WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Особливості імунітету в дітей та людей літнього віку. Реакції імунітету, їх практичне застосування - Реферат

Особливості імунітету в дітей та людей літнього віку. Реакції імунітету, їх практичне застосування - Реферат

Новонароджений чутливий не тільки до патогенних, але й до умовно-патогенних мікроорганізмів. Часто відбувається генералізація гнійно-запальних процесів. Збудники можуть довго зберігатися в лімфатичних вузлах, спричинюючи лімфоаденопатію.
Другий критичний період припадає на 3-6-й місяць життя. Він характеризується ослабленням пасивного гуморального імунітету, оскільки зникають материнські IgG. Спостерігається виражений лімфоцитоз. У відповідь на проникнення антигенів синтезуються ІgМ, через це клітини імунної пам'яті не утворюються. У дітей зберігається схильність до респіраторних вірусних захворювань, часто повторних. У цей період проявляються спадкові імунодефіцити.
Третій критичний період - другий рік життя. У цей час відбувається переключення синтезу ІgМ на синтез IgG (унаслідок розширення контакту з навколишнім середовищем). Однак зберігається низька активність місцевого імунітету слизових оболонок. Діти схильні до повторних захворювань ди-хальних шляхів, імунопатологічних діатезів, імунокомплексних хвороб.
Четвертий критичний період припадає на 4-6-й рік життя. У цей період концентрація IgG і ІgМ підвищується до рівня показників у дорослих, але вміст IgA залишається низьким.
Підвищується вміст IgE. У цей період проявляються різні іму-нодефіцити, розвиваються хронічні захворювання.
П'ятий критичний період припадає на підлітковий вік (у хлопчиків - 14-15 років, у дівчаток - 12-13 років). Унаслідок секреції статевих гормонів пригнічується клітинний і стимулюється гуморальний імунітет. Знижується вміст IgE, спостерігається нове підвищення частоти автоімунних і запальних процесів.
У ці критичні періоди формування імунної системи часто проявляються спадкові дефекти імунної відповіді, а також імунопатологічні стани.
Особливості імунітету в осіб літнього віку. У міру старіння організму основна функція імунітету - підтримання гомеостазу - ослаблюється.
При старінні організму порушуються функції різних ланок імунної системи. Унаслідок вікової інволюції тимуса страждає вся система Т-лімфоцитів: зменшується кількість зрілих Т-лімфоцитів, зокрема Т-хелперів, у крові, що зумовлює ослаблення клітинної та гуморальної імунної відповіді (зменшується кількість IgG i IgA). Знижується фагоцитарна активність. Розпізнавання чужорідних антигенів та автоантигенів стає менш точним, що й призводить до імунопатологічних синдромів: імунного дефіциту, автоімунних захворювань, збільшення кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові. Наслідком цього є підвищення сприйнятливості до інфекційних хвороб, які часто переходять у хронічну форму. Часто виникають ускладнення: пневмонії, цистити, пієлоцистити та ін. Створюються сприятливі умови для розвитку пухлин.
Профілактика порушень імунітету в осіб літнього віку включає:
1) повноцінне харчування (збалансована кількість білків, жирів, вуглеводів; вживання їжі, збагаченої вітамінами, мікроелементами) ;
2) загальнозміцнювальні заходи (фізичні вправи на свіжому повітрі, загартовування організму та ін.).
3) застосування імуномодуляторів з урахуванням імунного статусу організму.
Слід зазначити, що сила імунної відповіді залежить від таких факторів:
природи антигену;
спадковості (у 6-й хромосомі є гени, які регулюють синтез рецепторів, що зумовлюють чутливість до збудників хвороб);
стану факторів неспецифічного захисту (кількість інтерлейкінів, інтерферонів);
ендокринної регуляції (кортикостероїди пригнічують імунну відповідь);
стану нервової системи (стрес пригнічує імунну відповідь);
антитільної регуляції (уведення антитіл пригнічує імунну відповідь).
РЕАКЦІЇ ІМУНІТЕТУ, ЇХ ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ
Реакції імунітету - це реакції між антигеном і антитілом або між антигеном і сенсибілізованими лімфоцитами, які відбуваються в живому організмі чи в лабораторних умовах. Реакції між специфічними антигенами та антитілами називають гуморальними (серологічними). Реакції між антигенами та сенсибілізованими лімфоцитами називають клітинними. Реакції імунітету називають за кінцевим результатом.
Серологічні реакції використовують для лабораторної діагностики інфекційних захворювань:
а) для виявлення антитіл або антигенів у сироватці хворого - серологічна діагностика (від лат. serum - сироватка). Ці реакції ставлять у динаміці; б) для ідентифікації виділеного з організму хворого патогенного мікроорганізму - серологічна ідентифікація культури мікроорганізмів.
Для діагностики інфекційних хвороб проводять такі серологічні реакції: 1) реакцію аглютинації (у різних варіантах); 2) реакцію преципітації в різних модифікаціях; 3) реакцію імунофлуоресценції (РІФ); 4) реакції з участю комплементу; 5) реакції з участю фагоцитів; 6) реакції імуносорбентного аналізу; 7) реакції нейтралізації біологічної активності збудника або токсинів. Для постановки реакції імунітету потрібні такі інгредієнти: сироватка крові хворого, імунні сироватки, діагностикум (завись живих або неживих мікробів, окремі антигени мікроорганізмів, токсини), ізотонічний розчин натрію хлориду.
Реакція аглютинації (РА) - це склеювання мікробів або інших клітин під дією антитіл за наявності електроліту, яке проявляється утворенням видимого осаду - аглютинату. РА спочатку ставлять на склі (орієнтовна реакція), а потім проводять розгорнуту реакцію в пробірках. Діагностичний титр антитіл визначають за максимальним розведенням сироватки, у якому вона здатна давати видиму реакцію з антигеном (діагностикумом). Для більшості інфекцій діагностичним вважають титр сироватки 1:100, але РА ставлять повторно для виявлення наростання титру антитіл.
Реакція непрямої гемаглютинації (РНГА). Антиген, який використовують для проведення реакції, попередньо адсорбують на поверхні еритроцитів (еритроцитарний діагностикум). Ця реакція більш чутлива, ніж РА, тому її можна проводити в більш ранні терміни від початку захворювання. РИГА також застосовують для виявлення хронічних хвороб і хронічного носійства.
Реакція коаглютинації - варіант реакції пасивної аглютинації У цій реакції використовують антитільний діагностикум. Його готують шляхом дії специфічних антитіл на стафілокок, який має здатність адсорбувати на своїй поверхні Fc-фрагмент ІgМ та IgG, а Fab-фрагменти при цьому залишаються вільними. Якщо на предметне скло нанести краплю 2 % розчину цього діагностикуму і додати до неї краплю зависі бактерій, то через 30-60 с з'являється чітка зернистість (позитивна реакція).
Реакція агрегат-гемаглютинації (РАГА). У цій реакції вико-ристовують еритроцити, на яких адсорбовані (антитіладантитільний еритроцитарний діагностикум). Він дає змогу виявити в сироватці крові антигени та ЦІК.
Реакція Кумбса застосовується для виявлення неповних антитіл сироватці крові. Реакція проходить у дві фази:
взаємодія неповнихантитіл, (сироватка крові хворого) з кор-пускулярним антигеном. Результат невидимий, оскільки утворюється низькомолекулярний комплекс антиген - антитіло;
взаємодія антиглобулінової сироватки з комплексом антитіло - антиген. Антиглобулінова сироватка зв'язує комплекси антиген - антитіло між собою і утворює видиму зернистість (аглютинат).
Loading...

 
 

Цікаве