WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Системний червоний вовчак. - Реферат

Системний червоний вовчак. - Реферат

СЧВ: максимальна доза при гострому варіанті;
В) переважаючої органної патології: при люпус-нефриті; церебральному васкуліті; масивному гемолізі доза повинна бути максимальною, при гемолітичному кризі - не менше 80-100 мг/добу;
Г) вікових особливостей - ГК гірше переноситься підлітками та в клімактеричному періоді;
Д) наявності ускладнень від терапії, що проводилася раніше, супутніх недуг тощо.
У випадку відсутності ефекту при високій активності процесу доза препарату в найближчі 24-48 годин повинна бути збільшена на 25-30%.
"Пригнічуюча" терапія ГК повинна проводитися не менше 1,5-2 міс, а при ураженні ЦНС, нирок, серозитах, гемолітичній анемії - не менше 3-х місяців до стійкого покращання клініко-лабораторних показників, з наступним повільним зниженням доз ГК до підтримуючих.
Орієнтовні темпи зниження доз ГК (по преднізолону):
до 45-50 мг - по 5 мг в тиждень,
з 45-50 мг до 40 мг - по 2,5 мг в тиждень,
з 40 мг до 20 мг - по 2,5 мг в 2 тижні,
з 20 мг до 15-10 мг - по 1-2-3 міс.
Більш швидке зниження доз ГК не доцільно через виникнення синдрому "відміни". Доза ГК повинна бути збільшена при перших ознаках загострення, при інтеркурентних інфекціях, оперативних втручаннях, стресових ситуаціях. В осінній та весняний період підтримуюча доза преднізолону збільшується на 5-7,5 мг. Відміна ГК можлива лише при тривалій впродовж декількох років і повинна проводитися лише після всебічного обстеження.
Препаратами вибору є преднізолон і метипред (метилпреднізолон), що володіють мінімальними побічними властивостями. При заміні одного ГК іншими 1 таблетка (5 мг) преднізолону еквівалентна 1 табл (4 мг) метипреду, 1 табл (5 мг) кортизону, 1,5 табл (0,75 мг) дексаметазону, 1,5 табл (7,5 мг) преднізону. При переході з перорального прийому на довенне і, особливо, на дом'язове введення препарату, його доза повинна бути збільшена в 2-3 рази. Для зменшення побічних ефектів ГК при тривалій терапії можливий альтернуючий їх прийом (через день приймається подвійна доза ГК).
Пульс-терапія метипредом.
Покази: неефективність прероральної ГК терапії, особливо при нефротичному синдромі, швидке пересування хвороби, гострий перебіг.
Методика: вводять довенно краплинно по 1000 мг метипреду (метипреднізолону) в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду за 40-60 хв. впродовж 3-х днів + 5000 ОД гепарину.
Під час пульс-терапії і після неї хворі продовжують приймати всередину ту ж дозу преднізолону.
Імунодепресанти.
Покази до застосування:
- висока активність недуги і швидко прогресуючий перебіг;
- активний нефротичний і нефритичний синдроми;
- генералізований васкуліт;
- недостатня ефективність ГК;
- необхідність швидко знизити пригнічуючу дозу преднізолону через погану переносимість і вираженість побічних ефектів;
- глюкортикоїдна залежність;
- необхідність зменшити підтримуючу дозу преднізолону, якщо вона переважає 20 мг.
Азатіоприн (імуран) застосовують в дозі 1-3 мг на 1 кг маси тіла, тобто від 100 до 200 мг на добу в поєднанні з 30 мг преднізолону.
Циклофосфамід (циклофосфан) - по 150-200 мг/добу впродовж 2-3 місяців з переходом на підтримуючу дозу, 50-100 мг/добу, що тривало постійно приймають.
Можливо одночасний прийом декількох цитостатиків: наприклад, азатіоприн + циклофосфамід (1 мг/кг/день) + 30 мг преднізолону; азатіоприн всередину + в/в циклофосфамід.
