WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Анатом, який відкрив дорогу неврології та психіатрії: Володимир Олексійович Бец - Реферат

Анатом, який відкрив дорогу неврології та психіатрії: Володимир Олексійович Бец - Реферат


Реферат на тему:
Анатом, який відкрив дорогу неврології та психіатрії:
Володимир Олексійович Бец
В невеличкому місті Остер над Десною, вдалині від велелюдних мегаполісів, у місцевому краєзнавчому музеї привертають увагу зворушливі матеріали, присвячені славетному уродженцю цього краю, створювачу вчення про цитоархітектоніку головного мозку професору Володимиру Олексійовичу Бецу. З хронікою його відкриттів та рідкісними препаратами, виготовленими вченим, можна ознайомитися в єдиному у світі меморіальному музеї В. О. Беца в складі кафедри нормальної анатомії Національного медичного університету ім. О. О. Богомольця, а також в експозиції Національного музею медицини України. Завітавши в парк навколо Видубецького монастиря, ви зупинитеся біля могили дослідника. Напис на пам'ятнику нагадає вам, що тут спочиває першовідкривач анатомії центральної нервової системи професор Володимир Бец. Земне життя його тривало лише шість десятиріч… Ось майже всі сконцентровані відомості та пам'ятки про вченого світового значення, досліди якого подано в багатьох підручниках та енциклопедіях і, насамперед, у морфологічній знахідці - "велетенські пірамідні клітини Беца".
Український анатом і гістолог, професор кафедри анатомії університету Св. Володимира, консультант з нервових хвороб при Кирилівській лікарні в Києві - таке поєднання наукових та лікарських інтересів вихованця цього університету Володимира Олексійовича Беца не було випадковим. Морфолог дивовижного обдарування, учень О. П. Вальтера, він всебічно вивчив механізм кровообігу в печінці, що було предметом його докторської дисертації, а потім - анатомію та генез кісткової системи, ультраструктуру наднирників. Саме дослідження наднирників, яке потребувало особливих методик, фактично і зробило В. Беца мікроанатомом, започаткувавши синтез між анатомією та гістологією, а в підході до оригінальних поглядів на мозок вчений поєднав концепції і методології макроанатома з хистом мікроанатома та гістолога. Власне, на цьому поєднанні дослідницької техніки, яка до винаходів професора В. Беца не мала аналогів, і побудовано унікальне за теоретичним та практичним значенням вчення про цитоархітектоніку та мієлоархітектоніку головного мозку, яке визначило реальне уявлення про нейрон.
Та все почалося з абсолютно оригінальної методології, впровадженої київським вченим - своєрідного "фотографування" мозку шляхом його моделювання. Думка про дослідження головного мозку, очевидно, визріла у Володимира Олексійовича після уважного вивчення опублікованих праць І. М. Сєченова. Він негайно взявся до її реалізації і вже у 1867 році опублікував одну зі своїх робіт з цих питань під назвою "Про гіпсові зліпки мозку". Нам здається, що приступаючи до розгляду цієї роботи, потрібно детально висвітлити ще одну з граней талановитого анатома, а саме - його вміння не тільки ставити перед собою завдання, не тільки правильно підбирати адекватні методики дослідження, але й розробляти нові і удосконалювати існуючі методи, вносити в них багато нового, незвичайного, а інколи і вирішального. Але скрізь, в першу чергу, проявляється висока індивідуальна техніка самого В. О. Беца.
Виготовлення препаратів мозку вимагало не лише широких знань, але й великої праці, терпіння, наполегливості і віртуозної техніки. Слід зазначити, що мова йде про техніку виготовлення як макроскопічних, так і мікроскопічних препаратів.
Для того, щоб отримати зліпки макропрепаратів, В. О. Бец запропонував свій засіб їх виготовлення. Цей засіб він описав у статті "Про гіпсові зліпки мозку" (1968). Суть засобу, зі слів В. О. Беца, зводиться ось до чого: "…на одну пікулю накладається густуватий розчин перепаленого гіпсу в різних місцях, почергово, поки не покриється ним вся поверхня мозку. Потрібно намагатися, щоб покриваючий гіпс розміщувався рівномірно таким чином, аби зі сферичної поверхні мозку легко було розглянути форму по шматках і, змащуючи її олією, знов скласти. Потім у виготовлену таким способом форму заливають гіпс і після затвердіння його форма розламується. Отриманий відтиск являє собою дуже точну копію тієї півкулі, з якої була знята гіпсова форма".
Все ніби просто. Але звернемося до обґрунтування цього способу, яке дав В. О. Бец у цій самій статті. Він пише: "Виготовлення гіпсових відбитків є чисто технічною, навіть ремісничою частиною, скажете ви, і не має ніякого відношення до медичної науки. З першого погляду так і здається, але щоб показати справжнє значення гіпсових відбитків мозку… повідомлю коротку історію вчення про розміщення звивин мозку". І далі В. О. Бец дає за літературними даними огляд питання і показує, що до нього багато авторів робили окремі зліпки, щоб на них вивчати топографію звивин головного мозку, аби скласти відповідні схеми його будови. В цьому місці В. О. Бец висловив думку, яка свідчить про глибокий талант дослідника. Він говорить про індивідуальну мінливість будови мозку: "Які б не були хороші схеми, на чому б вони не ґрунтувались, але вони показують тільки ідеї авторів про розміщення звивин у вигляді загальних принципів: часто дуже важливі деталі вислизають, інакше бути не може, коли мова йде про спільність. Між тим, індивідуальності в науці теж дуже важливі, важливі навіть винятки, явища аномалії, інколи вони допомагають зробити висновок загального принципу".
Хоча спосіб виготовлення гіпсових зліпків, запропонований В. О. Бецом, фактично нескладний, однак він дав йому змогу одержати детальні картини топографії звивин півкуль мозку. Виставка цих препаратів принесла йому великий успіх. Частина гіпсових зліпків, виготовлених руками В. О. Беца, дбайливо зберігається в наш час в анатомічному музеї кафедри анатомії Національного медичного університету в Києві.
Однак найцінніше надбання, яке приніс В. О. Бецу його метод виготовлення гіпсових відбитків мозку, - це результат наукових праць щодо будови півкуль мозку, отриманих у результаті застосування цього методу, серед яких одна з головних його робіт - "Анатомія поверхні людського мозку" (1883).Про техніку виготовлення зрізів і отримання мікроскопічних препаратів мозку
Loading...

 
 

Цікаве