WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат

Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат

за допомогою швидкості інфузії. Препарат позитивно впливає при виникненні лівошлуночкової недостатності. Слід пам'ятати, що нітропрусид натрію швидко розпадається під дією світла, і тому його розчини необхідно закривати затемненими ковпаками або мішечками. При тривалому (більше доби) застосуванні препарату у крові можливе накопичення ціанідів із симптомами отруєння. Подібний до нітропрусиду натрію гемодинамічний ефект має нітрогліцерин. Його краще використовувати у хворих з ішемією міокарда. Для інфузії нітрогліцерину необхідні спеціальні системи, тому що при використанні звичайних систем із поліхлорвінілу значна доля препарату може осідати на трубках, що ускладнює дозування. Інші препарати нітратів для внутрішньовенного застосування (ізосорбід моно- або динітрат) не мають переваг перед нітрогліцерином, але за необхідності можуть використовуватися.
Високу ефективність має лабеталол - b-адреноблокатор із властивостями a-блокатора, а також дигідропіридинові антагоністи кальцію - ніфедипін та нікардипін. Лабеталол рекомендують вводити болюсно в дозі 100-125 мг або у вигляді інфузії 0,5 мг/хв до 200 мг на добу. За необхідності препарат вводять дрібно болюсами по 20-80 мг через 10-15 хвилин. В Україні зареєстровано препарат лабеталолу лакардія (виробництво "Дженом Біотек") у флаконах по 4 мл і 20 мл у дозі 5 мг/ мл.
У країнах Європи та Північної Америки використовують b-адреноблокатор ультракороткої дії есмолол. Інші препарати b-адреноблокаторів менш ефективні при ГК, але за необхідності також можуть використовуватися. Є достатньо даних щодо успішного застосування при ГК парентерального введення інгібітора АПФ - еналаприлату, в тому числі в Україні [2, 9].
Дію наведених у таблиці медикаментів необхідно доповнювати парентеральним введенням діуретиків. Перевагу надають препаратам короткої дії - фуросеміду та буметаніду. Разова доза фуросеміду 40-80 мг (болюсом) може бути неодноразово повторена протягом доби. Діуретики слід застосовувати не тільки при лікуванні гострого підйому АТ, а також на більш пізніх етапах терапії. Відомо, що додавання діуретиків не тільки підсилює, а й подовжує дію інших антигіпертензивних агентів.
Для швидкого зниження АТ можна використовувати внутрішньовенне введення гангліоблокаторів. Перевагу слід віддати препаратам короткої дії типу триметафана. Слід бути обережним при використанні популярного у нашій країні азаметонію броміду (пентаміну) - часто спостерігаються відстрочені ортостатичні реакції, що можуть призвести до серйозних ускладнень.
У хворих із неускладненими ГК, стан яких відносно стабільний, доцільно застосовувати такі капсульовані або таблетовані антигіпертензивні препарати: ніфедипін (короткої дії), каптоприл, клонідин (клофелін), празозин, лабеталол. Усі ці ліки добре всмоктуються при прийомі під язик, ефективно й швидко (через 15-20 хвилин) знижують АТ. Пігулку або капсулу необхідно розкусити або розжувати, а через деякий час запити невеликою кількістю води. Дані щодо цих препаратів представлені в таблиці 2.Після зниження АТ слід вирішити три питання:
1. Чи не призвів ГК до розвитку у пацієнта таких небезпечних для життя ускладнень, як порушення мозкового або коронарного кровообігу, декомпенсації функції серця або нирок, розшаровуючого ураження судин, крововиливів у сітківку. При виявленні цих ускладнень дообстеження і лікування необхідно проводити за канонами, прийнятими у подібних ситуаціях.
2. Що стало причиною виникнення ГК? Іноді вона очевидна - хворий перестав приймати антигіпертензивні препарати (синдром відміни), надлишкове вживання солі тощо. Якщо причину установити не вдається, хворий потребує ретельного дообстеження для виключення тяжких форм вторинних АГ.
3. Яку постійну антигіпертензивну терапію хворому необхідно приймати вдома? Адекватне базове лікування слід підібрати до виписки хворого зі стаціонару.
Під стабілізацією стану хворого слід розуміти статус пацієнта, коли на фоні зниженого АТ ліквідовано ознаки прогресуючого ураження органів-мішеней і безпечний рівень АТ не залежить від парентерального введення антигіпертензивних препаратів [6, 11, 15]. У випадку, якщо стан пацієнта стабілізовано, відсутні ознаки ускладнень, що загрожують життю, або інші причини (необхідність дообстеження, рефрактерність до терапії), то хворий може бути виписаний зі стаціонару з відповідними рекомендаціями з медикаментозного контролю АТ.
Слід підкреслити, що на даний момент не всі зазначені препарати зареєстровані або доступні в Україні. Однак відповідно до положень державної Програми профілактики і лікування МОЗ України сформовано перелік життєво важливих антигіпертензивних засобів, до яких було включено більшість зазначених препаратів для парентерального введення. Ми сподіваємося на їх скору реєстрацію або налагодження їх випуску вітчизняними підприємствами.
Особливості лікування деяких клінічних станів, пов'язаних з гіпертензивними кризами
Ішемічний інсульт. Призначенню терапії за цього стану повинно передувати точне встановлення діагнозу. Підвищення АТ при виникненні ішемічного інсульту часто розглядають як компенсаторну реакцію на мозкову ішемію. У ряді посібників не рекомендують відразу знижувати АТ, тому що гіпотензія може посилити симптоми ішемії мозку і збільшити розміри інфаркту мозку. Зниження АТ у хворих на ішемічний інсульт необхідно тільки у таких випадках: розшаровуюча аневризма аорти з ураженням сонної артерії, симптоми ішемії та інфаркту міокарда, гостра серцева недостатність, аневризми мозкових судин. У інших хворих рекомендують плавне (протягом декількох днів) зниження АТ. У більшості пацієнтів рівень середнього гідростатичного тиску 130 мм рт. ст. (середній тиск дорівнює сумі діастолічного і 1/3 пульсового) знаходиться на плато кривої залежності мозкової перфузії від рівня АТ. Цей рівень середнього АТ може бути використано як цільовий для таких хворих. Для плавного зниження АТ рекомендують препарати короткої дії, оскільки при їх застосуванні можна бути певними щодо запобігання тривалої гіпотензії. Експерти Європейської ініціативи з інсульту у своїх рекомендаціях (2000) вважають недоцільним починати активно знижувати АТ, якщо його рівень не перевищує 220 мм рт. ст. Рекомендовано підтримувати АТ на рівні 160-180/90-100 мм рт. ст. [10]. Згідно з цим документом для зниження АТ рекомендується застосовувати лабеталол, урапідил, клонідин або каптоприл. Більшість сучасних рекомендацій щодо застосування тромболітиків для терапії ішемічного інсульту не дозволяють вводити ці препарати при АТ вище 180/110 мм рт. ст. Тому, на нашу думку, досягнення цього рівня АТ слід вважати бажаним у таких хворих.
Для подальшої підтримуючої терапії перевагу надають дигідропіридиновим антагоністамкальцію через їх сприятливий вплив на мозковий кровообіг. З'явилися дані (дослідження ACCESS), що свідчать про безпечність та ефективність лікування ішемічного інсульту на фоні ГК кандесартаном [13]. У літературі наявні також дані щодо безпечності призначення з першої доби ішемічного інсульту інгібітора АПФ периндоприлу. Результати дослідження PROGRESS засвідчили, що лікування комбінацією периндоприл/ індапамід достовірно
Loading...

 
 

Цікаве