WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Інфекція, спричинена вірусом Епштейна–Барр: клінічні варіанти, діагностика, принципи терапії - Реферат

Інфекція, спричинена вірусом Епштейна–Барр: клінічні варіанти, діагностика, принципи терапії - Реферат

носоглотки.
При ІМ вражаються майже всі органи. Виділяють вісцеральні форми з ураженням окремих органів (нервові, легеневі, серцеві, шлунково-кишкові, печінкові, ниркові). Існують форми захворювання, що відрізняються від класичного опису.
З боку нервової системи при ІМ зустрічаються випадки розвитку серозного менінгіту, енцефаліту, поліневриту (синдром Гійєна-Барре), мієліту, невриту черепних нервів, мозочкової атаксії, підгострого склерозуючого паненцефаліту, психозу та лімфоми ЦНС. Ці прояви можуть спостерігатися окремо або під час гострого перебігу ІМ.
При ІМ відмічають незначне послаблення серцевих тонів, тахікардію, іноді систолічний шум, які зникають в міру одужання дитини. На ЕКГ виявляютьскороминучі зміни, що трактують як "інфекційне серце". Є повідомлення про випадки міокардитів та перикардитів, які виникають на фоні ІМ. Також з ІМ пов'язують розвиток орхіту, простатиту, інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, панкреатиту, артритів.
У випадках захворювання на ІМ в периферичній крові спостерігається помірний лейкоцитоз (до 15-30х109/ л), іноді рівень лейкоцитів може бути нормальним, іноді має місце лейкопенія. Відмічається збільшення кількості лімфоцитів та моноцитів. ШОЕ, як правило, помірно збільшена (до 20-30 мм/ год). На початку хвороби у більшості хворих знижується кількість сегментоядерних нейтрофілів та збільшується вміст паличкоядерних нейтрофілів. Найбільш характерною проявом ІМ з боку крові є наявність атипових мононуклеарів. Ці клітини значно різняться за розмірами та формою. Розмір їх коливається від середнього лімфоциту до великого моноциту. Ядро має губчасту структуру із залишками нуклеол. Протоплазма широка, зі світлою смугою навколо ядра та значною базофілією на периферії, в цитоплазмі зустрічаються вакуолі. Такі клітини називають широкоплазменними лімфоцитами, монолімфоцитами або віроцитами. Вони з'являються у крові у розпалі захворювання і виявляються протягом 2-3 тижнів, а іноді й кількох місяців. Кількість віроцитів коливається від 5-10 до 50 % і вище. У поодиноких випадках ІМ майже всі мононуклеари виявляються атиповими. Характерний прямий зв'язок між кількістю віроцитів та тяжкістю хвороби.
ВЕБ спричиняє всі випадки серопозитивного ІМ і більшість - серонегативного. Іншими збудниками серонегативного ІМ можуть бути цитомегаловірус, токсоплазма гондії, вірус рубеоли, гепатиту А, герпес-вірус людини 6- го типу (HHV-6), вірус імунодефіциту людини (HIV), аденовірус.
Можливими є кілька варіантів виходу гострого інфекційного процесу.
Після первинної ВЕБ-інфекції спостерігається персистенція ВЕБ в організмі. Вона може клінічно не проявлятися (безсимптомне вірусоносійство або латентна форма ВЕБ-інфекції). Проте можлива реактивація ВЕБ-інфекції, що призводить до розвитку різних клінічних форм:
- хронічна рецидивуюча ВЕБ-інфекція:
а) хронічна активна ВЕБ-інфекція за типом хронічного ІМ,
б) генералізована форма хронічної активної ВЕБ-інфекції з ураженням ЦНС, міокарда, нирок та ін.,
в) ВЕБ-асоційований гепатофагоцитарний синдром (ГФС),
г) стерта або атипова форма ВЕБ-інфекції у вигляді тривалого субфебрилітету та клініки вторинного імунодефіциту;
