WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світл - Реферат

Вивчення чинників здоров’я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні — ось сигнальні світл - Реферат


Реферат на тему:
Вивчення чинників здоров'я дитини і нові потенціали попередження та лікування хвороб дитячого віку в їхньому сучасному діапазоні - ось сигнальні світла педіатрії
"Наука - вищий розум людства" - цей вислів у своєму найбільш продуктивному спрямуванні, безперечно, стосується нагальних векторів медицини дитинства - педіатрії. Адже боротьба за життя тяжко хворої дитини - мистецтво, побудоване і усталене на підвалинах точних знань, причому знань синтетичних і абсолютно своєрідних, хоча б тому, що у дитини інші фізіологічні домінанти, ніж у дорослого. З іншого боку, саме лікарі-педіатри достеменно знають, які небезпеки несе навіть, здається, звичайне нездужання дитини. Скарги дитини, ще до того, як вона навчилася розмовляти, потаємний розвиток хвороби завжди слід вчасно і безпомилково прочитати, не чекаючи певних об'єктивних показників. І врешті, на досконалій педіатрії тримається демографічне благополуччя нашої країни на новому етапі її становлення.
Ця преамбула - загальний портрет фаху та його вітрил. Але найбільш розгорнуто обриси медицини дитинства вимальовуються в розмові з досконалим фахівцем в цій складній галузі, який наочно уособлює практичні важелі і наукові виклики в сенсі предмету. Ось чому думки завідувача кафедри педіатрії № 2 з курсами медичної генетики та неонатології Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця - школи відомої та поважної, доктора медичних наук, професора Олександра Петровича Волосовця видаються надзвичайно цікавими.
Та головне в цій розмові - надзвичайно плідна наукова еволюція професора. Сьогодні він є науковим керівником низки наукових робіт кафедри з актуальних питань кардіології, алергології, неонатології та гастроентерології. Будучи експертом з питань GCP (кращої клінічної практики), Олександр Волосовець став керівником декількох міжнародних мультицентрових наукових досліджень. Цьому сприяла і його наукова біографія. Адже досвід доктора Волосовця значно збагатило навчання за кордоном в Пенсільванському університеті (США), університетах м. Майнц (Німеччина), м. Маастрихт (Нідерланди) та Будапешту (Угорщина).- Олександре Петровичу, Ви перебуваєте у віці, який у великій науці вважають лише терміном перших фундаментальних позицій, першого наднеба - Вам немає ще й сорока чотирьох. Та Ви вже понад два десятиріччя в педіатрії і восьмий рік очолюєте кафедру, яка в українському вузівському колі посідає провідне місце. Чому і як це сталося, сподіваюся, висвітлить Ваша подальша розповідь. Та почнемо з традиційного: "Скажи мені, хто твій вчитель, і я скажу - хто ти…" Ясна річ, тут багато важать і Ваші родинні корені.- Першими вчителями, провідниками в цьому вимірі були мої батьки, які підтримали тяжіння до медицини. Я народився у вересні 1961 року у Львові, та в моєму серці органічно поєднувалися обрії рідного міста і тяжіння до Києва. Мій батько Петро Семенович Волосовець мав вчений ступінь кандидата медичних наук та звання старшого наукового співробітника, довгі роки працював завідувачем відділу антибіотиків НДІ мікробіології та вірусології ім. Д. К. Заболоцького НАН України. Мати - Алла Федорівна Даценко - працювала санітарним лікарем санітарно-епідеміологічної станції в Києві.Зростаючи в родині медиків, я з дитинства цікавився питаннями біології та медицини і, можна сказати, отримав певне "лікарське щеплення". Ще в школі накреслював майбутнє, і дороговказом була шана до книг та історії, яка панувала в домі. Успішно долав початкові наукові старти в Малій академії наук, був секретарем комсомольської організації в школі № 43 в Києві, закінчивши її в 1978 році з золотою медаллю.
Але чому, маючи досить вільний вибір факультету, я вирішив стати дитячим лікарем? Педіатрію я обрав цілком свідомо, вважаючи, що на цьому терені вкрай потрібні лікарі-чоловіки. Бо тут є свої особливості, коли в питаннях опікування дитячим здоров'ям потрібні, як кажуть, сталь та ніжність. І загалом, я знав з історії прізвища видатних дитячих лікарів-чоловіків. Від Степана Хотовицького і Ніла Філатова - до Івана Троїцького, Давида Сигалова, Івана Руднєва. Звичайно, історія цих людей - фактично життєва планета, і тут я просто пунктую свої витоки.
Я вже на початкових курсах пересвідчився: такий ідеальний лідер на факультеті існує в особі керівника кафедри, в стінах якої ми зустрілися, - професора Віктора Михайловича Сідельникова.- Постать незабутнього Віктора Сідельникова й для мене надто близька, бо ми разом навчалися. Але поринемо в історію кафедри.- Цей літопис справді дивовижний. У 1944 році, ще в блискавках війни, коли у визволеному Києві після повернення з евакуації знову розгорнув заняття медичний інститут, його директор, в майбутньому перший міністр охорони здоров'я України Левко Іванович Медведь, спромігся на відкриття нової педіатричної амбасади - кафедри госпітальної педіатрії. Адже в умовах наслідків окупації та руйнації рівень дитячої захворюваності значно підвищився, країна потребувала нових підходів до рятування хворих. Кафедру очолив корифей педіатрії професор Лев Йосипович Фінкельштейн. У 1948 році його наступником стала член-кореспондент АМН СРСР, професор Олена Миколаївна Хохол. Як і наступні керівники кафедри - чудовий дитячий лікар Іван Михайлович Руднєв, а потім Віктор Сідельников - вони пішли з життя надто рано…Тож Віктор Михайлович очолив кафедру в 1971 році. Йому було сорок два… Цей науково-педагогічний флагман працював на терені дитячої лікарні в Святошині, біля академмістечка. Здавалося б, тепер час зупинитися, писати книжку, фундувати суто наукові обрії. Та відчуваючи соціальні потреби міста і суспільства, професор Сідельников висуває план "десантування" на Лівий берег, будівництва і відкриття нової багатопрофільної дитячої лікарні. Саме в цьому індустріальному районі відчувався демографічний поштовх, оселялися молоді родини, і Віктор Михайлович, використовуючи свій досвід і силу переконання, розпочав наступ. У 1975 році, в оточенні дарницьких лісів було відкрито лікарню на вулиці
Loading...

 
 

Цікаве