WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Перикардити. - Реферат

Перикардити. - Реферат


Реферат на тему:
Перикардити.
Визначення. Перикардит - запалення зовнішньої оболонки серця (перикарду).
Етіологія. А. Перикардити інфекційного генезу: бактеріальні, туберкульозні, ревматичні, вірусні та ріккетсійні, амебіазні, грибкові.
Б. Асептичні перикардити: алергічні, при колагенозах, травматичні, епістенокардитичні, при захворюваннях крові, при злоякісних пухлинах, уремічні, подагричні, променеві.
В. Ідіопатичні (невиясненої етіології) перикардити.
Класифікація (Українське наукове товариство кардіологів, 2000 р.).
І. Етіологічна характеристика
- перикардит при бактеріальних інфекціях І.32.0
- перикардит при інфекційних і паразитарних хворобах І.32.1
- перикардит при інших хворобах І.32.8
- перикардит неуточнений І.31.9
ІІ. Патогенетичні і морфологічні варіанти:
- хронічний адгезивний І.31.0
- хронічний констриктивний І.31.0, в тому числі кальциноз перикарда
- гемоперикард І.31.2
- перикардіальний випіт (незапальний) - гідроперикард, в тому числі хілоперикард І31.3
ІІІ. Характер перебігу: гострий, хронічний, прогресуючий
IV. Оцінка ступеню вираженості перикардіального випоту даними ультразвукових та інших методів дослідження (незначна, середня, велика)
V. Серцева недостатність (СН 0-ІІІ ст.).
Приклади формулювання діагнозу:
Бактеріальний (стафілококовий) перикардит, гострий перебіг, середній ступінь вираженості перикардіального випоту, СН II А ст., діастолічний варіант, III функціональний клас.
Хронічний констриктивний (невизначеної етіології) перикардит, прогресуючий перебіг, незначний ступінь вираженості перикардіального випоту, СН II Б ст, діастолічний варіант, IV функціональний клас.
Клінічна картина. І. Больовий синдром - біль локалізується у прекардіальній зоні і має тупий, колючий, рідше - стенокардитичний характер; не знімається нітрогліцерином, триває години, дні і примушує хворого приймати анальгетики. Характерною ознакою болю є його зв'язок з актом дихання, рухами, зміною положення тіла. Інколи він розповсюджується на епігастральну ділянку, праву половину грудної клітки, ліву лопатку. В окремих випадках біль з'являється при ковтанні, надавлюванні на надгрудне зчленування, мечевидний відросток. Одночасно з болем хворий може скаржитись на задуху, серцебиття сухий кашель, озноби.
ІІ. Зміни з боку серця. Іншим важливим симптомом сухого ендокардиту є поява шуму тертя перикарду. При цьому встановлено, що чим більший біль, тим менший шум, і, навпаки, коли збільшується кількість фібрину біль зменшується, шум тертя перикарду зростає. Вважається, що шум тертя перикарду підсилюється при натискуванні стетоскопом, запрокидуванні голови до заду, нахилу тулуба вперед. Локалізується він у області абсолютної тупості серця і нікуди не проводиться. Якщо шум тертя перикарду прослуховується у зоні відносної тупості серця, то він повинен розцінюватися, як плевроперікардіальний.
По мірі накопичення ексудату листки перикарду роз'єднуються, біль стає слабшим і навіть повністю зникає, або зміщується доверху. Поряд із зменшенням болю зростає задишка. Хворий нерідко приймає характерне положення: сидить у ліжку з нахиленим допереду тулубом, голова схилена на подушку.
Характерними симптомами при ексудативному перикардиті є:
1. Межі тупості серця змінюються в залежності від положення тіла хворого.
2. Розширення межі тупості серця вниз, вона займає простір Траубе (ознака Ауенбругера).
3. Ззаду від кута лівої лопатки донизу притуплення легеневого звуку, тут же підсилені голосове тремтіння і бронхофонія (ознака Опольцера).
4. "Гавкаючий" сухий кашель, як наслідок здавлювання трахеї рідиною (симптом Нагутовича).
5. Із-за обмеження рухомості діафрагми, перестає приймати участь у диханні живіт (ознака Вінтера).
6. Зміщення верхівкового поштовху доверху від нижньої межі тупості (симптом Жандрена).
Аускультативно - тони серця послаблені (пригнічені), може прослуховуватися шум тертя перикарду, особливо при глибокому вдосі або запрокидуванні голови дозаду.
При недостатній кількості рідини в перикарді розвиваються симптоми перетискування великих венозних стволів, що характеризується ознаками здавлення верхньої порожнистої вени (набухання вен шиї, відсутня їх пульсація, набряк обличчя та шиї, ціаноз губ, носа, вух; різке підвищення венозного тиску) та нижньої порожнистої вени (збільшення розмірів печінки, асцит, незначні набряки ніг).
Хронічний ексудативний перикардит.
Хронічний ексудативний перикардит є наслідком гострого. У його основі часто є пухлини, туберкульоз, систематичний червоний вовчак, систематична склеродермія, гіпотіреоз. Клінічна картина аналогічна, як при гострому ексудативному перикардиті, однак розвивається поступово.
Адгезивний (злипливий) перикардит.
Захворювання може перебігати безсимптомно. Внутрішньоперикардіальні злуки, або навіть зарощення перикардіальної порожнини у більшості випадків не впливають на серцеву діяльність. Однак, часто у таких випадках виникає больовий синдром, задишка, сухий кашель, які з'являються при початку роботи, або зміні положення тіла і зникають при продовженні навантаження. Біль обмежує вдох, сковують хворого у певній позі і супроводжується екстрасистолією, тахікардією, зміною АТ.
При огляді можна спостерігати систолічне втягнення на грудній клітці у проекції верхівки серця, і/або нижче кута лівої лопатки. Зрощення перикарду із передньою стінкою грудної клітки супроводжується зменшенням межі відносної серцевої тупості.
Аускультація серця дозволяє виявляти у систолі додатковий короткий тон - тон щиголя. Він близький до роздвоєння другого тону, носить постійний характер і не залежить від фаз дихання. Можуть вислуховуватися плевроперикардіальні шуми (шуми, пов'язані з
Loading...

 
 

Цікаве