реакції після проведеного загальноприйнятого лікування. Однак при цьому відмічено зниження показників функціональної активності НГ в індукованому тесті по відношенню до вихідних значень в середньому на 25,58 % (p < 0,05), що свідчить про функціональну неспроможність цих клітин. Встановлено значне збільшення кількості клітин з апоптичними змінами у всі періоди дослідження. При вивченні функціональної активності Т-лімфоцитів у дітей основної і контрольної груп встановлено зниження показників активності Т-лімфоцитів у спонтанній реакції бласттрансформації (РБТЛ) у порівнянні з аналогічними у здорових осіб в середньому на 29,77 % (p < 0,05). При цьому цільна аутологічна сироватка пригнічувала функціональну активність Т-лімфоцитів. При дослідженнях впливу різних фракцій сироватки крові на показники функціональної активності Т-лімфоцитів виявлено, що найбільш виразні інгібуючі властивості мала альбумінова фракція сироватки крові та фракція сполук з МСМ. Встановлено підвищення основного імунорегуляторного коефіцієнту Т-лімфоцитів у бік переваги Т-лімфоцитів-хелперів. При вивченні показниківфункціональної активності В-лімфоцитів виявлено достовірне їх підвищення у порівнянні з контрольними значеннями в середньому на 34,09 % (p < 0,05). Встановлено, що глобулінова фракція має значний пригнічуючий вплив на функціональну активність В-лімфоцитів. На нашу думку, причиною зниження функціональної активності В-лімфоцитів в РБТЛ у присутності мітогенів є їх значно підвищена активність у спонтанній реакції. Тому допоміжна активація призводить до значного зниження показників функціональної відповіді. При цьому В-лімфоцити здатні синтезувати низькоафінні антитіла проти власних еритроцитів, що є можливою причиною розвитку аутоімунних реакцій.
Отримані результати свідчать про те, що основою імунопатологічних процесів при гломерулонефриті є порушення імунологічної реактивності, зумовлене насамперед зниженням кількості та функції Т-лімфоцитів. Виражений дефіцит Т-лімфоцитів та зниження їх функціональної повноцінності призводить до порушень імунних процесів, контролю та регуляції як у клітинних, так і гуморальних реакціях, всієї імунологічної реактивності в цілому. Наслідком значної недостатності супресорної функції Т-клітин є втрата толерантності В-клітин на власні антигени та підвищена імунна відповідь у вигляді гіперпродукції аутоантитіл. Застосування Ентеросгелю сприяє зменшенню токсичного навантаження на імунокомпетентні клітини, що створює можливість збереження функціональної спроможності цих клітин на більш адаптованому рівні, ніж у хворих контрольної групи. При вивченні активності лімфоцитів у реакції розеткоутворення з аутологічними еритроцитами встановлено, що цільна аутологічна сироватка має виразну стимулюючу дію. Вивчення ролі різних фракцій сироватки крові у підтримці активності лімфоцитів у реакції аутологічного розеткоутворення встановило найбільш виражені стимулюючі властивості у глобулінової фракції та фракції сполук з МСМ. Отримані результати побічно свідчать про накопичення в сироватці крові дітей з ГН аутоантитіл та МСМ, які здатні адсорбуватися на поверхні еритроцитів та брати участь як у прямому пошкодженні еритроцитів, так і стимулювати розвиток їхнього аутоімунного ушкодження. З іншого боку, процеси аутоагресії при ГН можуть бути пов'язані з наявністю специфічно сенсибілізованих лімфоцитів. Підставою для цього є значна активність лімфоцитів в аутологічних реакціях з відмитими аутологічними еритроцитами. Однією з причин розвитку аутоімунних процесів при ГН у дітей є накопичення циркулюючих імунних комплексів (ЦІК). Встановлено значне підвищення цих показників у дітей як основної, так і контрольної груп по відношенню до аналогічних у здорових осіб в середньому на 65,5 % (p < 0,05). Антигени, що беруть участь в утворенні ЦІК, можуть бути екзогенного походження - бактеріальні, вірусні та ін., що входять до складу фракції сполук з МСМ у сироватці крові та зумовлюють значну активність лімфоцитів в аутоімунних реакціях; або ендогенні-ядерні - тіреоглобулін, імуноглобуліни (глобулінова фракція аутологічної сироватки крові). Накопичення ЦІК при ГН призводить не тільки до прямого ушкодження ниркової тканини, а й підтримує аутоімунні реакції, надаючи їм ознак самоутримання та циклічності.
Висновки
Таким чином, аутоімунна відповідь при ГН складається з двох ефекторних рівнів: один - локальний, в межах нирок; другий - зумовлений порушенням загального механізму регуляції імунної відповіді. При цьому, окрім гуморальних та клітинних механізмів, значна роль належить функціональній неспроможності НГ як одного з основних чинників ушкодження ниркової тканини. Внаслідок виведення аутоагресивних факторів, що накопичуються в крові дітей, хворих на ГН, застосування ентеросорбенту Ентеросгель надає можливість зберегти функціональну спроможність імунокомпетентних клітин на більш адаптованому (субкомпенсованому) рівні, знижує виразність аутоімунних реакцій та покращує результати лікування хворих.
Література
[1] Иммунология: Практикум/ Под ред. Е. У. Пастер. - К.: Вища школа; Из-во КГУ, 1989.
[2] Иммунодефицитные состояния/ Под ред. В. С. Смирнова, И. С. Фрейдчишина. - СПб.: Фолиант, 2000.
[3] Иммунология и иммунопатология детского возраста. Рук-во для врачей/ Под. ред. Д. В. Стефании. - М.: Медицина, 1996.
[4] Николайчук В. В. Молекулярные механизмы эндогенной интоксикации и совершенствование путей детоксикации. Автореф. дис. … д. м. н. - Беларусь, Минский мед. ин-т, 1994.
[5] Марушко Т. В. Клинико-иммунологическая характеристика и лечение стафилококковых заболеваний у детей раннего возраста. Автореф. дис. … д. м. н. - УДМУ, 1994.
[6] Найда И. В., Западнюк В. И., Повстяной Н. Е. и др. Возрастные особенности естественных механизмов детоксикации и лечебного действия Энтеросгеля при ожоговой болезни// Клин. хирургия. - 1993. - № 9. - С. 53-56.

• <<
Перша Попередня 1 2 Наступна Остання
• >>