WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію - Реферат

Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію - Реферат


Реферат на тему:
Аномалії конституції (діатези) у дітей. Сучасні уявлення про патогенетичні механізми, прояви, реабілітацію
Аномалії конституції (діатези) - це різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об'єктивно розпізнаними. Діатез - це схильність організму до захворювань, донозологічний стан, який може реалізуватися в захворювання під впливом пошкоджуючих зовнішніх чинників. Своєчасне розпізнавання діатезів, які не супроводжуються явною нозологічною симптоматикою, не потребують активної терапії, а вимагають лише проведення відповідних реабілітаційних заходів з усуненням пошкоджуючих чинників, може попереджувати перехід діатезу в захворювання. Найпоширенішими у дітей є алергічний, лімфатичний і сечокислий діатези.
Термін "діатез" та його визначення були сформульовані наприкінці XIX - початку ХХ ст. німецькими авторами Пальтауфом, Ешеріхом і Черні. Аналогом цього терміна в англо-американській літературі є "Liability" - лабільність, схильність до захворювань. Маслов М. С. (1926), вивчаючи особливості реактивності, мінливості дитячого організму, вважав рівнозначними поняття "діатез" і "аномалія конституції" та визначав до десяти їхніх різновидів. Вельтищєв Ю. Є. (1984) визначає діатези як різноманітні відхилення від нормального фенотипу, які можуть бути об'єктивно розпізнаними. У сучасному розумінні діатези - це відхилення функціонального стану більшості систем організму, що змінює його адаптивні можливості.
Відомо, що більшість хронічних захворювань дітей та дорослих має свої витоки у дитячому віці, а схильність до їхнього розвитку успадковується. Клінічна реалізація схильності до захворювання відбувається під впливом шкідливих зовнішніх чинників; за сприятливих умов схильність до захворювань не реалізується. Своєчасне розпізнавання діатезів, які не проявляються явною нозологічною симптоматикою і не потребують активної терапії, а вимагають лише проведення певних реабілітаційних заходів з усуненням провокуючих факторів, може попередити перехід діатезу в захворювання.У вітчизняній літературі визначалися три види діатезів: ексудативно-катаральний, лімфатико-гіпопластичний і нервово-артритичний. Діти з ексудативно-катаральним діатезом схильні до розвитку алергічних захворювань (респіраторних, шкірних, інтестинальних); діти з лімфатико-гіпопластичним діатезом - до частих, затяжних і ускладнених вірусно-бактеріальних респіраторних захворювань, раннього формування хронічних вогнищ інфекції; діти з нервово-артритичним діатезом - до розвитку неврозів, ацетонемії, захворювань, пов'язаних із розладами обміну речовин (дисметаболічна нефропатія, сечокам'яна хвороба, подагроподібні артралгії, які у дорослих реалізуються в подагру).За останні 20 років були отримані патогенетичні пояснення імунологічних, біохімічних, нервово-ендокринних механізмів діатезів, що сприяло перегляду уявлень щодо їхньої сутності та, як результат, призвело до зміни термінів: "ексудативно-катаральний діатез" замінено на "алергічний діатез", "лімфатично-гіпопластичний діатез" - на "лімфатичний діатез", а "нервово-артритичний діатез" - на "сечокислий діатез".
Алергічний діатез - це стан схильності до розвитку алергічних захворювань, можливості їхнього виникнення. Це фоновий стан, донозологічний і прихований, клінічно без- або мікросимптомний, що обумовлює готовність до розвитку алергічних захворювань. Це мінімальні відхилення, що не є рівноцінними захворюванню, а лише передують йому. Поява клінічних симптомів алергічних захворювань (різних варіантів алергодерматозів, респіраторних алергозів тощо) свідчить про реалізацію, маніфестацію алергічного діатезу, про трансформацію його на захворювання. У такому випадку говорити про діатез вже недоцільно, в діагнозі слід указувати конкретну нозологічну форму алергозу. Чим молодша дитина, тим імовірніший перехід алергічного діатезу в алергічне захворювання. Однак і в подальшому, впродовж усього дитинства така можливість існує.
