WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Подагра. - Реферат

Подагра. - Реферат


Реферат на тему:
Подагра.
Визначення. Подагра - хронічне захворювання, пов"язане з нагромадженням у крові сечової кислоти і наступним відкладенням у тканинах мікрокристалів її натрієвої солі (уратів), що клінічне проявляється рецидивами гострого артриту та утворенням подагричних вузлів - тофусів [Астапенко М.Г., 1989]. Подагра є найбільш відомом і поширеним захворюванням з групи дрібнокристаліічних артритів, для яких характерно випадіння кристалів у синовіальну рідину, іпрегнацію ними суглобових і позасуглобових структур, розвиток реактивних синовітів.
Термін "подагра" (від грецьких "podos" i "agra") означає "пастка для стопи". В XVII ст. Th.Sydenham вперше достатньо повно описав клінічні прояви недуги.
На подагру страждають переважно чоловіки (95%) у віці старше 40 років. Подібна закономірність зумовлена особливостями гормонального статусу і різним станом пуринового обміну. Жінки хворіють на подагру тільки в постменопаузі.
Етіологія. Головною біохімічною ознакою подагри є гіперурикемія - підвищення концентрації сечової кислоти в крові. Джерелом утворення сечової кислоти в організмі є пуринові з єднання, що поступають з їжею, а також ті, що утворюються в організмі у процесі обміну нуклеотидів.
Гіперурікемія може бути наслідком ряду причині либонь надмірного утворення уратів (метаболічним чи продукційний тип); либонь недостатнього виведення їх нирками (нирковий чи ретенційний тип); либонь результатом того й іншого (змішаний тип).
Підвищене утворення сечової кислоти відбувається при надмірному введенні пуринів з їжею, збільшеному синтезі пуринів. посиленому катаболізмі нуклеотидів, поєднанні цих факторів. Механізм біосинтезу пуринів може пошкоджуватися на бідь-якому рівні в ланцюгу ферментативних реакцій. Появі прихованих, генетично зумовлених ферментативних феіектів сприяють екзогенні фактори: переїдання, надмірне вживання продуктів, що вміщують пуринові основи, зловживання алкоголем, переохолодження тощо. Має значення висока калорійність їжі в поєданні з низькою фізичною активністю.
Фактори, що сприяють гіперурикемії (за Дж. Скотт, 1990):
- фактори, що зумовлюють підвищене утворення сечової кислоти: специфічні ферментні дефекти, сниження активності гіпоксантин-гуанін-фосфорибозил трансферази, рідвищення активності фосфорибозил-пірофосфат-синтетази, посилення обміну нуклеопротеїнів, характер харчування;
- фактори, що сприяють сповільненню виведення сечової кислоти: порушення функції нирок і зменшення об єму позаклітинної рідини, голодування і нагромадження кетонових з єднань, антеріальна гіпертензія, мікседема тощо;
- Інші чинники ризику: раса, стать, вік, порушення ліпідного обміну, алкоголь.
Патогенез. Виділяють 3 фази патогенезу:
а) гіперурикемія і нагромадження уратів в організмі;
б) відкладення уратів у тканинах;
в) гостре подагричне запалення.
Гостре подагричне запаленя розвивається внаслідок відкладення в порожнині суглоба уратових мікрокристалів, здатних активізувати фактор Хагемана, компоненти комплементу, кініки що призводить до збільшення судинної проникності, хемотаксису нейтрофілів; фагоцитоз кристалів супроводжується вивільннням лізосомальних ферментів, внаслідок чого розвивається запалення. Кристали уратів також відкладаються в інтерстиції нирок і канальців, що приводить до розвитку подагричної нефропатії. Самостійне стихання запального процесу в суглобі при подагрі визначається здатністю фагоцитів перетравлювати критсали і виділяти низку протизапальних факторів.
Класифікація. Подагру класифікують за етіопатогенетичним ознакам, механізму нагромадження сечової кислоти, клінічному перебігу захворювання і варіантам суглобових проявів.
За етіопатогенетичними ознаками виділяють:
- первинну (ідіопатичну) подагру;
- вторинну подагру, ініціовану іншими захворюваннями чи медикаментами.
За механізмом нагромадження сечової кислоти:
- метаболічного типу;
- гіпоекскреторного типу;
- змішаного типу.
За клінічним перебігом виділяють наступні форми захворювання (Американська, асоціація ревматологів)
- безсимптомна гіперурикемія;
- гострий подагричний артрит
- подагра з розвитком тофусів
- сечокам яний уролітіазі інша, асоційована з подагрою, патологія нирок.
Періоди перебігу суглобового синдрому:
1. преморбідний є лише гіперурикемія яка перебігає безсимптомно.
2. інтермітуючий чергування гострих нападів подагричного артриту з тривалими періодами ремісії.
3. хронічна подагра характерні тофуси, хронічний подагричний артрит, з позасуглобових проявів ураження нирок (у 50-75% хворих).
Стадії подагри:
1) легкий приступи артриту 1-2 рази на рік і захоплює не більше 2-х суглобів, на рентгенограмах немає ознак суглобової деструкції, немає ураження нирок, тофуси відсутні чи поодинокі й дрібні.
2) середньоважкий частота нападів артриту 3-4 рази на рік при ура- ження 2-4-х суглобів, суглобова деструкція виражена помірно, множинні тофуси та нефролітіаз.
3) важкий частота приступів 5 на рік та більша, множинне ураження суглобів, різко виражена суглобово-кісткова деструкція, множинні крупні тофуси, наявність виразної нефропатії із хронічною нирковою недостатністю.
Приклади формулювання діагнозу.
1) Первинна подагра, метаболічний тип, середньоважкий перебіг, гострий подагричний артрит І плеснофалангового суглобу правої стопи у фазі загострення. ФНС І.
2) Первинна подагра, змішаний тип, важкий перебіг, хронічний подагричний артрит (ФНС II), подагрична нефропатія, (хронічний подагричний інтерстиціальний нефрит, нефролітіаз, ХНН І ст.). Симптоматична артеріальна гіпертензія ренопаренхіматозного генезу.
3) Вторинна подагра, змішана форма, важкий перебіг, хронічний подагричний артрит із переважним ураженням гомілковоступеневих і ліктьових суглобів, вторинний остеоартроз (ФНС ІІ), тофуси вушних мушлей, подагрична нефропатія (сечокам яна хвороба, хронічний пієлонефрит, ХНН ІІ ст).
Клінічна картина. Варіанти дебюту та перебігу захворювання.
1. Типовий гострий напад (класичний) - виникає частіше вночі серед повного здоров'я. Провокує жирна їжа; алкоголь, травми, пе-реохолодження, тісне взуття, фізичне перевантаження. 3 являються різкі болі у І-ому плеснофаланговому суглобі стопи, він набрякає, шкіра над ним червоніє, стає поступово бузково-багряною, гарячою на дотик; шкіра над суглобом блищить (а згодом лущиться), напружена, функціональна здатність вагомо порушена. Приступ
Loading...

 
 

Цікаве