WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Відмороження, замерзання - Реферат

Відмороження, замерзання - Реферат

призводять до гемодина-мічних розладів.
3. Теорія місцевого порушення кровообігу в тканинах. Основне зна-чення в патогенезі відморожень надається спазмові судин, ішемії. Деякі автори, навпаки, основну роль відводять паралічеві судин, а тому гангрену при відмороженні вони назвали нейропаралітичною. Некроз, який виникає в тканинах при відмороженні, вважається вторинним.
Із усіх наведених вище теорій найменшреалістичною є теорія безпосе-редньої дії низьких температур на тканини. Відмороження в таких випадках настає частіше за безпосереднього контакту холодного предмета з тканинами. Між нервово-рефлекторною і судинною теоріями є багато спільного: нервово-рефлекторні впливи реалізуються зрештою через судинну систему.
Як же пояснюють сьогодні патогенез відморожень? Які зміни виника-ють у тканинах за цього виду травми?
У літературі описано випадок, який стався багато років тому. В полі під Ленінградом було знайдено труп селянина, що замерз. Було розпочато слідство. Слідчий поставив перед прозектором запитання: які зміни виявлено в трупі? Яка причина смерті? Розтин проводив досвідчений патана-том. Все, що він виявив ненормального у тілі покійника, - це відсутність одного ока. Але небіжчик був однооким з дитинства. Всі інші внутрішні органи були не зміненими. Прозектор так і не зміг відповісти на запитання, від чого помер селянин.
Подібну картину завжди спостерігають лікарі, які роблять розтини:
жодних хворобливих змін і патологічних явищ у разі замерзання не виявляється (і не лише при замерзанні, але й у тих випадках, коли відморо-жена та чи та частина тіла).
Подальші спостереження засвідчили, що зміни в організмі і окремих органах виникають лише тоді, коли припиняється дія холоду і починає діяти тепло.
Зараз більшість авторів вважає, що вирішальну роль у виникненні місцевих проявів відмороження відіграють реакції судинної та нервової систем у переохолоджених тканинах. Холод зумовлює ангіоспазм, прояви якого наростають у напрямку від периферії до серця. Через це у переохолоджених гальмується обмін речовин і погіршується постачання кисню. Розвивається місцева гіпоксія тканин. У цей же час мінімальний обмін речовин, який зберігається ще в них, здатний забезпечити існування на певному рівні.
Небезпека з'являється тоді, коли відморожені ділянки тіла починають відігрівати. Це призводить до підвищення обміну речовин у тканинах. У цей же час спазмовані артеріоли і артерії не можуть забезпечити доступу в тканини необхідної кількості крові. Це все спричинює виражену гіпоксію і некроз тканин. Тривалість спазму судин впливає на подальшу долю тканин.
Лише після зігрівання відморожених ділянок і відновлення в них кро-вообігу можна визначити глибину ураження тканин.
Через деякий час після зігрівання в ділянці відмороження судини роз-ширюються, що супроводжується сповільненням руху крові судинами. Це, поряд із підвищенням коагуля-ційної здатності крові, змінами її реологічних властивостей, сприяє внут-рішньосудинному згортанню крові.
Під впливом гіпоксії, а також безпосередньої дії' термічного чинника в тканинах нагромаджуються токсичні продукти (гістамін, серотонін, кініни та ін.), що веде до ацидозу. Через деякий час токсичні продукти надходять у кров, зумовлюючи токсемію. Вона виникає одразу після відігрівання тканин. Токсемія є причиною загальних клінічних проявів: адинамії, безсоння, блювання, гарячки.
Патанатомічні зміни при відмороженні характеризуються ушкодженням нервових закінчень і порушенням кровообігу, аж до повного його припинення. Спочатку шкіра гіперемійова-на, іноді стає багряно-синьою, трохи набряклою. Внаслідок виходу плазми з пошкоджених судин піднімається епітеліальний шар клітин і утворюються пухирі, наповнені кров'янисто-серозним вмістом. Шкіра набуває синьо-червоного відтінку, стає набряклою.
За тривалої дії низької температури на тканини патологічний процес поширюється на підшкірну основу, сухожилки, м'язи, кістки, суглоби. У них відбуваються дегенеративні та некротичні процеси.
Судини кінцівки в дореактивний період перебувають у спастичному стані, ступінь якого залежить від больової реакції. Після відігрівання вони дуже розширюються. Лише внаслідок тривалої дії холоду після зігрівання спазм артеріол і артерій зберігається довше. У артеріях кінцівок після від-мороження розвиваються такі самі явища, як у разі ендартеріїту: розростан-ня внутрішньої оболонки, гіпертрофія середньої і склероз зовнішньої. Цей процес захоплює лише артерії в зоні відмороження і не поширюється про-ксимально. Вени уражуються рідше.
Клінічна картина. Відмороження може проявлятися місцевими та за-гальними ознаками.
Основні місцеві клінічні прояви з'являються у хворих з відмороженням у реактивний період. Дореактивний період лікарі спостерігають рідко, бо у більшості випадків хворих госпіталізують у лікарню вже в другому періоді.
Раннім симптомом дореактивного періоду є нерізко виражений біль, який іноді поєднується з онімінням ураженої ділянки. У цей час у хворих спостерігаються розлади чутливості, збліднення шкіри, похолодання і від-сутність пульсу на периферичних судинах, відчуття "повзання мурашок". Об'єктивно шкіра бліда з ціанотичним відтінком. Кінцівки холодні на дотик, виражений їх набряк. Больова і тактильна чутливість в уражених тканинах зникає. Дуже рідко спостерігається обледеніння тканин.
У реактивний період у зоні відмороження патанатомічно і клшічно простежуються три фази перебігу.
Фаза запалення характеризується всіма класичними ознаками: біль, набряк, почервоніння, місцеве підвищення температури шкіри і зниження функції ураженої ділянки. Зміни ці з'являються після відігрівання. Інтен-сивність болю залежить від глибини ураження і ступеня його поширення. Біль іноді настільки сильний, що може спричинити шок.
Набряк тканин є наслідком порушення мікроциркуляції під дією гіста-міно-серотоніноподібних речовин.
Підвищення місцевої температури і гіперемія шкіри пов'язані з асептич-ним запаленням.
Функція органа порушується лише через 3-4 доби. В перші доби після відмороження хворий може ще рухати пальцями. Це пов'язане з тим, що сухожилки менш чутливі до дії холоду.
Фаза некрозу, особливо за відсутності оперативного втручання, триває довго, іноді кілька місяців. Глибина і. масивність некрозу залежать від інтен-сивності холодового агента, а також від ступеня порушення регіонального кровообігу. Спочатку глибину некрозу визначити тяжко (як і у разі опіків). У ослаблених людей із зниженою реактивністю приєднання вірулентної інфекції сприяє розвитку в
Loading...

 
 

Цікаве