WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу - Реферат

Загальний догляд за хворими. Персонал та його обов'язки. Етичні та деонтологічні вимоги до персоналу - Реферат

асфіксію.
Харчування та годування хворих. Харчування хворих (поряд зі спеціальними медичними заходами) є важливим лікувальним заходом, обов'язковою умовою ефективного лікування. Хвороба завжди призводить до порушенняобміну речовин, зокрема, до активізації катаболічних процесів - процесів розпаду речовин, і навпаки, до зниження анаболічних, відновних.
Зміщення рівноваги обміну в бік розпаду та витрат речовин знижує функціональну здатність клітин, органів та тканин організму, в тому числі й захисну, а також спричинює накопичення в організмі шкідливих проміжних та залишкових продуктів розпаду речовин, створюючи несприятливі умови для подолання хвороби та одужання. Тому енергетичні витрати організму, зумовлені хворобою, повинні бути компенсовані будь-яким шляхом. Таких шляхів є два. Основний із них для більшості хворих - природний, ентеральний (надходження поживних речовин через рот та кишечник). Другий шлях - позакиш-ковий, або парентеральний, себто поживні енергетичні речовини вводяться, обминаючи кишечник, в судинне русло, внутрішньовенне. Останній шлях є вимушеним. Його застосовують тоді, коли хворий не може їсти через тяжкий стан або ж йому протипоказано таке харчування з огляду на характер хвороби та операції (бо воно може призвести до ускладнень, наприклад, прийом їжі в перші дні після операції на стравоході, шлунку чи кишках). Інколи таке харчування неефективне, наприклад, за наявності високих зовнішніх нориць (фістул) кишечнику.
Поряд із тим у багатьох хворих через порушення різних функцій організму, у тому числі травлення, настільки великі енергетичні витрати і поганий апетит, що навіть за можливого ентераль-ного харчування останнє буває недостатнім для поповнення дефіциту. У такому разі додатково призначають парентеральне харчування.
Парентеральне харчування здійснюють медичні сестри за призначенням та під суворим контролем лікаря .
Медичні (палатні) сестри проводять і особливий вид ентерального харчування - череззондове. Воно полягає у введенні через уведений в шлунок чи навіть у тонку кишку зонд рідких харчових сумішей - бульйонів, молока, суміші глюкози з молоком та яйцем тощо. Його призначають хворим, у яких кишечник функціонує, але нормальному харчуванню заважає патологія стравоходу або ж шлунка чи дванадцятипалої кишки (стриктури чи опіки стравоходу, виразка шлунка, зокрема зі стенозом, фістули дванадцятипалої чи навіть порожньої кишки), а також хворим у тяжкому стані (непритомність тощо).
Природне, або ентеральне (через рот), харчування згідно з призначен-ням лікаря щодо його якісного складу забезпечується молодшими медичними сестрами. Ходячі хворі харчуються в лікарняних їдальнях. Треба забороняти ходячим хворим їсти в палатах, оскільки це призводить до забрудненню палат харчовими залишками, розплід-нення тарганів та інших комах, а також порушення санітарного асептичного режиму і зрештою до харчових отруєнь та кишкових інфекцій, особливо влітку.
Лежачі хворі їдять за допомогою молодших та палатних медичних сестер. Для полегшення цієї процедури під голову хворого підкладають ще одну подушку чи піднімають головний кінець ліжка. Під підборіддя хворого підводять клейонку, що закриває груди. Сестра сідає поряд із хворим і біля себе, частіше на приліжковій тумбочці, ставить тарілку (тарілки) зі стравою і годує хворого з ложки, якщо страва має відносно густу консистенцію (густий суп чи борщ, каша тощо), або з поїльника, якщо страва рідка (бульйон, молочний суп, кисіль, компот, кефір тощо).
На носик поїльника під час годування тяжкохворих, хворих з тризмом чи хворих на епілепсію треба надягати гумову трубку, яку вводять безпосередньо у порожнину рота.
Їжа має бути смачною, калорійною (з високою енергетичною цінністю), добре всмоктуватися. Посуд (тарілки, ложки, виделки, поїльники, склянки тощо) повинен бути бездоганно чистим (вимитим) та сухим, в деяких випад-ках - дезінфікованим. Їда повинна обов'язково закінчуватись прийомом рідини та промиванням порожнини рота, а також прибиранням ліжка, тум-бочки, підлоги тощо.
Дезінфекція виділень хворого та посуду для них. Виділення хворих, які не мають інфекційних уражень кишечнику та сечовивідних шляхів, спеціально не дезінфікують. Знезаражують лише посуд, призначений для випорожнень лежачих хворих. Судна, сечоприймаль-ники, плювальниці добре миють гарячою водою та промивають дезінфіка-ційним розчином: 3-5 % хлораміном, 5 % карболовою кислотою, лізолом чи 20 % хлорним вапном.
Проте в хірургічних стаціонарах нерідко перебувають хворі з різними контагіозними інфекційними хворобами кишечнику (черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції тощо), органів дихання та сечовивідних шляхів (туберкульоз тощо), які потрапляють сюди внаслідок помилок у діагностиці (прийняття їх за гострі хірургічні захворювання) або розвитку ускладнень, що потребують негайного хірургічного лікування (перфорація кишок, перитоніт неперфо-ративного походження, кровотеча, кишкова непрохідність, загострення супутнім хірургічних процесів тощо).
Для цих хворих у хірургічних стаціонарах треба створити такі самі умови, як в інфекційних стаціонарах (вони повинні бути ізольовані від інших хворих, мати окремий посуд як для їди, так і для фізіологічних відправлень).
Персонал, який доглядає за ними, повинен бути дисциплінованим, пра-цювати в окремих халатах, надягати маску та гумові рукавички, дотримува-ти суворих правил санітарії. Після кожного контакту з хворим сестра повинна продезінфікувати руки (2 % розчином хлораміну, 0,02 % хлоргексидину чи 70 % спиртом етиловим), після чого старанно вимити їх з милом.
Постільну та натільну білизну хворих після користування замочують у дез-інфікуючих розчинах (10 % розчин хлорного вапна), перуть та дезінфікують окремо від білизни неінфікованих хворих. Столовий посуд теж попередньо замочують у дезінфікуючих розчинах (1-2 % розчин хлораміну), після чого старанно миють гарячою водою та висушують.
Випорожнення та сечу дезінфікують 10 % розчином хлорного вапна чи 5 % карболової кислоти (або лізолом) протягом 3 год, після чого зливають у каналізацію, а судно та сечоприймач промивають у 3 % розчині лізолу чи в 10- 20 % розчині хлорного вапна, споліскують водою, а потім у них наливають невелику кількість хлораміну, з яким вони зберігаються до наступного користування.
Хворі з відкритою формою туберкульозу легень повинні мати плювальниці (дві) для харкотиння, під час кашлю закривати рот носовою хусткою чи марлевою серветкою, користуватись окремим посудом та рушником.
У плювальницю хворого на туберкульоз наливають на 1/3 її місткості хлорамін (5 % розчин) чи 10 % розчин хлорного вапна - на 1/2. Після заповнення її харкотинням останнє добре перемішують, відстоюють протягом години та зливають у каналізацію. Після цього порожню плювальницю ретельно миють гарячою водою, кип'ятять протягом 15 хв у 2 % розчині натрію гідрокарбонату і перед користуванням знову заливають 5 %
Loading...

 
 

Цікаве