WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Високович Володимир Костянтинович (1854–1912) - Реферат

Високович Володимир Костянтинович (1854–1912) - Реферат

факультетських клінік "был центром научной жизни. Сотрудники возвращались в вечерние часы в институт, и в это время обычно собирались врачи различных специальностей; многие имели свои рабочие места в лаборатории, а другие приходили за разъяснениями различных научных и практических вопросов. Владимир Константинович Высокович до поздней ночи работал у себя в кабинете" [7].
Ординарний професор Високович унедовзі набув у місті репутації зразкового навчителя і авторитетного фахівця. Авторитет у студентів і лікарів професора Високовича, сила його впливу були наслідком видатної особистості професора - щасливого поєднання "ума и сердца", вражаючої працездатності й енергійності, рівного життєрадісного характеру, любові до науки і розвинутого інстинкту громадськості.
В. К. Високович-прозектор біля автопсійного столу - типовий професор-патологоанатом Криловської школи: ті самі прийоми зовнішнього дослідження трупа, логіка в аналізі патологічних змін органів і систем організму померлого, прийоми узагальнення і висновку. Проте зв'язку захворювання з конституцією, схильності до захворювання прозектор Високович надав меншого значення - у нього насамперед вплив на організм безпосереднього етіологічного фактора. Професор Високович був патологоанатомом "более современным" [6] із еволюцією в бік загальної патології і бактеріології. Діагнози прозектора Високовича біля автопсійного столу сприймали "непререкаемо справедливыми" [7], а біля автопсійного столу часто були уславлені клініцисти: В. П. Образцов, Ф. Г. Яновський, М. М. Волокович. При автопсії трупів хворих, що померли від чуми і холери прозектор Високович був безстрашний. В. К. Високович сам досліджував з допомогою мікроскопа автопсійний матеріал, - надавав великого значення досконалому володінню методами дослідження, умінню самому все робити.
Професор В. К. Високович у 1906-1907 рр. зорганізував "повторительные курсы для врачей" з патологічної анатомії - навчалось 40 лікарів із України і Росії.В. К. Високович-лектор дуже приваблював студентів, лікарів завдяки "стройному, деловому, всегда связанному общей мыслью изложению предмета" [4]; питання теми подавав і розглядав у загальнобіологічному висвітленні - слухачі відчували глибоку обізнаність лектора з літературою. Науковість лекції професор подавав просто і жваво. Викладене підтверджував простими і переконливими прикладами і органами-препаратами із прозекторії.
В Інституті - в лекціях і у потрактуванні досліджень сповідували методологію доби - Gelluarpathologie, біологічну формулу котрої - Omnis cellula e cellula - повторювали з кафедр університетів з 1858 року.В. К. Високович-учений - дуже наполегливий дослідник, спокійний і обережний у висновках. Широка ерудиція В. К. Високовича у загальній патології, патологічній анатомії, бактеріології, епідеміології і гігієні, великий дар до наукових узагальнень висунули вченого в ряд крупних мислителів.
В історії медицини в Україні назавжди залишиться пам'ятною подією проводжання професора В. К. Високовича в м. Бомбеї, на епідемію чуми.
Наприкінці 1896 року в Індії, у м. Бомбей спалахнула велика епідемія чуми (зі смертністю 350 хворих щодня); ця епідемія становила загрозу і для Європи. Уряди передових європейських держав почали надсилати до Бомбею наукові експедиції лікарів з метою вивчення чуми і ліквідації епідемії. Були споряджені німецька, австрійська, італійська, єгипетська, французька експедиції; академічною окрасою експедиційного корпусу були: Georg Gaffky, Richard Pfeiffer, Robert Koch, Alexander Jersin. У січні 1897 року у С.-Петербурзі вирішили: в Індії мусить бути і експедиція з Росії, з метою вивчення чуми на місці виникнення епідемії. Експедицію очолив київський професор Високович Володимир Костянтинович, помічниками були лікарі Заболотний Данило Кирилович і Редров Євген Олександрович.8 лютого В. К. Високович і Д. К. Заболотний у засіданні Київського товариства лікарів розповіли про мету і завдання "чумної експедиції", присутні "встретили докладчиков овацией и искренне желали им успехов" [1]. 10 лютого експедиція виїжджала з Києва, "…занятый членами экспедиции вагон был завален цветами; везде (в толпе врачей, студентов, горожан) слышны были пламенные речи ораторов и теплые пожелания членам экспедиции успехов и просьбы "беречь себя и возвратиться живыми и здоровыми". Поезд двинулся, в толпе грянуло дружное "ура!" и победный марш духового оркестра Бендерского 132-го пехотного полка, в котором служил военный врач Заболотный" [8].