Як правило, у дітей з алергічним діатезом виявляється прихована (латентна) або малосимптомна сенсибілізація до атопічних алергенів. У перші роки життя, особливо на першому році, частіше спостерігається сенсибілізація до харчових алергенів (коров'яче молоко, яйця, м'ясні навари, риба, мед, цитрусові, морква, полуниця, червоні яблука тощо), значно рідше - до лікарських алергенів (антибіотики, сульфаніламіди, новокаїн та інші). У подальшому може сформуватися сенсибілізація до побутових (домашній пил, книжковий пил, перо подушки), пилкових (квіткових, лугових трав, кущів, дерев), хімічних алергенів, а також до алергенів інфекційної природи (бактеріальних, вірусних, грибкових). Патогенетично можливе формування усіх чотирьох типів алергічних реакцій (за класифікацією Gell і Coombs) - гіперчутливість негайного типу або реагінова, Іg E-алергія, атопія (І тип); комплементзалежні цитологічні реакції (ІІ тип), імунокомплексні реакції за типом феномена Артюса (ІІІ тип), гіперчутливість уповільненого типу (IV тип). У переважної більшості дітей з алергічним діатезом спостерігається атопія, атопічно змінена реактивність (І тип алергічних реакцій, сенсибілізація до неінфекційних, атопічних алергенів).Діагностика алергічного діатезу базується на виявленні алергічно обтяженої спадковості, легких транзиторних алергічних реакцій у дитини в анамнезі. Це частіше шкірні реакції на харчові продукти, вакцини, різкі запахи, медикаменти. При цьому самопочуття і загальний стан дитини не погіршуються. Для частини дітей характерною є сухість шкіри з невеликими ділянками лущення, поодинокими себорейними лусочками, еритеми на фоні загальної блідості. У інших дітей спостерігається посилене потовиділення, підвищена вологість шкіри, схильність до легкого виникнення запрілостей, пітниці, а також немотивоване нетривале підвищення температури тіла в межах 37,0-37,5°С, що пов'язане з недосконалістю терморегуляції. До проявів алергічно зміненої реактивності слід віднести також повторні явища стенозу гортані і бронхообструкції при вірусно-бактеріальних захворюваннях, а також особливості катарального синдрому при гострих респіраторних захворюваннях - нападоподібний кашель, фізикальні зміни в легенях, що швидко минають.
У більшості дітей з таким діатезом відзначається "географічний" малюнок слизової язика, нестійкий апетит, схильність до зригувань і "нестійких" випорожнень (немотивовані проноси, які змінюються закрепами). Характерною особливістю є частий дисбіоз ротоглотки та кишківника.Зазначені клінічні прояви переважно не є маніфестними, декілька ознак одночасно буває нечасто. Більшість з них виявляються лише при ретельному клініко-анамнестичному обстеженні дитини і не відповідають картині алергічного захворювання, що і є обґрунтуванням їхнього трактування як діатезу.
При лабораторному обстеженні характерними є різного ступеня еозинофілія і високий рівень Ig E крові та секретів із зіву, носа, мокротиння, слини. Типовими є також знижений порівняно з віковою нормою рівень Ig E і Т-лімфоцитів (переважно за рахунокТ-супресорів), підвищена продукція Ig G4, інтерлейкінів 5 і 10, переважання на клітинах Н1-гістамінових рецепторів при відносному зниженні Н2-рецепторів, незначне зниження функції кори наднирникових залоз.Наслідком алергічного діатезу може бути розвиток алергічного захворювання. Проте трансформацію діатезу на захворювання можна попередити, що значною мірою залежить від умов життя дитини, її харчування, способу життя сім'ї (рухова активність, достатнє перебування на свіжому повітрі, усунення тютюнопаління в помешканні тощо).Зважаючи на донозологічну сутність алергічного діатезу, доцільніше говорити не про лікування і профілактику, а про реабілітаційні заходи, що сприятимуть попередженню переходу діатезу в хворобу. У сім'ях із високим рівнем алергічної обтяженості їх проведення слід починати ще до народження дитини і
Loading...

 
 

Цікаве