Комбінована пульс-терапія метилпреднізолоном та циклофосфамідом.
Застосовують при СЧВ з важким перебігом нефротичного синдрому і генералізованим васкулітом.
Методика:
1 день - 1000 мг метилпреднізолону і 1000 мг циклофосфану на 100 мл фізіологічного розчину вводять довенно краплинно впродовж 30-40 хв.
2-3 день - по 1000 мг метилпреднізолону і 5000 ОД гепарину довенно краплинно.
З 4-го дня хворим призначають преднізолон в тій самій дозі, що до пульс-терапії, але не нижче 40 мг/добу в поєднанні з середніми дозами цитостатиків.
Амінохолінові препарати.
Застосовують при хронічному перебізі СЧВ, з ураженням шкіри, суглобів, люпус-нефриті.
Лікування тривале.
Делагіл по 0,25-0,5 г/добу.
Плаквеніл по 0,2-0,4 г/добу.
Можна поєднувати з ГК, що дозволяє зменшити дози препаратів.
НСПЗП
Призначають при підгострому перебігу та при хронічному перебігу СЧВ, переважно при наявності артриту. Застосовують у звичайних терапевтичних дозах.
Антикоагулянти і антиагреганти.
Застосовують при нефритичному синдромі, ДВЗ-синдромі, порушеннях мікроциркуляції.
Гепарин - по 10000-20000 ОД/добу (в 4 прийоми) впродовж декількох місяців.
Курантил - 150-200 мг/добу від 3 до 6 міс.
Трентал - 400-600 мг/добу до 6 міс.
Еферентна терапія
Плазмаферез - видалення плазми з поворотом ферментних елементів і заміщенням плазми донорською плазмою, кровозамінними рідинами. При цьому з плазмою хворого видаляють антитіла, імунні комплекси, медіатори запалення тощо. На курс - 3-5 процедур при одноразовому видаленні 800-1000 мл плазми.
Гемосорбція - перфузія крові через різні типи вугільних сорбентів. При цьому видаляють токсичні речовини, проявляються імуномодулюючі впливи.
Покази до гемосорбції:
- висока активність СЧВ, незважаючи на великі дози ГК і цитостатитиків;
- активний люпус-нефрит;
- генералізований васкуліт;
- стійкий суглобовий синдром.
На курс - 3-5 процедур.
Прогноз. Думка про те, що СЧВ є фатальним захворюванням, у даних час переглянута. Прогноз при СЧВ в останні роки значно покращився у зв'язку із своєчасною діагностикою і застосуванням ГК, цитостатиків, еферентних методів. При ранній діагностиці і адекватному систематичному лікуванні хворих вдається досягти ремісії у 90% хворих.
Профілактика. Спрямована на усунення можливих чинників, що викликають загострення недуги. Це досягається за допомогою своєчасної адекватної, раціональної комплексної терапії та дотримання наступних інструкцій:
1) звертатися до лікаря при змінах самопочуття, регулярно проходити диспансерні огляди;
2) приймати гормональні препарати у строго призначеній дозі;
3) виключити інсоляцію, переохолодження, перевтому, надмірну фізичну активність;
4) утримуватися від оперативних втручань, введення вакцин, сироваток, проведення щеплень (окрім життєво необхідних);
5) дотримуватися розпорядку дня, що включає 1-2-годинний сон вдень та дієту з обмеженням солі та вуглеводів.
Таблиця 5.26.
Планування терапії при основних клінічних проявах СЧВ
(за Мазуровим В.І., 2001).
Симптоми і синдроми Анальгетики НСПЗП Стероїди локально Фізіотеріпя Судинотропні препарати Антималярійні ГК Цитостатики Додаткові
Артралгії + ++ ++ + +
Синовіти + ++ ++ ++ ++ + +
Тендиніти ++ ++ +
Вазоспазм ++
Васкуліт + + ++ ++
Тромбози + ++
Серозити + + + + +
Пневмоніт ++ +
Міозити ++ ++ +
Нейропатія + +
Цереброваскуліт ++ +
Судоми + ++
Нефрит ++ ++
Цитопенія + + +
Сухий синдром ++ + + ++
Фотосенсибілізація + ++ +
Loading...

 
 

Цікаве