WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Кардіоміопатії. - Реферат

Кардіоміопатії. - Реферат

гіпертрофія всіх стінок лівого шлуночка; виявити зменшення кінцевого систолічного і діастолічного розмірів шлуночків та збільшення лівого передсердя,встановити парадоксальний рух передсердної стулки мітрального клапану в період систоли до міжшлуночкової перетинки. Характерною ЕхоКГ ознакою звуження шляхів відтоку є своєрідний рух півмісяцевих стулок аортального клапану, які майже повністю закриваються в систолу, або рухаються в медіальному спрямуванні.
Диференційний діагноз.
1. Дефект міжшлуночкової перетинки.
2. НЦД.
3. ІХС.
4. Стеноз гирла аорти.
5. Дилятаційна КМП.
6. Кардіосклероз.
7. Міокардит.
8. Перикардит.
Лікування ГКМП включає в себе:
- попередження раптової смерті (кордарон);
- покращення гемодинаміки (бета-блокатори, верапаміл);
- хірургічне лікування (резекція перетинки з протезуванням мітрального клапану);
- антикоагулянтну і антиагрегантну терапію.
Дилатаційна кардіоміопатія.
Дилатаційна кардіоміопатія (ДКМП) - захворювання невиясненої етіології, яке не повязане з іншими захворюваннями і характеризується дилатацією та вторинною гіпертрофією шлуночків, більше лівого, із зниженням їх пропульсивної здатності.
Етіологія. ДКМП є кінцевим результатом різних паталогічних процесів, в тому числі і дифузних міокардитів різної етіології.
При ДКМП меншу роль, ніж при ГКМП, має спадковий анамнез. В той же час як інфекційним захворюванням особливо вірусним,належить суттєве значення в етіології ДКМП. ДКМП може розвинутися підчас вагітності і у післяпологовому періоді; під впливом алкоголю та кобальту; внаслідок зниження вмісту селену в грунтах; при первинному порушенні мікроциркуляції що призводить до погіршення кровопостачання міокарду та розвитку дистрофічних і некробіотичних змін кардіоміоцитів.
Класифікація. В залежності від гостроти прогресування паталогічного процесу виділяють гостро і повільно перебігаючі форми ДКМП. Середній вік хворих при обидвох формах - 30 - 44 роки.
Клінічна картина багатогранна і включає в себе як безсимптомну форму недуги, так і важку картину серцевої недостатності.
Нерідко хвороба розпочинається із задишки, приступів серцевої астми, особливо вночі. Потім появляються набряки ніг, болі в правому підребірї, збільшення розмірів печінки, асцит. Тобто розвивається серцева недостатність як за лівошлуночковим так і за правошлуночковим типами.
При обстеженні хворих виявляються збільшені межі серця в усі боки. Аускультатавно - послаблений І тон над верхівкою серця, ІІ тон над легеневою артерією акцентований, можуть прослуховуватися паталогічні ІІІ і ІV тони. АТ знижений. Тони серця аритмічні ( мерехтіння і тріпотіння передсердь, порушення збудливості і провідності). В проекціях двох і трьохстулкового клапанів прослуховується систолічний шум, як ознака їх відносної недостатності, а також може вислуховуватися і діастолічний шум, як наслідок вираженої дилатації шлуночків серця та відносного звуження міжпередсердно - шлуночкових отворів.
Можливі тромбоемболічні ускладнення як в малому так і у великому колах кровообігу.
Дані ЕКГ неспецифічні: низький вольтаж QRS, зниження або інверсія зубця Т. Може реєструватися патологічний зубець Q, який разом з болем в ділянці серця імітує ІМ. Інколи виявляються ознаки гіпертрофії обох шлуночків серця, блокади ніжок пучка Гіса, атріовентрикулярні блокади, шлуночкові екстрасистоли, тріпотіння передсердь. При рентгенологічному дослідженні кардіомегалія виявляеться майже у 100 % випадків.
ЕхоКГ виявляє різку дилятацію шлуночків, зниження скоротливої здатності міокарду (ФВ - 40 %), збільшення кінцевих систолічного і діастолічного розмірів, значне зниження ударного об'єму і систолічного індексу.
Дані лабораторних досліджень не мають характерних ознак.
Диференційний діагноз. У випадках розгорнутої стадії ДКМП переважають ознаки серцевої недостатності, як і при ІХС , дифузних міокардитах, декомпенсованих вадах серця, випітному перикардиті та інших захворюваннях міокарду.
Лікування ДКМП здійснюється по наступній програмі:
1. Лікувальний режим - ліжковий. Перехід до активного режиму можливий тільки після зменшення дилатації міокарду і недостатності кровоплину.
2. Лікування серцевої недостатності:
- діуретики;
- інгібітори АПФ;
- бета-блокатори;
- дігоксин.
3. Антиаритмічна терапія. Препаратом вибору є кордарон.
4. Антикоагулянтна і антиагрегантна терапія застосовується для профілактики тромбоемболічних ускладнень.
5. Метаболічна терапія - анаболічні стероїдні засоби, кокарбоксилаза, фосфаден, цитохром С, мілдронат.
6. Хірургічне лікування - пересадка серця.
Рестриктивні кардіоміопатії.
Рестриктивні КМП (РКМП) є найрідшою формою КМП. До неї відносяться фіброеластоз або ендоміокардіальний фіброз, а також фібробластичний ендоміокардит Лефлера І. Суть паталогічного процесу в різкому потовщенні ендокарду, заміні еластичної тканини ендокарду сполучною тканиною.
Клінічна картина. Хворі скаржаться на біль в ділянці серця кардіалгічного характеру, задишку при звичному фізичному навантаженні, серцебиття.
При обєктивному дослідженні виявляється стійка тахікардія, помірна гіпертрофія лівого шлуночка, послаблення тонів серця, патологічний ІІІ і ІV тони серця, типові аускультативні ознаки недостатності мітрального (послаблення першого тону над верхівкою, акцент ІІ тону над легеневою артерією, систолічний шум над верхівкою серця) і трьохстулкового клапанів.
Рентгенологічні і ЕКГ дані неспецифічні. ЕхоКГ виявляє зменшення порожнини шлуночків і головне- зменшення амплітуди коливань розмірів шлуночків у фазу систоли чи діастоли.Окрім цього виявляється потовщення ендокарду і задньої стінки лівого шлуночка, а у деяких хворих - зміна тонів серця.
Лікування.
1. Лікування глюкокортикоїдами і цитостатиками. Найчастіше застосовують преднізолон у дозі 30 мг/доб.Якщо стан хворого покращується дозу преднізолону зменшують до 10мг/доб. В разі відсутності ефекту від преднізолону застосовують цитостатики - вінкрастин, азатіоприн, циклофосфан.
2. Лікування серцевої недостатності. При лікуванні СН, яка ускладнює РКМП, застосовують в основному діуретики і периферичні вазоділятатори, призначається ліжковий режим. Серцеві глікозиди застосовують в разі виникнення тахісистолічної форми миготливої аритмії.
3. Антиаритмічна терапія. Із антиаритмічних засобів застосовують кордарон у прийнятих дозах.
4. Антикоагулянтна і антиагрегантна тератії.
5. Хірургічне лікування проводиться на стадії фіброзу (висічення щільної фіброзної тканини з одночасним протезуванням мітрального клапану).
6. Лейкоцитофорез застосовується в комплексній терапії РКМП при наявності високої (60 - 70%) еозинофілії і підвищенні в'язкості крові.
Loading...

 
 

Цікаве