Після експедиції в Індію професор Високович у 1899-1910 роках виїздив досліджувати чуму в станицю Колобовку (Астраханська губ.), посьолок Владимировку (Киргизький степ), в Інкоу (Далекий Схід), у м. Одесу (1901, 1902 і 1910 рр.) та задля організації протиепідемічних заходів у вогнища холери: у містах Ляоляні (1904 р.), Самарі, Ростові-на-Дону, містах Південного берега Криму (1908 р.). Плани боротьби із заразними хворобами в усіх відрядженнях професора Високовича основувались на ретельному вивченні "местных условий"; на епідеміях професор був перший "чорнороб" і рішучий противник всіляких "крутых мер" стосовно людей, котрих спіткало лихо. Обережність і прозорливість, знання і тверда воля В. К. Високовича вносили урівноваження і порядок, сприяли успіхові заходів.
Київська міська Дума, як тільки місту загрожувала якась епідемія, негайно зверталися до професора Високовича. В епідемію холери 1907 р. в м. Києві професор Високович перший діагностував холеру в померлого хворого, і перший висловився про водне походження київської епідемії; населення почало вживати артезіанську воду і епідемія зникла. А брошуру "О холере" (1905) професора городяни називали "Катехізисом Високовича".
Дослідженнями патологоморфологічними чуми в Індії сформовано доктрину про чумну пневмонію як бронхопневмонію, і визначено ознаки первинного бубона. Уневдовзі В. К. Високович набув репутації одного з кращих знавців бубонної чуми. 1901 р. професор Високович оголосив концепцію "Борьба с чумой легче, чем с холерой и дифтерией; бациллы чумы весьма неустойчивы и быстро погибают в окружающей среде".1908 р. В. К. Високович створив Кафедру патологічної анатомії Жіночого медичного інституту, "Собача Тропа" (територія Олександрівської лікарні) й очолював кафедру (за сумісництвом) до 1911 р.; у 1910 р. - директор (за сумісництвом) Бактеріологічного інституту, Батиєва гора, вул. Протасів Яр, 4.Громадська діяльність В. К. Високовича зосереджувалась у Київському товаристві лікарів (голова), Фізико-медичному товаристві (університет), у Товаристві швидкої медичної допомоги (голова).Принцип діяльності В. К. Високовича - "наука для життя", девіз - "все науці і нічого без науки", заповідь - "вивчати причини хвороб, вишукувати засоби задля полегшення страждання хворого".
Світогляд, методологію, метод професора В. К. Високовича перейняли і понесли у Світ науки, у лікарювання його учні: В. М. Константинович, О. І. Смирнова-Замкова, І. Т. Титов.За клопотанням Медичного факультету і Ради професорів Університету св. Володимира, Міністерство народної освіти Російської імперії - на відзнаку пам'яті про видатного вченого з європейським ім'ям і невтомного борця з епідемією холери і чуми в Росії, дозволило 22 березня 1913 року (на основании Высочайшего повеления 5-го декабря 1881 года) "поместить портрет покойного заслуженного ординарного профессора Императорского университета св. Владимира Высоковича в аудитории Патологического института названного университета" [12]. А товариші, друзі й шанувальники Володимира Костянтиновича Високовича спорудили мистецький надгробок із чорного лабрадориту (з горел'єфним портретом небіжчика у ніші медальйонної форми), надгробок - вишуканий і простий.Чесність і блиск мислі, стоїчне благородство характеру В. К. Високовича, - назавжди залишились гідними пильної уваги і пошанування.В академічній галереї вчених-лікарів, мислителів ХІХ і ХХ століть, які своєю натхненною, подвижницькою працею створили інтелектуальну, духовну славу Україні і з тріумфом увійшли в Історію медицини, Високовичу належить почесне місце.
Література:
[1] Васильєв К. Г. Д. К. Заболотный. - М., 1986. - С. 25.
[2] Высокович Вл. О заболевании кровеносных сосудов при сифилисе. Диссертация. - Харьков, 1882. - С. 72.
[3] Клейн Б. И. В. К. Высокович, крупнейший русский микробиолог. (К сорокалетию со дня смерти)// Журн. Микробиолог., эпидемиол. и инфекцион. болезней. - 1950. - В. 1. - С.7.
[4] Константинович В. Н. В. К. Высокович. Некролог. - Киевская мысль. - 1912. - 16 мая.
[5] Линдеман В. В. К. Высокович. Некролог. - Киевлянин. - 1912. - 15 мая.
[6] Мельников-Розведенков Н. Ф. Проф. В. К. Высокович как патологоанатом. - Харьков, 1913. - С. 6.
Loading...

 
 

Цікаве