WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Вузликовий поліартеріїт. - Реферат

Вузликовий поліартеріїт. - Реферат


2) нез'ясовані ішемічні ураження серця і ЦНС;
3) клінічні ознаки гострого живота;
4) "активний" сечовий осад, чи гіпертензія, чи поєднання цих ознак;
5) міопатія чи нейропатія;
6) шкірні зміни, включаючи пурпуру, підшкірні вузлики.
Лабораторні зміни при вузликовому періартеріїті неспецифічні. Відзначається пришвидшення ШОЕ, лейкоцитоз, тромбоцитоз, помірна нормохромна анемія, зростання рівня С-РБ. У хворих з ураженням нирок відзначається помірна протеїнурія і гематурія. Характерно підвищення концентрації лужної фосфатази і печінкових ферментів при нормальному рівні загального білірубіну. HВsAgвиявляється в сироватках у 7-63% пацієнтів. АНЦА при класичному варіанті вузликового періартеріїту визначаються рідко.
При проведенні ангіографії можна виявити аневризми і стеноз артерій середнього калібру. Розмір судинних аневризм коливається від 1 до 5 мм.
Лікування. У програму комплексної терапії вузликового періартеріїту входить застосування імунодепресантів (зокрема глюкокортикоїдів і цитостатиків), екстракорпоральних методів, антиагрегантів, антикоагулянтів і ангіопротекторів.
А. Глюкокортикоїди. Розпочинають лікування високими дозами глюкокортикоїдів, при клінічному покращанні переходять на інтермітуючий прийом. При вузликовому періартеріїті глюкокортикоїди зменшують гостроту процесу, але малоефективні при ураженні судин нирок і шлунково-кишкового тракту. Гормони можуть погіршити стан хворих, посилюючи артеріальну гіпертензію і сприючи розвитку стероїдного васкуліту. Отже, основним підходом до застосування глюкокортикоїдів є їх використання в гостру фазу хвороби, при високій активності з метою пригнічення гостроти процесу, а в наступному слід перейти на комбіновану терапію підтримуючими дозами глюкокортикоїдів і цитостатиків.
Згідно з рекомендаціями Е.Н.Семенковой (1988), у гостру фазу хвороби до моменту розвитку органних уражень призначаються преднізолон в дозі 30-40 мг/добу, хворим з асматичним варіантом - 40-60 мг/добу, поєднуючи пероральне введення із парентеральним.
На початку захворювання глюкокортикоїди призначають в декілька прийомів у дозі 1-2 мг/кг/добу. При позитивній динаміці процесу через 7-10 днів переходять на одноразовий прийом препарату в ранкові години. Після досягнення ефекту дозу зменшують до підтримуючої.
Застосування глюкокортикоїдів може суттєво погіршити перебіг артеріальної гіпертензії і нефротичного синдрому, в таких випадках гормональна терапія, фактично, протипоказана. Значні складності виникають при наявності у хворого на вузликовий періартеріїт абдомінального синдрому. У цьому випадку слід вирішити, чи є абдомінальний синдром проявом вузликового артеріїту чи ускладненням глюкокортикоїдної терапії. У першому випадку лікування гомонами можна продовжити, але замінити преднізолон на метилпреднізолон та пероральний прийом на парентеральний. У другому випадку глюкокортикоїди слід відмінити. В лікуванні вузликового періартеріїту застосовують комбіновану терапію з цитостатиками - негоромнальними імунодепресантами.
В. Негормональні імунодепресанти. В лікуванні вузликового періартеріїту найчастіше застосовують азатіоприн (імуран) та циклофосфан (циклофосфамід). Показами до застосування цитостатиків є:
- важке ураження нирок зі стійкою артеріальною гіпертензією;
- генералізований вузликовий періартеріїт з ураженням нирок, травного тракту, серця, периферичної нервової системи;
- астматичний варіант вузликового періартеріїту з прогресуючим ураженням периферичної нервової системи чи вісцеритами;
- швидкопрогресуючі форми тромбангіїтичного варіанту вузликового періартеріїту;
- випадки вузликового періартеріїту, коли попереднє лікування глюкокортикоїдами не дало ефекту чи викликало погіршення (підвищення АТ, погресування нейроретинопатії, збільшення протеїнурії, наростання серцевої недостатності, зниження функції нирок тощо);
Лікування циклофосфаном розпочинають з дози 1-2 мг/кг/добу перорально впродовж 10-14 днів з наступним зменшенням дози. При швидкому прогресуванні васкуліту циклофосфан призначають у дозі 4 мг/кг/добу впродовж 3-х днів, потім - 2 мг/кг/добу 7 днів. Дозу цитостатика поступово знижують впродовж 2-3 місяців по 25-50 мг на місяць. При нирковій недостатності доза препарату знижується на 25%. Подробні рекомендації щодо застосування цитостатиків викладені вище у розділі лікування системних васкулітів.
При блискавичній формі вузликового періартеріїту проводять пульс-терапію циклофосфамідом за наступною схемою:
У перший день довенно краплинно на 100 мл ізотонічного розчину впродовж 30-40 хв. вводять 1000 мг метилпреднізолону і 1000 мг циклофосфану. У наступні 2 дні вводять краплинно по 1000 мг метилпреднізолону + 5000 ОД гепарину.
С. Поєднана терапія цитостатиками і глюкокортикоїдами. Такий підхід вважається найбільш оптимальним, оскільки дозволяє знизити дози глюкокортикоїдів і цитостатиків і таким чином зменшити ризик ускладнень. Наводимо схему поєднаного лікування за Е.Н.Семенковой (1988):
Таблиця 5.45.
Поєднане лікування хворих на вузликовий періартеріїт глюкокортикоїдами і цитостатиками
Провідний синдром Препарат
Пригнічуюча доза Підтримуюча доза
Лихоманка, м'язово-суглобовий синдром, схуднення ПЗ 30-40 мг ПЗ 20 мг
Ураження нирок зі стійкою (злоякісною) артеріальною гіпертензією ПЗ 10-15 мг + ЦФ 100-150 мг або АЗ 150-200 мг ПЗ 5-10 мг + ЦФ 50-100 мг або АЗ 100-150 мг
Множинні вісцерити (абдомінальний синдром, коронарит, пульмоніт), помірне підвищення АТ ПЗ 20-30 мг або 90-120 мг довенно + ЦФ 100-150 мг або АЗ 150-200 мг ПЗ 5-10 мг + ЦФ 50-100 мг або АЗ 100-150 мг
Переважне ураження периферичної нервової системи ПЗ 30-40 мг + АЗ 100-150 мг ПЗ 5-10 мг + АЗ 50-100 мг
Гіпереозинофілійна бронхіальна астма із полінейропатіями і вісцеритами без артеріальної гіпертензії ПЗ 40-60 мг + АЗ 100-150 мг ПЗ 5-10 мг + АЗ 50-100 мг
Порушення периферичного кровобігу (гангрена) ПЗ 30-40 мг (іноді 40-60 мг) + АЗ
50-100 мг ПЗ 5-10 мг + АЗ 50-100 мг
Ураження шкіри без вісцеритів ПЗ 20-30 мг + нестероїдні протизапальні препарати Нестероїдні протизапальні препарати + делагіл
Примітка: ПЗ - преднізолон; АЗ - азатіоприн; ЦФ - циклофосфан.
Загалом ведення хворих із вузликовим періартеріїтом залежить від важкості і поширеності судинної патології. При обмеженому
Loading...

 
 

Цікаве