WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування - Реферат

Атопічний дерматит: патогенез, діагностика, лікування - Реферат

виділяють обов'язкові та додаткові критерії.
До обов'язкових критеріїв відносять:
- свербіж шкіри;
- типова морфологія та локалізація шкірних висипів:
- у дітей раннього віку - екзематозні шкірні висипи, які локалізуються на обличчі та розгинальних поверхнях кінцівок;
- у дітей старшого віку- ліхеніфікації та екскоріації на згинальних поверхнях кінцівок [11];
- у дорослих - переважання екскоріацій, ліхеноїдних папул, вогнищ ліхеніфікацій та інфільтрації шкіри.
Колір висипань застійно-синюшного характеру, характерним є дифузне ураження шкіри обличчя, шиї, верхньої частини тулуба, верхніх кінцівок. Усі висипання супроводжуються нестерпним свербінням. Екзематизація та мокнуття виникають тільки при рецидивах [11] (рисунки 1, 2). Менш вираженими є сезонність перебігу та реакція на алергенні подразники. У частини хворих зберігаються типові ознаки "атопічного обличчя" [11] (рисунки 3-5);
- хронічний рецидивуючий перебіг;
- атопія в анамнезі або спадкова схильність до атопії.
Додатковими критеріями діагностики АД є:
- ксероз (сухість) шкірних покривів;
- долонний іхтіоз;
- гіперлінійність долоней та підошов;
- білий дермографізм;
- свербіж при підвищеному потовиділенні;
- реакція негайного типу при тестуванні зі шкірними алергенами;
- локалізація шкірного процесу на кистях та стопах;
- хейліт;
- екзема сосків;
- схильність до інфекційних уражень шкіри, що пов'язані з порушеннями клітинного імунітету;
- початок захворювання у ранньому дитячому віці;
- еритродермія;
- рецидивуючий кон'юнктивіт;
- складки Дені-Моргана (суборбітальні складки);
- периоральна та периорбітальна гіперпігментація;
- кератоконус (конічне випинання рогівки);
- передні субкапсулярні катаракти;· тріщини за вухами;
- високий рівень Ig E в крові.
Для встановлення діагнозу АД необхідна наявність трьох або більше обов'язкових та трьох або більше додаткових ознак.
При загостренні шкірного процесу, а також за умови тяжкого або безперервного перебігу АД, застосовуються лабораторні методи діагностики (PRIST, RAST, IFA, MAST, GAST), які дозволяють визначити вміст у сироватці крові загального Ig E та алергенспецифічних Ig E-антитіл.
Лікування
Лікування АД ґрунтується на проведенні:
1) елімінаційних заходів та дієтотерапії;
2) загального (системного) лікування;
3) зовнішнього (місцевого) лікування;
4) лікування супутніх захворювань і патологічних станів;
5) лікування ускладнень (наприклад, при інфекції шкіри).
Дієтотерапія АД. Провідне місце у дітей з харчовою алергією посідає елімінаційна дієта. Спеціалізовані дієти при АД мають не тільки діагностичне і лікувальне значення, але й профілактичну спрямованість. На початку обстеження дитини до одержання результатів алергологічних тестів призначається емпірична дієта. Вона передбачає виключення з раціону харчування підозрюваних за даними анамнезу харчових алергенів, а також продуктів, що мають високі алергізуючі властивості (молоко, яйця, риба, гриби, кава, шоколад, мед, цитрусові, морква, горіхи, ананаси тощо). Виключаються з раціону м'ясні бульйони, гострі і дуже солоні блюда, прянощі, маринади, консерви.
Проте необхідно індивідуально виявляти "винний" алерген, не захоплюючись широким виключенням з дієти відомих облігатних алергенів, і слідкувати за повноцінністю харчування дитини.
Зважаючи на те, що найчастішим алергеном у дітей першого року життя є коров'яче молоко, застосовуються безмолочні дієти. Адаптовані суміші на основі ізоляту соєвого білка призначаються як замінник коров'ячого молока протягом 6-18 місяців. Тривалість вигодовування соєвою сумішшю залежить від ступеня сенсибілізації та тяжкості клінічних проявів АД. Однак слід пам'ятати, що останнім часом збільшується кількість дітей, які формують алергічну реакцію на сою. Гіпоалергенними є молочні продукти, створені на основі гідролізованих білків коров'ячого молока з високим ступенем гідролізату.
Основною метою системної і місцевої терапії АД є:
- усунення або зменшення запальних змін на шкірі та шкірного свербіння;
- відновленні структури і функції шкіри (покращення мікроциркуляції і метаболізму у вогнищах ураження, нормалізація вологості шкіри);
- попередження розвитку тяжких форм захворювання, що призводять до зниження якості життя хворого та інвалідизації;
- лікування супутніх захворювань, які обтяжують перебіг АД.
До загальної (системної) терапії АД входять:
- антигістамінні препарати;
- препарати, які стабілізують мембрани клітин;
- системні кортикостероїдні препарати;
- препарати, які регулюють процеси травлення;
- препарати, які регулюють функцію нервової системи.
Зовнішня (місцева) терапія є невід'ємною частиною комплексного лікування АД. Раціональне призначення лікарських засобів для зовнішнього застосування з урахуванням віку хворого, періоду та тяжкості захворювання значно підвищує ефективність лікування та сприяє регресу шкірних висипів. Лікарські засоби для зовнішнього застосування діють не тільки місцево, але й мають системний вплив на організм завдяки абсорбції діючих речовин та в деяких випадках - активації нервово-рецепторного апарату.
Зникнення або послаблення шкірних висипів, а також таких суб'єктивних відчуттів, як свербіння, біль, позитивно відбивається на загальному та психоемоційному стані пацієнта.
Метою зовнішньої терапії є:
- усунення ознак запалення шкіри та пов'язаних з ним симптомів АД у гострій (гіперемія, набряк, свербіння) та хронічній (ліхеніфікація, свербіння) фазах хвороби;
- усунення сухості шкіри;
- усунення патогенетично значущих бактеріальних, грибкових, вірусних інфекцій шкіри та слизових оболонок;
- усунення та профілактика вторинної інфікованості ділянок ураженої шкіри;
- відновлення ушкодженого епітелію;
- покращення бар'єрних функцій шкіри.
Лікарські форми для зовнішньої терапії необхідно застосовувати диференційовано - в залежності від гостроти та динаміки запалення шкіри; остаточне рішення щодо вибору залишається за лікарем-дерматологом (табл. 1).
Як засіб підготовки шкіри до впливу інших зовнішніх засобів і водночас як засіб розсмоктуючої, протизапальної терапії можна розглядати вживання кератопластичних та кератолітичних препаратів, які, в залежності від хімічного походження та концентрації, пом'якшують, розчиняють або відлущують роговий шар епідермісу. Разом з механічним видаленням клітин рогового шару, кератолітичні засоби сприяють усуненню мікроорганізмів, тобто мають антисептичний ефект. Кератолітичні засоби широко застосовуються в терапії АД, особливо при потовщенні рогового
Loading...

 
 

Цікаве