- онкологічний лімфопроліферативний процес (ЛПП);
- аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, ревматоїдний артрит, синдром Шегрена тощо);
- синдром хронічної втомлюваності.
Хронічна активна ВЕБ-інфекція зустрічається рідко, характеризується наявністю протягом тривалого часу (більше 6 міс) клінічних симптомів, подібних до ІМ. Хворі скаржаться на слабкість, пітливість, біль у м'язах та суглобах, утруднене носове дихання, запаморочення, порушення сну, зниження пам'яті, уваги та інтелекту, емоціональну лабільність. Часто спостерігається субфебрильна температура, збільшення лімфатичних вузлів, гепатоспленомегалія. Хворі мають численні прояви захворювання: пневмонію, гепатит, увеїт, нейтропенію, еозинофілію, тромбоцитопенію, гіпер- або гіпогамаглобулінемію, гіпоплазію кісткового мозку. Спостерігається рецидивуючий перебіг захворювання, іноді з летальним наслідком. У деяких випадках смерть пов'язана з дихальною недостатністю на фоні інтерстиціальної пневмонії; у таких хворих відсутня імунна недостатність. В інших випадках смерть пов'язана з дифузною Т- клітинною лімфомою або злоякісною гістіоцитарною асоціацією з ДНК ВЕБ. Патогенез цього синдрому нез'ясований. Висловлюють гіпотезу, що цей синдром виникає внаслідок недосконалого механізму обмеження вірусної відповіді, наприклад NК-клітин. Хворі мають надзвичайно високі рівні антитіл до VСА та ЕА, а також дуже низькі титри або відсутність антитіл до ЕВNА.
Виділяють дві групи хворих: Т-клітинного типу (більш характерна лихоманка) і NK-клітинногоу типу (спостерігається гіперчутливість до укусів комарів).ГФС характеризується розвитком на фоні ІМ персистуючої лихоманки, вираженої гепатоспленомегалії, васкуліту, панцитопенії, коагулопатії, порушень з боку ЦНС, патогномонічного для даного синдрому еритрофагоцитозу у кістковому мозку та лімфоїдних органах.
Лімфоцитарна інтерстиціальна пневмонія може бути одним із проявів системних лімфопроліферативних порушень або обмежуватися лише ураженням легень. Вона є унікальною патологією у дітей, хворих на СНІД. Гістологічно захворювання характеризується наявністю перибронхіальних та інтерстиціальних інфільтратів, які складаються з лімфоцитів. Клінічний спектр проявів широкий - від безсимптомних форм до тяжкого перебігу з вираженою дихальною недостатністю, при якій нерідко спостерігають генералізовану лімфаденопатію, "барабанні палички". Захворювання часто поєднується з паротитом.
У дітей з вираженою імунною недостатністю можливий розвиток генералізованих форм ВЕБ-інфекції з ураженням центральної та периферичної нервової системи у вигляді менінгіту, енцефаліту, полірадикулоневриту.Х-ЛПС (синдром Дункана) належить до групи спадкових захворювань, які проявляються у людей чоловічої статі після інфікування ВЕБ. Прогноз захворювання дуже несприятливий, понад 70 % хворих вмирають, не доживши до 10-річного віку. У тих, хто вижив, часто розвиваються тяжка гіпогамаглобулінемія, лімфобластна лімфома, рідше - апластична анемія та некротичний васкуліт з ураженням артерій та великих судин.Лімфома Беркітта - це дифузна, недиференційована злоякісна пухлина. Вона локалізується переважно поза лімфатичними вузлами - у верхній щелепі, нирках, яєчниках, печінці, в органах нервовій системі тощо.
Залежно від локалізації лімфоми відмічається характерна клінічна симптоматика. При ураженні щелепи спочатку спостерігається лімфоїдна інфільтрація м'яких тканин, потім уражуються кістки.
Loading...

 
 

Цікаве