WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Захворювання щитоподібної залози. - Реферат

Захворювання щитоподібної залози. - Реферат

системи. "Ніколи не слід забувати, що хворий з тиреотоксикозом - це, перш за все, хворий з захворюванням серця, і турбота про його серце є основним завданням" (Н.А. Шерешевський). Суб'єктивні і об'єктивні ознаки кардіальних порушень, які супроводжують дифузний токсичний зоб, об'єднують одним загальним терміном "тиреотоксичне серце" (дистрофія, гіпертрофія, кардіосклероз, ХНК).
Хворих турбують серцебиття, болі, задуха. Тахікардія - найбільш постійний симптом. Пульс - більше 90 за 1 хв. Характерний високий пульсовий тиск. Тони голосні, акцент II тону над легеневою артерією, функціональний систолічний шум. Часто виявляється миготлива аритмія - показання для термінових радикальних заходів. Вона виникає як результат підвищеної збудливості м'яза передсердя. У осіб похилого віку тиреотоксикоз може проявитись виключно приступами миготливої аритмії, а між приступами частота пульсу може бути в нормі, що створює труднощі для діагностики. Іноді виникають приступи стенокардії, як результат підвищеної потреби міокарда в кисні. В кінцевому підсумку виникає "тиреотоксичне серце", яке призводить до серцевої недостатності. Відмічається почащення дефекації. Іноді спостерігається спазм пілоруса - імітація виразки, панкреатиту. Часто порушується функція печінки. Внаслідок тиреотоксикозу виникає підвищена проникливість мембран гепатоцитів з розвитком серозного гепатиту і в подальшому до цирозу печінки.
Одним із важливих проявів дифузного токсичного зобу є порушення нервової сис-теми. Ще Гревс (1835) одним із перших описав це захворювання під назвою "істерії". Хворі капризні, конфліктні, не уживаються з іншими. Часто змінюється їх настрій, легко з'являються сльози. Позитивний симптом Марі (тремор рук), а також всього тіла - симптом "телеграфного стовпа". Тремтіння постійне, воно заважає виконувати роботу, писати, малювати. З боку ЦНС - тиреотоксична енцефалопатія: головний біль, світлобоязнь, двоїння в очах, порушення сну. Рівень тиреоїдних гормонів в крові підвищений, а рівень тиреотропного гормону гіпофізу - знижений (рівень ТТГ 0,2 мод/л, рівень Т3 підвищений понад 3 нмоль/л, Т4 - понад 150 нмоль/л).
При тяжких формах розвивається тиреотоксична міопатія - слабість проксималь-них м'язів кінцівок (симптом "табуретки").
Спостерігаються також розлади ендокринної сфери - аменорея, гіпокортицизм, зниження потенції і лібідо.
Тиреотоксичпий криз (Е.05.5) - загрозливе для життя погіршення стану хворого з дифузним тиреотокснчннм зобом, яке розвивається, в основному, у осіб з важкою формою захворювання. Кризи розвиваються в літній період.
Причини - тиреоїдектомія, використання J131 з лікувальною метою, інтенсивна пальпація ЩЗ, психотравма. Він розвивається, коли не досягнутий еутиреоїдний стан. При недіагностованому токсичному зобі, відсутності його лікування тиреотоксичний криз можуть спровокувати інфекції, інтоксикації, хірургічні втручання, реакції на різні медикаменти.
Криз розвивається швидко (години), рідше - поступово (дні) внаслідок різкого підвищення тонусу симпато-адреналової системи, викиду в кров значної кількості Т3 і Т4, зниження функції кори наднирникових залоз. Основні ознаки: температура до 40°С, різка тахікардія (ЧСС 200 уд. 1 ), аритмія, гіпер- або гіпотензія, наростання серцево-судинної недостатності. Бурхливо наростають шлунково-кишкові розладиі (нудота, безперервна блювота, профузна діарея, болі в животі), дифузне потовиділення, що веде до зневоднення організму. Обтяжують стан хворого психічне збудження, галюцинації, порушення свідомості. В ряді випадків розвивається жовтяниця. Аналіз крові виявляє лейкоцитоз, підвищення ШОЕ, патологічні печінкові тести (цитолітичний та холестатичний синдроми). УЗД виявляє гепатоз, гепатит. Виділяють 3 варіанти тиреотоксичного кризу: церебро-бульбарний, серцево судинний, шлунково-кишковий. Летальність без лікування тиреотоксичного кризу сягає 70-100%.
Диференціальний діагноз дифузного токсичного зобу.
