WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфекція, спричинена вірусом Епштейна–Барр: клінічні варіанти, діагностика, принципи терапії - Реферат

Інфекція, спричинена вірусом Епштейна–Барр: клінічні варіанти, діагностика, принципи терапії - Реферат

При цьому випадають зуби, деформуються щелепа, ніс. Процес схильний до швидкої генералізації, що призводить до ураження кісток таза, хребців, стегна. Це може супроводжуватися порушенням функції тазових органів, патологічними переломами, здавленням корінців спинного мозку, парезами та паралічами, порушенням дихання або ковтання. Особливо небезпечні пухлинні розростання в оболонках та речовині спинного або головного мозку, які зумовлюють виникнення різноманітної неврологічної симптоматики. При абдомінальній формі можуть бути уражені всі органи черевної порожнини: печінка, нирки, підшлункова залоза, кишечник, яєчник. Таку форму важко діагностувати. Як правило, вона характеризується швидко прогресуючим перебігом. Описані випадки лімфоми Беркітта з розвитком картини гострого лімфобластного лейкозу.
Виділяють чотири клінічні стадії лімфоми Беркітта:
І - локалізація процесу в межах одного органа, частіше щелепи;
ІІ - локалізація процесу у двох суміжних ділянках (органах);
ІІІ - залучення до процесу внутрішньогруднинних лімфовузлів, ураження кісток;
ІV - генералізація процесу з ураженням нервової системи та кісткового мозку.
Без лікування захворювання швидко прогресує і через декілька тижнів (місяців) закінчується летально. Виникає лімфома з попередників В-лімфоцитів. Часто лімфоїдні елементи пухлини щільно зв'язані з гістіоцитами або макрофагами, які виявляються у відбитках, зроблених із клітин пухлини. Тому морфологічна картина лімфоми характеризується як "зоряне небо".
У хворих на лімфому Беркітта спостерігається підвищення титрів антитіл до VСА та ЕА-комплексу. Водночас ВЕБ-антигени в пухлинах виявляються в низьких концентраціях, що, ймовірно, дозволяє клітинам пухлини уникати імунного нагляду організму хазяїна.
Захворювання поширене серед дітей Західного Нільського району Уганди, де понад 90 % екземплярів біоптатів лімфом містять ДНК ВЕБ. У позаендемічних областях ДНК ВЕБ знайдено у близько 20 % пухлин лімфоцитарного походження.
Назофарингеальна карцинома - варіант карциноми, яка розвивається із клітин епітелію. Виділяють три гістологічних варіанти: звичайний, некератичний, недиференційований. Електронна мікроскопія виявляє різноманітні злоякісні епітеліальні клітини. Часто вони щільно зв'язані з лімфоцитами, в деяких випадках їх важко візуалізувати на фоні строми та лімфоцитів. У хворих на назофарингеальну карциному відмічається збільшення антитіл до VСА та ЕА-комплексу.
Захворювання спостерігається переважно серед чоловічого населення Китаю.Лейкоміосаркома - це злоякісна пухлина гладких м'язів. Захворювання описано у дітей зі СНІДом або після трансплантації органів.
"Волосата" лейкоплакія - вперше "волосата" лейкоплакія порожнини рота була описана у НІV-серопозитивних гомосексуалістів у 1984 р. Вона з'являється переважно на бічній поверхні язика у вигляді утворень, що нагадують бородавки. У деяких випадках у хворих спостерігаються глибокі лінійні виразки стравоходу. Можливе також ураження слизової оболонки вульви, рідше - статевого члена, клітора, піхви, шийки матки. В уражених клітинах знаходять ДНК ВЕБ. Інколи в біоптичному матеріалі виявляють також антигени папіломавірусу. "Волосата" лейкоплакія є однією зі СНІД-індикаторних хвороб у дітей.
Неходжкінська лімфома зустрічається в імуноскомпроментованих пацієнтів, у тому числі у хворих на СНІД. Проявляється поза лімфатичними вузлами. Містить головним чином олігоклональні В-клітини. Має агресивний перебіг.
У хворих на СНІД можуть спостерігатися також такі ВЕБ-зв'язані стани, як неходжкінська лімфома, лімфоцитарна інтерстиціальна пневмонія та "волосата" лейкоплакія. У дітей частіше зустрічається лімфоцитарна інтерстиціальна пневмонія.
Вроджена ВЕБ-інфекція. У літературі є повідомлення про можливість розвитку внутрішньоутробної ВЕБ-інфекції. Активна ВЕБ-інфекція під час вагітності призводить до ранньої загибелі ембріону, передчасних пологів або народження дитини з вадами розвитку - вродженою катарактою, крипторхізмом, змінами кісток по типу "стебла селери". При інтранатальному інфікуванні можливе захворювання дитини через короткий проміжок часу після народження, нерідко у вигляді енцефаліту.
Лабораторна діагностика
Поліморфізм клінічних проявів, а також залучення до патологічного процесу імунної системи зумовлюють необхідність лабораторного підтвердження діагнозу.
Традиційним методом діагностики ІМ є виявлення в сироватці крові хворих гетерофільних антитіл до еритроцитів різних тварин (барана, бика, коня тощо). Гетерофільні антитіла при ІМ належать до класу IgM. Вони з'являються протягом 1-го або 2-го тижня і поступово зникають через 6 міс і більше від початку захворювання. У дітей раннього віку, хворих на ІМ, результати дослідження з виявлення гетерофільних антитіл можуть бути негативними. Метод недостатньо специфічний - можна отримати позитивні результати при інших вірусних захворюваннях.
Специфічним та перспективним методом лабораторної діагностики ВЕБ-інфекції є імуноферментний аналіз (ІФА), який дозволяє виявити антитіла до різних антигенів ВЕБ. При попаданні вірусу в організм спочатку виробляються IgM- і IgG-антитіла проти вірусного капсиду (VCA). IgM-антитіла - транзиторні, a IgG-антитіла зберігаються протягом усього життя. У разі гострого ІМ з'являються антитіла проти ЕА-комплексу (EAD, EAR): EAD-антитіла зникають через 6 міс, a EAR можуть зберігатися декілька років після перенесеного ІМ. Антитіла EBNA (ядерні) виявляються через 1-6 міс від початку ІМ, їх титр підвищується в період реконвалесценції. Якщо виявляють антитіла VCA або ЕА в присутності антитіл EBNA, це свідчить про вторинну або реактивовану ВЕБ-інфекцію.
Вірусні антигени можуть бути виявлені в лімфоїдних тканинах, слині, іноді - в периферичній крові, якщо рівень інфікованих клітин білої крові високий. Для цього використовують методи гібридизації ДНК та ПЛР. Визначення форми ВЕБ-інфекції залежно від лабораторних маркерів представлено в таблиці.
Лабораторна діагностика хронічої ВЕБ-інфекції.
1. Помірний лейкоцитоз, лімфомоноцитоз з атиповими мононуклеарами, тромбоцитопенія чи тромбоцитоз.
2. Підвищений рівень трансаміназ у крові, С-реактивного протеїну.
3. Напруженість противірусного імунітету:
- підвищення рівня ІФ у крові;- підвищення рівня імуноглобулинів у крові (IgA, IgG, IgE, ЦІК);
- підвищення рівнів природних кілерів (CD16+), Т-хелперів (CD4+), цитотоксичних лімфоцитів (CD8+).
4. Імунна недостатність:
- зниження здатності продукції ІФ;
- дисімуноглобулінемія (підвищення рівнів IgA, IgG та IgM);
- зниження авідності антитіл;
- зниження числа і
Loading...

 
 

Цікаве