WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу - Реферат

Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу - Реферат

розчином хлораміну чи 10- 20 % хлорного вапна.
Хворих на грип, гострий бронхіт та ГРВІ також ізолюють від неінфікованих хворих, їм видають марлеві маски на рот і ніс. Обслуговуючий персонал також працює в масках.
Після виписування хворого з хірургічного відділення (після одужання) абовиявлення помилки щодо діагнозу проводять заключну дезінфекцію палати, ліжка, посуду, білизни, предметів догляду тощо. Роблять це переважно працівники санітарно-епідеміологічних станцій. Поряд із цим у відділеннях також проводять профілактичну дезінфекцію (прибирання ванних кімнат, туалетів та палат) із застосуванням дезінфікуючих засобів.
У сучасних лікарнях, особливо великих (клінічних), все частіше застосовують посуд та інструменти одноразового використання (полімерно-пласти-кові вироби), що набагато полегшує догляд за хворими та запобігає поширенню внутрішньогоспітальної інфекції.
Догляд за тяжкохворими та тими, хто помирає. Тяжкохворі потребують посиленого догляду, і тому медичні сестри - як молодші, так і з медичною освітою - повинні бути біля них практично постійно. Таких хворих лікують переважно в палатах інтенсивної терапії та реанімаційних.
У відділеннях, де таких палат нема, тяжкохворі та ті, хто помирає, повинні бути ізольовані в окрему палату або принаймні відгороджені від інших ширмою.
Робити ізоляцію таких хворих треба тактовно, мотивуючи медичними показаннями, щоб не спричинити психічної депресії. Зусилля лікарів та обслуговуючого персоналу не повинні ослаблюватись аж до досягнення перелому в стані хворого на краще або ж до настання смерті. Треба пам'ятати, що багато хворих, особливо хірургічного профілю, можуть перебувати в тяжкому і навіть агонізуючому стані та стані клінічної смерті внаслідок шоку, переважно геморагічного, травматичного або септичного, який за умови правильного інтен
сивного лікування та догляду може бути оборотним, і хворий одужає.
У палаті, де лежить тяжкохворий, треба, щоб було тепло, але не спекот-но, тихо. Мають бути свіже повітря та досить світла (якщо воно не дратує хворого або не протипоказане, як у разі захворювання на правець).
Медична сестра повинна постійно стежити, щоб такі хворі лежали на сухій білизні, були вкриті простирадлом чи ковдрою і не переохолоджувались. Треба змочувати хворому губи та давати за відсутності протипоказань пити ложкою чи з поїльника рідину (воду, сік тощо), протирати періодично шкіру спини та крижів камфорним спиртом чи теплою водою, а також протирати ватною кулькою, змоченою теплою водою, повіки, носові ходи, здійснювати контроль за надходженням кисню через катетер чи маску.
Лікарські призначення треба виконувати чітко й своєчасно, а про зміни в стані хворого доповідати негайно лікареві для проведення останнім корекції лікувальних заходів.
Обслуговуючий персонал своєю поведінкою не повинен створювати ме-тушню та атмосферу безнадії. Навпаки, він має спокійно, чітко, методично створювати враження про сприятливі перебіг і закінчення хвороби. Проте родичам тяжкохворих, особливо безнадійних, що помирають, треба говори-ти відверто про загрозливе становище, допускати 'їх до хворих для проведення з ними останніх годин чи хвилин їх життя.
Спостереження за хворим та перебігом його хвороби. Медична сестра в палаті відділення (як і в поліклінічному кабінеті чи відділенні) точно виконує всі вказівки та призначення лікаря відносно як санітарно-гігієнічного стану приміщень, гігієни хворого, його харчування, дотримання хворими та відвідувачами правил внутрішнього розпорядку лікарні (відділення), так і спостереження за хворими та виконання лікувальних процедур, зберігання медикаментів, приладів та документації, зокрема історії хвороби. Вона збирає
39
різні виділення хворих для дослідження в лабораторії, вимірює температуру тіла хворим відповідно до призначеного лікарем часу та частоти, записує показники в температурний лист та відповідний журнал, веде безпосередньо спостереження за хворим, змінами в його стані (як якісними, так і кількісними), інформує про них лікаря, роздає чи вводить медикаменти та виконує лікувальні процедури. Медична сестра бере участь у лікарняних обходах хворих і всі призначення лікаря записує в листки призначень.
Участь у обходах дає їй змогу бути повніше поінформованою щодо хвороби пацієнта та її тяжкості.
Спостереження за хворим у лікарні здійснюється практично всіма учасниками лікувального (включно з доглядом) процесу під контролем лікаря. Проте медична сестра відіграє в спостереженні особливу роль, оскільки вона протягом свого чергування весь час безпосередньо спілкується з хворим. Під час спостереження звертають увагу на динаміку болю (з'явився чи зник), зміни в поведінці хворого, його настрою, кольору шкіри та слизових оболонок (синюшність, блідість, гіперемія, жовтяниця), коливання температури тіла, характер та частоту дихання (задишка, стридор, свистяче), появу кашлю чи його зміну, характер виділень (харкотиння, колір сечі, домішки патологічних елементів - крові та гною - в калі тощо), відсутність чи появу апетиту, наявність чи відсутність диспепсичних та кишкових розладів (за наявності блювання - характер блювотних мас) та стан випорожнень.
У жінок відзначають наявність чи відсутність виділень із піхви, менстру
ації. Про результати спостережень за хворими медсестра доповідає лікарю або старшій медсестрі, а остання - лікарю.
Всі медикаменти сестра повинна сама роздати хворим, а останні мають прийняти ліки в її присутності. Сестра не може просто віддати хворому ліки, не переконавшись, що він їх прийняв. Лікувальні ін'єкції (як і інші лікувальні процедури) сестра повинна робити майстерно, безболісно, для чого треба ко-ристувались відповідними пристроями - гострими голками належної величини та діаметра для підшкірних, внутріш-ньом'язових та внутрішньовенних ін'єкцій та шприцами потрібного об'єму.
Хворих, що сплять, не треба будити, аби ввести ліки, за винятком тих, кому за характером хвороби призначена су-вораперіопичність уведення медикаментів.
Наркотичні засоби медсестра може вводити лише за письмовим дозволом лікаря і у відповідних формі та кількості (об'ємі), а після введення (ін'єкції) - здати порожню ампулу (тару) старшій медсестрі для звітності. -/
Звертатись до хворого медсестра та інші, що його доглядають, повинні на "Ви", або по імені та по батькові, а не "хворий" чи "хвора" або фамільярно.
Звергаючись до хворого чи відповідаючи на його запитання, треба повернутись до нього обличчям і дивитись на нього, а не відповідати йому похапцем або стоячи боком чи спиною до нього. Виконувати процедури, розмовляти з хворим сестри повинні з посмішкою, лагідно. Таке ставлення, поведінка діють сприятливо, а іноді навіть краще за медичні препарати та лікувальні процедури.
Девіз стародавніх лікарів: лікування має бути не лише вчасним, а й приємним. І це справедливо.
Loading...

 
 

Цікаве