1. Нейроциркуляторна дистонія - холодні китиці (при дифузному токсичному зобі теплі), АТ і пульс лабільні, скарги на відчуття "грудки" в горлі, ЩЗ не збільшена. Рівень гормонів нормальний.
2. Ревмокардит - глухі тони, особливо перший. Характерні ревматичний анамнез, лабораторні показники (ШОЕ, С-реактивний білок). Ефект від лікування саліцилатами.
3. Туберкульоз - зміни в легенях, позитивні туберкулінові проби, аналіз харкотин-ня на БК(+).
4. Ревматичні вади - мітральний стеноз, недостатність клапанів аорти. Має місце відповідна аускультативна картина, дані ЕКГ, ФКГ, ехоКС.
5. Рак шлунка - шлункові скарги, анемія, фіброгастроскопія та рентгеноскопія шлунка виявляють пухлину.
6. Атеросклеротичний кардіосклероз (якщо миготлива аритмія і старший вік) - то-ни ослаблені, більш виражена СН, відсутні ознаки тиреотоксикозу..
7. При затрудненнях - терапія ех juvantibus тиреостатиками упродовж 2-х тижнів.
Прогноз дифузного токсичного зобу сприятливий при адекватному лікуванні. У випадках з тяжким перебігом фатальний кінець може бути пов'язаний з недостатністю серця, токсичним гепатитом, гіпокортицизмом, інтеркурентною інфекцією. Сумнівний прогноз при офтальмопатії, яка при видужанні може наростати.
Лікування дифузного токсичного зобу передбачає пригнічення функції ЩЗ.
При середніх і тяжких формах - стаціонарне лікування із забезпеченням психічного спокою, повноцінного сну і харчування. Існують три методи лікування дифузного токсичного зобу:
1) медикаментозне;
2) хірургічне;
3) радіойодтерапія.
Медикаментозне лікування застосовується як самостійний метод для повної ліквідації захворювання або для підготовки хворих до субтотальної резекції ЩЗ чи радіойодтерапії.
Тиреостатичними властивостями володіє препарат мерказоліл, який пригнічує активність цитохромоксидазита пероксидази, що приймають участь в перетвореннях тирозинів на тироніни - Т3 і Т4.
При легкій формі призначають 15-20 мг на добу, при середній формі - 20-30 мг, при тяжкій - 30-40 мг (обережно, лейкопенія!).
У передопераційній підготовці призначають препарати йоду. Розчин Люголя по 5-10 крапель 3р. на день з поступовим зниженням дози.
При необхідності - преднізолон, ?-блокатори, антагоністи кальцію, препарати калію, вітаміни, серцеві глікозиди, заспокійливі, анаболічні стероїди. Слід пам'ятати, що разом з мерказолілом не слід призначати нестероїдні препарати та сульфаніламіди ( негативний вплив на кров).
Після субтотальної резекції ЩЗ (ефект в 90% випадків) можливі рецидиви захворювання, посттиреотоксична енцефалопатія, гіпертензія або тетанія.
Радіойодтерапія призначається хворим віком старше 50 років з важким перебігом захворювання.
Лікування тиреотоксичного кризу спрямовано на:
- зниження в крові рівня тиреоїдних гормонів;
- усунення наднирникової недостатності;
- усунення серцево-судинних розладів;
- усунення нервово-вегетативних розладів.
1. Для зниження секреції Т3 і Т4 вводять довенно 1 мл 1% розчину Люголя на 1 л 5% р-ну глюкози, приготовленого на ізотонічному розчині хлориду натрію.
Розчин Люголя можна вводити в шлунок через тонкий зонд або в мікроклізмі, або давати всередину по 30-40 крапель 3 рази на день на молоці (при необхідності дозу Люголя збільшують до 40-50 крапель кожні 4 години). Відміна йоду поступова.
2. Перед введенням йоду призначають мерказоліл, спочатку по 60-80 мг, а далі по 40-50 мг кожні 4 години.
3. Гідрокортизон по 100 мг кожні 6-8 один довенно або преднізолон по 200-300мг на добу разом з 50 мл 5% р-ну аскорбінової кислоти.
4. При низькому АТ вводять мезатон 1-2 мл дом'язево.
5. Бета-адреноблокатори (анаприлін, атенолол) довенно, а далі всередину по 25-50 мг кожні 4-8 годин (контроль за АТ,ЧСС). Відміна поступова!
6. Для зниження активності калікреїн-кінінової системи вводять інгібітори протеаз (контрікал, трасилол) на ізотонічному розчині хлориду натрію.
Регідратація - ізотонічний р-н хлориду натрію, глюкоза, альбумін, реополіглюкін до 2-3-4 л на добу.
7. Симптоматичні та серцеві засоби (вітаміни групи В - В1, В6, В12, аскорбінова кислота, корглікон, фенобарбітал, ретаболіл).
Loading...

 
 

Цікаве