кількості енергетичного та пластичного матеріалу. Організм малюка перших 3 міс. життя витрачає енергії в 3 рази більше, ніж організм школяра (на 1 кг маси тіла). З іншого боку, як уже зазначалося, травний апарат дитини раннього віку відзначається функціонально-морфологічною незрілістю, недосконалістю регуляторних механізмів, недостатньою ферментативною активністю на рівні шлункового і кишкового соку, крові, клітин. Таким чином, є фізіологічні ножиці (багато інгредієнтів їжі й низька активність ферментів, відповідальних за розщеплення, всмоктування і засвоєння їжі), які зумовлюють швидке порушення повного перетравлення і всмоктування при незначних кількісних чи якісних відхиленнях у харчуванні, що проявляється нестравленням (диспепсичні явища - діарея, зригування, блювання).
Етіопатогенез
Основними факторами, що сприяють розвитку діареї, насамперед, є штучне вигодовування і раннє введення підгодовування. Біологічна цінність коров'ячого молока і сумішей з нього, що використовуються при штучному і змішаному вигодовуванні, значно нижча, ніж у грудного молока. Відсутність або незначна кількість факторів захисту в коров'ячому молоці, на відміну від грудного, сприяють розвитку дисбактеріозу, проникненню в кишківник патогенних і умовно-патогенних мікробів, затримці імуногенезу, що створює сприятливі умови для розвитку синдрому мальабсорбції, а також інфекційного запального процесу.
По-друге, це різні зміни специфічних (гуморальний і клітинний імунітет) і неспецифічних (пропердин, лізоцим, фагоцитоз тощо) захисних сил дітей раннього віку, ендокринного статусу, стану нервової системи, що призводять до зменшення функціональних можливостей, насамперед травного каналу.
По-третє, це кількісні та якісні огріхи в харчуванні. Дитині призначають більший об'єм їжі, ніж може перетравити її організм, або дають харчування, до якого травна система дитини ще не готова (наприклад, у 2 міс. - манну кашу). До цієї групи належать також порушення принципу поступовості при введенні підгодовування. Кожен новий його вид (пюре, каша, фарш тощо) необхідно давати, починаючи з малих доз. Не можна призначати одночасно два види підгодовування. Ферментативна активність травного каналу може виявитися недостатньою для повного перетравлення, внаслідок чого виникає нестравлення (диспепсія). До цього призводить і різкий перехід від природного вигодовування до штучного, особливо в літній період. Одноманітність годування в першому півріччі життя (грудне молоко, молочні суміші) може зумовлювати кількісну нестачу, а його різноманітність в другому півріччі, як правило, - якісне голодування. Саме з цієї причини не рекомендують відлучати дитину від грудей у літній період, краще переходити від природного вигодовування до штучного поступово, при необхідності використовуючи для цього донорське жіноче молоко.
По-четверте, це порушення режиму харчування, догляду і виховання. Наприклад, якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні й отримує їжу через кожні 3 год., то існує ймовірність виникнення диспепсії. За цей час шлунок дитини не встигає звільнитися від суміші коров'ячого молока. До залишків неперетравленої суміші приєднується наступна порція їжі, що потребує вже підвищеної травної здатності, тобто різкого напруження компенсаторних механізмів травного апарату.
Етіологія діареї двоєдина:
1. Порушення внутрішньопорожнинного і/або мембранного травлення і всмоктування - синдром мальабсорбції.
2. Несприятлива дія на слизову травного каналу умовно-патогенних чи патогенних (дизентерійна паличка, ентеропатогенні ешеріхії, сальмонели, стафілококи, віруси тощо) мікроорганізмів. При кишкових інфекціях спочатку виникає запальний процес у кишківнику, а потім розвивається синдром мальабсорбції. При функціональних розладах (порушення кількісного та якісного харчування, режиму, догляду тощо), навпаки, спочатку розвивається синдром мальабсорбції, а потім приєднується кишкова бактеріальна флора, частіше умовно-патогенна.
Спеціально проведеними дослідженнями ВООЗ (1991) виявити кишкові патогени у дітей з діарейними захворюваннями вдалося лише в 68 %, причому бактеріальні агенти - в 48 %, віруси - в 20 %. Більше одного патогена знайдено у 20 % хворих. Патогени були виявлені також у 30 % здорових дітей. Чим менший вік дитини, тим рідше вдається висіяти патогени (до 1 року - у 30-40 %). До одного року життя частіше виявляється ротавірусна інфекція, потім - ентеропатогенні ешеріхії, сальмонели, значно рідше - шигели. У цьому віці висока питома вага умовно-патогенних збудників (стафілокок, протей, клебсіела, клостридії тощо). Після одного року переважають шигели.
Незалежно від етіологічних чинників і тяжкості діареї, завжди розвивається гастроентеральна ферментопатія (зниження ферментативної активності травних соків), яка призводить до порушення процесів травлення, що проявляється здебільшого бродінням і/або гниттям, асцензією мікробної флори. Внаслідок цього утворюються афізіологічні продукти (гази, кислоти, індол, скатол тощо), які є сильними подразникамислизової оболонки травного каналу, що зумовлює розвиток функціональних порушень (пронос, блювання). При
Loading...

 
 

Цікаве