WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування - Реферат

Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування - Реферат

шару, ліхеніфікації та для підвищення проникнення діючих речовин у товщу шкіри. Як кератолітичні засоби традиційно використовуються саліцилова, молочна, бензойна кислоти, сірка, резорцин.
У хворих з хронічним безперервно рецидивуючим перебігом АД доцільно додавати до лікувального комплексу спеціальні засоби підготовки шкіри до топічної місцевої терапії (кріомасаж, глино- та парафінотерапія, вакууммасаж, місцеві ванночки тощо), що дає змогу поліпшити мікроциркуляцію у вогнищах інфільтрації та ліхенізації, сприяє елімінації патологічних субстанцій, покращенню метаболізму тазменшенню свербіння.
В окремих випадках необхідним є проведення попередньої шкірної проби. Для її здійснення досліджуваний засіб місцевої терапії наносять на певну ділянку здорової шкіри (як правило, на ділянку передпліччя) та оцінюють реакцію через 15-20 хвилин. Лише за наявності негативної реакції (відсутність гіперемії, набряку, свербіння) можна наносити місцевий засіб на вогнища ураження. При позитивній реакції (поява гіперемії, свербіння, набряку, висипу) місцевий засіб слід старанно змити прохолодною водою.
Також для зовнішньої терапії АД широко застосовуються засоби проти свербіння та анестетики, зокрема, ментол, анестезин тощо.
Ефективність зовнішньої терапії багато в чому залежить не тільки від раціонального вибору діючої речовини та лікарської форми того чи іншого засобу, але й від його основи.
Основи м'яких лікарських форм можна поділити на дві групи:
- гідрофобні (на жировій основі);
- гідрофільні (синтетичні).
Покращення активності форм зовнішніх м'яких лікарських засобів можливе за рахунок удосконалення основ. Лікарська основа може значною мірою впливати на лікувальні властивості препарату. Зокрема, гідрофільні основи, маючи високу осмолярну активність, не спричиняють пошкоджуючої дії на здорові тканини і вибірково поглинають ексудат, а також обмежують всмоктування діючої речовини, забезпечуючи її дію безпосередньо у вогнищі ураження з мінімальним побічним ефектом. Гідрофобні основи характеризуються доброю провідністю діючої речовини, зокрема кортикостероїдів.
Водночас стандартні мазі на жировій основі при гострих ексудативних проявах дерматозів призводять до посилення запального процесу (порушується дихання і терморегуляція шкіри, посилюється мокнуття), а призначення крему або мазі на гідрофільних основах при сухих дерматозах, які супроводжуються ліхенізацією, лущенням, не матиме вираженого ефекту і може погіршити перебіг дерматозу.
Доведено, що терапевтична ефективність різних препаратів зовнішньої дії, які містять кортикостероїди, суттєво залежить від основи. Тому є неприпустимим нехтування основою навіть при використанні кортикостероїду сильної дії. Відомо, що мазі на гідрофобних основах різко гальмують запальну реакцію. Незважаючи на швидкий клінічний та морфологічний ефект, вже на третю добу відмічається паралельне гальмування процесів розсмоктування вогнища запалення. Застосування препаратів на гідрофільних основах при гострому запаленні хоча й призводить в першу добу до певного посилення ексудативних проявів, проте вже на третю добу їх терапевтичний ефект значно перевершує ефект при застосуванні гідрофобних основ.
Таким чином, гідрофобна основа забезпечує сильну протизапальну дію в глибоких шарах дерми. Гідрофільна основа найбільшою мірою відповідає гострій фазі запалення шляхом активізації захисних неспецифічних реакцій у тканинах. Гідрофільна основа має косметичні переваги, відзначається легкістю застосування, не потребує зміни звичайного ритму життя пацієнтів.
Якщо процес має торпідний хронічний характер (після припинення гострозапальних проявів), більш ефективними, тобто більш відповідними характеру запалення виявляються мазі на гідрофобних основах. Особливо ефективними вони є при вираженій інфільтрації та ліхеніфікації, сухості шкіри.
При ураженні волосистої частини голови доцільним є застосування препаратів у вигляді лосьйону, емульсії, спрею, гелю або шампуню. Проте слід враховувати, що як рідину в них використовують різноманітні спирти, що можуть спричинити подразнення, болючість при застосуванні у гострому періоді АД, особливо за наявності ерозій та тріщин. За таких умов показане застосування кремів на синтетичних основах, особливо якщо з медичних причин бажано застосування препаратів, що не містять жиру.
Профілактика АД У дітей
Первинна профілактика АД полягає у попередженні сенсибілізації дитини, особливо у сім'ях, де присутня спадкова схильність до алергічних захворювань. Вторинна профілактика ґрунтується на попередженні маніфестації захворювання або його загострень у сенсибілізованої дитини. Чим вищий ризик розвитку атопії у дитини, тим більш жорсткими мають бути елімінаційні заходи. Профілактика АД полягає також в адекватному лікуванні дітей з початковими проявами захворювання.
У період вакцинації дітям, що хворіють на АД, для попередження загострення захворювання необхідно призначати антигістамінні середники протягом 7-10 днів до та 10-14 після вакцинації. У дітей перших років життя з обтяженим алергологічним анамнезом вакцинацію також пропонується проводити на фоні прийому антигістамінних середників протягом 5-7 днів до та 3-5 днів після вакцинації.
Підґрунтям попередження розвитку АД та профілактики загострень захворювання має бути система поетапних заходів, що вживаються зацікавленими спеціалістами всіх лікувально-профілактичних медичних закладів.
Література
[1] Буянова О. В., Хімейчук Л. О. Особливості продукції цитокінів у хворих на атопічний дерматит та методи їх медикаментозної корекції// Журнал дерматовенерологии и косметологии им. Н. А. Торсуева. - 2002. - № 3-4. - С. 56-60.
[2] Гусак О. С. Влияние кишечного дисбактериоза на течение атопического нейродермита у детей// Актуальные вопросы дерматовенерологии. - Днепропетровск-Хмельницкий, 1996. - С. 223.
[3] Діагностика та терапія атопічного дерматиту. Стандарти діагностики та терапії. - К., 2002.
[4] Ковальчук М. Т. Патогенез атопічного дерматиту// Дерматовенерологія, косметологія, сексопатологія. - 2001. - № 2-3. - С. 132-137.
[5] Короткий Н. Г., Бельмер С. В., Гасилина Т. В. и др. Патогенетическая роль нарушений гормональной регуляции полостного пристеночного пищеварения и всасывания при атопическом дерматите у детей и их коррекция препаратом системной энзимотерапии// Российский журнал кожных и венерических болезней. - 2000. - № 1. - С. 12-17.
[6] Масленникова А. В., Сухарева О. Р., Давыдова И. Р. Исследование вегетативного и психомоторного статуса детей, страдающих атопическим дерматитом// Вестник дерматологии и венерологии. - 1998. - № 3. - С. 45-46.
Loading...

 
 

Цікаве