WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат

Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах - Реферат


Реферат на тему:
Діагностичні та лікувальні заходи при гіпертензивних кризах
Загальні положення, патогенез, класифікація
Гіпертензивний криз (ГК) - це гострий значний підйом артеріального тиску (АТ), що супроводжується клінічною симптоматикою ураження органів-мішеней, вторинною стосовно гіпертензії. Головною особливістю кризу є підвищення АТ, звичайно систолічного - на 20-100 мм рт. ст., діастолічного - на 10-50 мм рт. ст. Деякі експерти пропонують діагностичним критерієм установити рівень АТ 210/120 мм рт. ст. Однак прямої залежності між рівнем АТ і тяжкістю кризу визначити не вдається. Очевидно, що для формування клінічної картини кризу, крім провідного фактора - підвищення АТ, мають не менше значення й інші патогенетичні механізми: ступінь порушення мозкового, коронарного і ниркового кровообігу, водно-електролітного обміну, розвитку набряку мозку тощо [3, 5]. Терміну "гіпертензивний криз" у нашій країні довго відповідав термін "гіпертонічний криз", але його варто вважати менш вдалим, оскільки він не відбиває суті стану - підвищення АТ. Кризи часто називають квінтесенцією гіпертензії.
На теперішній час не існує стандартизованих показників щодо поширеності ГК в Україні та інших країнах світу. Вважають, що приблизно у 1-2 % хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) перебіг захворювання супроводжується гострим підвищенням АТ з симптомами ГК [1, 15]. На наш погляд, більш важливим є той факт, що за даними станцій швидкої допомоги деяких великих міст України частота звертання хворих з ГК за останні 10 років значно зменшилася. В першу чергу це пов'язано з тим, що на сьогоднішній день ми маємо більш ефективні медикаментозні засоби для контролю АТ, а також більша частка хворих на АГ постійно приймає терапію [4, 6, 7].
Патогенез ГК дуже складний, і викладення усіх деталей та гіпотез може бути предметом не одного огляду. Певні складності в дослідженні природи ГК пов'язані з неможливістю точного моделювання в експерименті, тобто ГК є виключно людською патологією, і всі запропоновані моделі для дослідження є дуже далекими від реального життя. Провідна роль у розвитку характерних ознак кризу належить взаємодії системних та локальних факторів, що призводить до підвищення АТ, формування системних та локальних гемодинамічних порушень, у тому числі церебральних, коронарних, ренальних, периферичних макро- та мікроциркуляторних. Основним наслідком цього є розвиток тканинної та органної ішемії [11]. Основні симптоми ГК будуть залежати від органа-мішені, втягнутого в процес у кожному конкретному випадку. Схематично основні ланки патогенезу ГК представлено на рисунку 1.У нашій країні проблемами патогенезу ГК тривалий час займався професор М. С. Заноздра. Його монографія "Гіпертонічні кризи" (1987) на довгі роки стала класичним дослідженням у цій галузі.
Традиційно гіпертонічні кризи класифікують [5, 6]:
1) за клінікою розвитку:
- перший тип,
- другий тип (порядок);
2) за переважним ураженням органів-мішеней:
- гіпертензивна енцефалопатія,
- серцева недостатність,
- ниркова недостатність,
- гіпертензивне ураження органа зору;
3) за станом центральної гемодинаміки:
- гіперкінетичний,
- нормокінетичний,
- гіпокінетичний;
4) за терміновістю надання допомоги:
- невідкладний стан,
- екстрений стан.
Поділ кризів за клінікою розвитку запропонував Н. Ратнер. Дана класифікація використовувалася у нашій країні протягом багатьох років. ГК першого типу характеризується швидким початком (кілька годин), вираженими вегетативними порушеннями (головний біль, тремтіння в тілі, серцебиття, відчуття припливів, жару, охолодження кінцівок, сухість у роті, загальне психомоторне порушення, прискорене сечовипускання та ін.). Кризи другого типу характеризуються повільним розвитком (десятки годин або кілька діб), на фоні довгостроково існуючої АГ з вираженою симптоматикою набряку мозку, затримкою рідини, явищами зростаючого периферичного вазоспазму, прогресування серцевої недостатності [7].
Класифікація ГК за ураженням органів-мішеней передбачає виділення клінічної картини провідної ланки. Безумовно, всі зазначені стани можуть бути присутніми у конкретного пацієнта в різних комбінаціях і зливатися в єдиний симптомокомплекс.
Поділ за станом центральної гемодинаміки був запропонований для практичних цілей, оскільки антигіпертензивні препарати різних груп по-різному впливають на показники кровообігу.
Прагматичні тенденції сучасної медицини значною мірою відкинули складні суперечливі концепції і замінили їх на прості та доступні кожному лікарю підходи. В англомовній медичній літературі для визначення тактики лікування ГК уже давно використовують терміни невідкладний (hypertensive emergency) та екстрений (hypertensive urgency) стани при АГ [14, 15]. Такий підхід з одного боку проводить стратифікацію ризику, з іншого - визначає стратегію лікування. Цей розподіл було покладено в основу класифікації, запропонованої робочою групою Українського товариства кардіологів (1999) [3]:
ускладнені гіпертензивні кризи - з гострим або прогресуючим ураженням органів-мішеней, становлять пряму загрозу життю хворого, потребують негайного зниження АТ (протягом першої години лікування);
неускладнені гіпертензивні кризи - без гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, становлять потенційну загрозу життю хворого, потребують швидкого зниження АТ (протягом кількох годин або доби).
При ускладненому кризі перебіг захворювання характеризується ознаками гострого органічного або функціонального ураження органів-мішеней:
- гіпертензивна енцефалопатія (інтенсивний головний біль, блювота, порушення зору, сплутаність або втрата свідомості, вогнищева неврологічна симптоматика);
- внутрішньомозковий або субарахноїдальний крововилив;
- ішемічний інсульт;
- транзиторна ішемічна атака;
- гострий коронарний синдром (інфаркт міокарда, гостра коронарна недостатність, нестабільна стенокардія, після операцій на відкритому серці);
- гострий аритмічний синдром (загрожуючі шлуночкові аритмії, пароксизми надшлуночкових тахікардій, брадиаритмії);
- гостра лівошлуночкова недостатність (у тому числі набряк легенів);
- гостра розшаровуюча аневризма аорти;
- гостра ниркова недостатність (анурія чи олігоурія) або гематурія;· прееклампсія та еклампсія;· гостра післяопераційна кровотеча.
Хворі з такими ГК потребують негайної госпіталізації у відділення інтенсивної терапії і швидкого (протягом першої години лікування) зниження АТ, часто з застосуванням внутрішньовенної інфузійної терапії.
Неускладнені гіпертензивні кризи характеризуються відсутністю клінічних ознак гострого або прогресуючого ураження органів-мішеней, проте вони становлять потенційну загрозу життю хворого, оскільки несвоєчасне надання допомоги може призвести до появи ускладнень і навіть до смерті хворого. В залежності від того, які органи переважно є джерелом симптомів, запропоновано виділяти церебральніта кардіальні неускладнені кризи. Підвищення систолічного АТ і 240 мм рт. ст., а діастолічного і 140 мм рт. ст., навіть без явних симптомів ураження
Loading...

 
 

Цікаве