WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Українська медицина та фармація в XVIII, XIX та на початку XX століття (науковий реферат) - Реферат

Українська медицина та фармація в XVIII, XIX та на початку XX століття (науковий реферат) - Реферат

силами, однією з яких і є фагоцитоз. Роль організму в імунітеті Мечников висвітлив у книзі "Невосприимчивость в инфекционных болезнях" (1901 р.).
Фагоцитарну теорію Мечникова велика кількість учених зустріла різко негативно. Особливо гостро критикували його теорію німецькі вчені, зокрема Роберт Кох, який глузливо називав вчення Мечникова про фагоцитоз "східною казкою". Мечников гаряче відстоював свої погляди, силою фактів, що він здобував своїми експериментами, силою логіки він переконував і поступово примусив учений світ визнати правоту свого вчення. Лістер, до речі скажемо, був теж спочатку проти вчення Мечникова, але згодом визнав його. На конгресі Британської медичної асоціації, він, позитивно висловившись про теорію Мечникова, додав: "Якщо в патології був коли-небудь романтичний розділ, то, звичайно, це історія фагоцитозу".
Під натиском громадської думки, Російська академія наук у 1902 р. надала Мечникову звання почесного академіка. В 1908 р. Мечников дістає найвищу тогочасну світову нагороду - наукову Нобелівську премію.
В останні роки свого життя Мечников приділив велику увагу вивченню проблеми довголіття. Зміст його теорії загальновідомий. Проблему старості, довголіття, смерті Мечников підніс на рівеньзагальнофілософських питань, підходив до них не тільки як природознавець, але й як великий гуманіст.
Засновником київської школи мікробіологів був учень Л.Ценковського, видатний мікробіолог, епідеміолог і патологоанатом В. Високович.
Володимир Високович (1854-1912), родом з м. Гайсина на Поділлі, син ветеринарного лікаря. Закінчив у 1876 р. Харківський університет, працював спочатку в Харкові прозектором, з 1895 року - професор патологічної анатомії Київського університету. У видатній своїй праці "О судьбе микробов, введенных в кровь" (1886) він перший довів, що через 15-30 хвилин після введення в кров бактерії зникають, їх захоплюють ендотеліальні клітини судин, особливо в органах з сповільненим кровообігом, як селезінка, печінка, кістковий мозок, легені, лімфатичні вузли. Це положення Високовича суперечило вченню Мечникова, який визнавав здатність захоплювати бактерії лише за лейкоцитами. Внаслідок робіт Високовича Мечников повинен був змінити свій погляд. Праці Мечникова про фагоцитоз і Високовича про захоплення бактерій ендотелієм судин були опубліковані у вісімдесятих роках XIX ст. і лягли в основу вчення про ретикулоендотеліальну систему.
В. Високович очолював експедицію в Індію по вивченню чуми, перший почав застосовувати вакцинацію проти черевного тифу, довів мікробну етіологію цереброспінального менінгіту (незалежно від А. Вейксельбаума) та туберкульозний характер золотухи.
В експедиції В. Високовича в Індію в 1896 р. брав участь Д.Заболотний, який залишив глибокий слід в історії вітчизняної мікробіології та епідеміології.
Данило Заболотний (1866-1929), син селянина з с. Чоботарки (тепер с. Заболотне) на Вінничині, закінчив природничий відділ фізико-математичного факультету Одеського (Новоросійського) університету і медичний факультет Київського університету. Будучи ще студентом, він виконав низку наукових праць під керівництвом І.Мечникова і В. Підвисоцького. Разом з І. Савченком Заболотний у 1893 р., на багато років раніше від О. Безредки, в дослідах на собі довів, що холерна вакцина, прийнята через рот, забезпечує від захворювання на холеру. Все своє життя Д. Заболотний особливу увагу приділяє вивченню шляхів поширення чуми та її лікування. Він вивчає її в Індії, Аравії, Монголії, Китаї, в Поволжі, Казахстані, Забайкаллі. Під час експедиції в Монголію Заболотний заражається чумою. В 1911 році він доводить зв'язок поширення чуми з гризунами тарбаганами.
Вивчаючи сифіліс, він за два роки до Шаудіна і Гофмана відкриває спірохету, але не опубліковує цього. В 1898 р. Заболотний засновує першу в Росії кафедру бактеріології в Петербурзькому жіночому медичному інституті, яку очолює протягом багатьох років. В 1920 р. він засновує в Одесі першу в світі самостійну кафедру епідеміології. В 1927 р. Заболотний видав перший на російській мові оригінальний підручник "Основы зпидемиологии".
У 1922 р. Д. Заболотного було обрано академіком Академії наук УРСР, у 1928 р. - президентом її, в 1926 р. - академіком Академії наук СРСР. В складі Академії наук УРСР він організує Інститут мікробіології, який носить тепер його ім'я. Особливу увагу Заболотний приділяв поширенню санітарної освіти серед населення, йому належить багато популярних праць санітарно-медичного характеру. Поховано Д. Заболотного, за його заповітом, в с.Чоботарці, поруч з дружиною, яка багато років учителювала в цьому селі. В хаті Заболотного в с. Чоботарці створено музей його імені. На могилі Д. Заболотного написано: "Тут поховано тіло померлого Президента Всеукраїнської Академії наук Данила Кириловича Заболотного, селянина с. Чоботарка".
Іван Горбачевський - великий український вчений, громадський діяч, життя і творчість якого охоплюють період від 60-х років XIX до 40-х років XX століття.
Життєвий шлях Івана Горбачевського починається із с.Зарубинці Збаразького району недалеко від Тернополя, де 15 травня 1854 р. він народився в сім'ї священника. Вчився в Тернопільській гімназії, тут виявив великий хист та любов до знань. В гімназії став членом нелегального гуртка "Громада", який ставив за мету будити в народі національну свідомість. Цю ідею Іван Якович проніс усе своє життя і передав у спадок багаточисленним своїм учням і послідовникам. Велика тяга до знань, внутрішній поклик працювати для визволення народу, вказали йому дорогу до Відня, а відтак до Праги. Закінчив медичний факультет Віденського університету.
З 1883 до 1917 р.р. Горбачевський працює професором кафедри медичної хімії Чеського Карлового університету в Празі, очолює кафедри фармакології та фізіологічної хімії. В 1902-1903 р.р. є ректором Чеського університету. Він був не тільки великим українським патріотом, але і великим громадянином Чехії.
Він брав участь у створенні пам'ятника великому борцю за волю Чехії - Яну Гусу. Монумент Гусу було доручено відкрити українцеві Івану Горбачевському.
Великий вклад вніс він в організацію і становлення Українського лікарського товариства, створеного на основі НТШ ім.Т. Шевченка, був обраний першим його почесним головою. В 1919 році він стає професором кафедри хімії щойно створеного у Відні Українського університету; 1921 р. професором, а з 1923 р. - ректором Українського університету у Празі. З 1923 року одночасно викладає хімію в Українській господарській академії в Подебрадах. У 1923-1924 р.р. та з 1932 р. Іван Горбачевський - ректор Українського університету, на посаді професора працює до 1938 р.
Наукову працю
Loading...

 
 

Цікаве