WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат

Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат

(на 28 %) знижувало ризик розвитку повторного інсульту. Зниження частоти виникнення інсульту було підтверджено незалежно від тяжкості та підтипу попереднього інсульту, а найбільш значним було зниження частоти виникнення геморагічних інсультів - на 50 %. Аналіз відповідної підгрупи в дослідженні HOPE підтвердив можливість успішного лікування пацієнтів після інсульту інгібітором АПФ раміприлом. Результати цих досліджень чітко продемонстрували необхідність призначення комбінації інгібітора АПФ та діуретика у хворих після перенесеного інсульту.
Геморагічний інсульт. При крововиливі у мозок на фоні ГК виникає характерна неврологічна симптоматика. Додатково слід провести спинномозкову пункцію, за можливості - комп'ютерну або магнітно-резонансну томографію, а також ангіографію судин головного мозку. Антигіпертензивне лікування при геморагічному інсульті має бути більш агресивним, ніж при ішемічному, для зменшення інтенсивності або попередження рецидиву внутрішньокраніальної кровотечі [15]. При підозрі на геморагічний інсульт для зниження АТ використовують вазодилататори, за винятком діазоксиду, який у таких випадках протипоказаний. Необхідно проявляти обережність при призначенні діуретиків, тому що існує висока ймовірність гіпокаліємії, а також препаратів центральної дії - можливо поглиблення розладів свідомості. Рекомендованим рівнем АТ є середній тиск 130 мм рт. ст.
Розшаровуюча аневризма аорти. Усі хворі з розшаровуючою аневризмою аорти незалежно від наявності АГ лікуються за допомогою "керованої гіпотензії" - систолічний АТ 100-120 мм рт. ст. У цій клінічній ситуації не слід використовувати прямі вазодилататори (гідралазин, діазоксид) через їх рефлекторну активацію симпатоадреналової системи. Тахікардія і збільшення серцевого викиду при цьому може призвести до збільшення розшаровування. Перевагу надають лабеталолу або чистим b-адреноблокаторам. Під "прикриттям" останніх можна призначати нітрогліцерин. При підозрі на розшаровуючу аневризму аорти слід провести ехокардіографію, рентгенографію органів грудної клітки і направити хворого на аортографію.
Гостра лівошлуночкова недостатність. Дослідження останніх років показали, що у переважної більшості таких хворих (понад 80 %) систолічна функція лівого шлуночка залишається задовільною, а виникнення легеневого застою є наслідком його діастолічної дисфункції. При ГК, ускладнених гострою лівошлуночковою недостатністю, лікування починають з уведення нітропрусиду натрію або нітрогліцерину. Обов'язковим є парентеральне введення діуретиків. За необхідності використовують увесь спектр лікувальних заходів, які необхідно застосовувати у такій ситуації: напіввертикальне положення хворого, інгаляції кисню, введення морфіну тощо. Серед ефективних заходів додатково слід розглядати введення еналаприлату [9]. В подальшому таким хворим рекомендують інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину ІІ.
Гостра коронарна недостатність та інфаркт міокарда. Діагноз гострої коронарної недостатності і інфаркту міокарда підтверджується при реєстрації ЕКГ. Таких хворих необхідно госпіталізувати у спеціалізовані відділення інтенсивної терапії для коронарних пацієнтів. Для лікування гіпертензії рекомендують інфузію нітрогліцерину, а за відсутності симптомів серцевої недостатності - внутрішньовенне введення b-адреноблокаторів. Цільовий АТ становить менше 160/100 мм рт. ст. При цьому рівні АТ можна безпечно вводити фібринолітичні засоби та антикоагулянти. Не слід застосовувати діазоксид та без особливої необхідності - дигідропіридинові антагоністи кальцію.
Феохромоцитома. ГК при феохромоцитомі виникає внаслідок вивільнення катехоламінів з пухлини. Клініка кризу розгортається швидко і супроводжується сильною вегетативною симптоматикою. Іноді такі кризи можуть виникати в осіб при одночасному прийомі інгібіторів МАО та продуктів, що містять тирозин, амфетамін, кокаїн. Препаратами вибору у таких випадках є a-адреноблокатори (фентоламін, тропафен) і/або лабеталол.
Гострий гломерулонефрит. ГК при цьому захворюванні зумовлений значним збільшенням внутрішньосудинного об'єму рідини, як правило - з підвищеним серцевим викидом. Для зниження АТ перевагу надають препаратам без ниркового шляху елімінації - a-адреноблокаторам короткої дії (фентоламін) або дигідропіридиновим антагоністам кальцію. З метою зменшення об'єму внутрішньосудинної рідини призначають значні дози діуретиків. За необхідності проводять гемодіаліз та ультрафільтрацію. В подальшому препаратами вибору є інгібітори АПФ або блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ, зважаючи на їх ренопротекторний ефект.
Еклампсія. Цей тип ускладненого ГК виникає у другій половині вагітності (частіше наприкінці) або під час пологів і супроводжується різким підвищенням АТ. Повне зцілення настає після пологів і, таким чином, програма лікування включає не тільки зниження АТ, а також правильне ведення пологів [8, 15]. Для зниження АТ використовують різні препарати та їх комбінації. Слід пам'ятати, що деякі з них (діазоксид, антагоністи кальцію) приводять до розслаблення гладенької мускулатури в усьому організмі, що послаблює пологову діяльність. Препаратом вибору вважають гідралазин. В літературі є відомості про високу ефективність застосування ніфедипіну короткої дії для контролю АТ при пре- та еклампсії. Можливим є парентеральне застосування препаратів центральної дії - метилдопи, клонідину, сірчанокислої магнезії. За неефективності зазначених ліків застосовують лабеталол або чисті b-адреноблокатори в загальноприйнятих дозах [15]. Для профілактики еклампсії застосовують малі дози аспірину, який, як вважають, може нормалізувати дисбаланс між вазоконстрикторними та вазодилататорними ефектами ейкозаноїдів. Якщо гестоз загрожує життю пацієнтки, то необхідно, незалежно від строку вагітності, перервати вагітність або розродити жінку в екстреному порядку.
Підбиваючи підсумки, хотілося б ще раз нагадати, що профілактика обходиться значно дешевше лікування ускладнень. Головним заходом, спрямованим на профілактику гіпертензивних кризів, залишається своєчасна діагностика і лікування артеріальної гіпертензії. Лікар повинен пояснити пацієнту необхідність регулярного прийому антигіпертензивних препаратів і режим контролю за їх ефективністю. Слід наголосити, що при правильно підібраній терапії хронічної артеріальної гіпертензії кризи не виникають.
Література
[1] Арабидзе Г. Г., Арабидзе Г. Р. Гипотензивная терапия// Кардиология. - 1997. - № 8. - С. 88-95.
[2] Калинин А. Н., Голиков А. П. Применение эналаприлата в лечении неосложненных гипертензивных кризов убольных гипертонической болезнью// Кардиология. - 2002. - № 7. - С. 41-43.
[3] Рекомендації Українського товариства кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії. - К., 1999.
[4] Свищенко Е. П., Коваленко В. Н. Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии. - К.: Лыбидь, 2002.
[5] Сидоренко Б. А., Преображенский Д. В., Носенко Н. С. Гипертензивные кризы: классификация и современное лечение// Кардиология. - 2002. - № 2. - С. 88-94.
[6] Сіренко Ю. М. Артеріальна гіпертензія. - К.: Моріон, 2002.
Loading...

 
 

Цікаве