WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Використання комбінованого препарату Зестра у лікуванні хворих на алергічний риніт - Реферат

Використання комбінованого препарату Зестра у лікуванні хворих на алергічний риніт - Реферат

препаратів. Грейпфрутовий сік має такий самий ефект. Так, ці взаємодії були продемонстровані на прикладі терфенадину та астемізолу, які, впливаючи на цикл реполяризації серцевого м'яза, викликають подовження інтервалу QT на ЕКГ та підвищують ризик тяжкої серцевої аритмії. Побічні явища з боку серця не пов'язані з їх антигістамінним ефектом, а зумовлені кардіотоксичною дією цих сполук в умовахпідвищення їх концентрації. Так, терфенадин та астемізол в цілому ряді країн вилучені з арсеналу лікарських препаратів і не рекомендуються для лікування алергічного риніту [2, 6]. Інші препарати, що метаболізуються в печінці, вважаються відносно безпечними за умови виконання правил їх призначення: виключення одночасного призначення макролідних та протигрибкових препаратів, обмеження застосування у хворих із патологією печінки та порушеннями серцевого ритму. Для цих пацієнтів особливо важливо підбирати препарати, які не метаболізуються, тобто виключається ризик кардіотоксичної дії [6].
Таким чином, пероральні антигістамінні препарати ІІ покоління можуть розглядатися як засоби першого вибору при лікуванні легких та середньої тяжкості форм АР в тих випадках, коли утруднення носового дихання не є провідним симптомом. Перевагу слід надавати препаратам, що застосовуються один раз на день.
Комбінація пероральних Н1-блокаторів з пероральними деконгестантами була запропонована, щоб компенсувати недостатню дію антигістамінних препаратів на закладеність носа. Тому препарати, які поєднують у собі ці властивості, є дуже перспективними для лікування хворих з алергічними ринітами. Одним із них є зестра - препарат, до складу якого входить цетиризин (блокатор Н1-гістамінових рецепторів ІІ покоління) та псевдоефедрин (деконгестант). Проте слід зауважити, що псевдоефедрин вважається допінгом і не може застосовуватися спортсменами перед змаганнями [1, 6].
Метою нашого дослідження було вивчення клінічної ефективності препарату зестра у хворих на алергічний риніт.
Матеріали та методи
У дослідження було включено 61 хворого з хронічним алергічним ринітом віком від 18 до 47 років. Усі пацієнти пройшли стандартне алергологічне обстеження. За принципом випадкового відбору було сформовано 2 групи:
І група (основна) - 30 хворих, які одержували зестру по 1 табл. на добу протягом 20-30 днів;
ІІ група (контрольна) - 31 пацієнт, які одержували один з блокаторів Н1-гістамінових рецепторів І покоління (супрастин або тавегіл по 1 табл. 3 рази на добу) та застосовували назальний деконгестант ксилометазолін.
Усім хворим було проведено загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, дослідження біохімічних показників (загального, прямого та непрямого білірубіну, трансамінази (АЛТ та АСТ), холестерин, сечовина, цукор крові) на початку та на завершення лікування.
Для проведення роботи був створений бланк самоконтролю пацієнтів, за яким оцінювали клінічну ефективність за основними симптомами риніту (закладеність носа, чхання, свербіння в носі) та бальною шкалою (кожен симптом 0-3 бали, максимальна сума балів - 12). За 0 балів ми приймали відсутність симптому; 1 - прояви симптому менше години протягом дня; 2 - тривалість симптомів протягом години на день; 3 - тривалість симптомів понад годину протягом дня за наявності супутніх симптомів, таких як головний біль, кон'юнктивіт, порушення сприйняття запахів.
Дані були оброблені за допомогою методів варіаційної статистики. Для кожного показника вираховували середнє арифметичне М, середню помилку середнього арифметичного m. Вірогідність показників визначали за допомогою t критерію по таблиці Стьюдента.
Результати клінічної ефективності лікування хворих на алергічний риніт представлені в таблиці 1.Отже, застосування препарату зестра спричинило суттєве зменшення симптоматики алергічного риніту.
В таблицях 2-5 наведені дані загальноклінічних методів дослідження, які проводилися пацієнтам. Як видно з таблиці 2, будь-яка із застосованих схем лікування АР не призводить до порушення АТ та ЧСС. Як видно з таблиці 3, біохімічні показники крові у хворих на алергічний риніт вірогідно не відрізнялися від норми, тобто застосування препарату зестра не викликає біохімічних змін у складі крові. Як видно з даних таблиці 4, препарат зестра не викликає змін показників лейкоцитарної формули та не впливає на показники еритроцитарного ряду. Підвищення кількості еозинофілів крові на початку лікування свідчить про наявність у хворих алергічного компоненту захворювання. Як видно з таблиці 5, ні одна з запропонованих схем лікування не викликала змін кількості Т- та В-лімфоцитів периферичної крові.
Із 30 пацієнтів, які одержували зестру, 4 (13,3 %) відзначали виникнення сонливості. Інших побічних ефектів виявлено не було.
Висновки
1. У результаті проведених клінічних досліджень препарату зестра можна зробити висновок про високу ефективність даного препарату при лікуванні хворих на алергічний риніт, про що свідчить зменшення симптомів захворювання.
2. Препарат не впливає на показники артеріального тиску та частоти серцевих скорочень.
3. При проведенні лабораторних досліджень загального аналізу крові, біохімічних та імунологічних показників було з'ясовано, що зестра практично не впливає на дані параметри.
4. У ході дослідження не було зареєстровано ні одного випадку непереносимості препарату. Із побічних ефектів у 13,3 % хворих спостерігалася сонливість, тому їм було запропоновано приймати препарат у другій половині дня.
Таким чином, застосування комплексного препарату зестра дозволяє зменшити прояви або досягти ремісії алергічного риніту, що дає можливість використовувати даний препарат для базисної терапії цього захворювання.
Література
[1] Аллергический ринит и его связь с астмой. Карманное руководство для врачей и медицинских сестер// Медицина світу. Додаток. - 2001.
[2] Горячкина Л. А. Современные антигистаминные препараты в лечении аллергических заболеваний// Ринологія. - 2002. - № 1. - С. 70-77.
[3] Дранник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология. - Одесса: Астро-Принт, 1999. - С. 533-545.
[4] Клиническая аллергология: Рук-во для практических врачей/ Под ред. Р. М. Хаитова. - М.: ЕДекспресс-информ, 2002. - С. 208-230.
[5] Клиническая иммунология и аллергология/ Под ред. Г. Лолора-мл., Т. Фишера, Д. Адельмана. Серия "Зарубежные практические руководства по медицине". - М.: Практика, 2000. - С. 168-202.
[6] Лопатин А. С., Гущин И. С., Емельянов А. В. и др. Клинические рекомендации по диагностике и лечению аллергического ринита// Ринологія. - 2002. - № 1. - С. 3-24.
Loading...

 
 

Цікаве