WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хвороба рейтера. (уретроокулосиновіальний синдром, синдром Фісенже-Леруа). - Реферат

Хвороба рейтера. (уретроокулосиновіальний синдром, синдром Фісенже-Леруа). - Реферат

ураження суглобів.
5) Виразні об єктивні симптоми артриту.
6) У дебюті - лихоманка без остуди, що не знімається саліцилатами
7) Раннє виникнення м язової атрофії, втрати маси тіла, розвиток ахіллодинії, п яткових чи інших бурситів.
8) В анамнезівипадковий статевий контакт за 1-3 міс до захворювання суглобів.
Діагностика. При постановці діагнозу хвороби Рейтера Э.Р. Агабабова (1989) рекомендує користуватися наступними положеннями:
1. розвиток захворювань, головним чином, у чоловіків до 40 років;
2. наявність хронологічного зв'язку між сечостатевою чи кишковою інфекцією і розвитком артриту;
3. гострий несиметричний артрит суглобів нижніх кінцівок, особливо ступнів, з ентезопатіями та п'ятковим бурситом;
4. ознаки запалення в урогенітальному тракті і виявлення хламідій у зіскобах з епітелію уретри;
5. однобічний сакроілеїт (рентгенологічна ознака);
6. ураження слизової оболонки рота (неболючі виразки, афти), статевих органів (цирцинарний баланіт), кератодермія підошв;
7. відсутність у крові RF;
8. носійство антигену НLA В27 .
Лабораторні дані:
1. загальний аналіз крові: ознаки гіпохромної анемії, помірний лейкоцитоз, зростання ШОЕ;
2. аналіз сечі: виражена чи помірновиражена лейкоцитурія; в аналізі сечі за Ничепоренко більше 6 тис. лейкоцитів в 1 мл; тристаканна проба - лейкоцити в першій порції сечі;
3. біохімічний аналіз крові: підвищення рівнів серомукоїда, сіалової кислоти, С-РБ, фібрину, ?2 і ?- глобулінів. RF- від ємний.
4. дослідження секрету передміхурової залози - більше 10-15 лейкоцитів у полі зору, зменшення кількості лецитинових зерен;
5. дослідження зішкробів із слизової оболонки уретри, цервікального каналу, кон юнктиви на виявлення хламідій;
6. імунологічне дослідження на виявлення антихламідійних антитіл;
7. дослідження синовіальної рідини - зміни запального типу: муциновий згусток пухкий, лейкоцитів 10-50 ? 109л, 70 % складають нейтрофіли, рівень комплементу нормальний, RF - не визначається.
Рентгенографія.
Рентгенографічні зміни виявляються лише при хронічному перебігові хвороби.
Характерні ознаки:
1. білясуглобовий, а пізніше дифузний остеопороз;
2. асиметричні узури суглобових поверхонь;
3. виражена періостальна реакція, особливо при ураженні суглобів ступнів;
4. на пізніх стадіях хвороби - формування кісткових шипів, остеофітів. Найбільш улюблена локалізація - остеофіти в ділянці п'яткового бугра, здухвиних, лонних кісток, формування паравертибральних оссифікатів;
5. однобічний сакроілеїт (30 - 50% хворих).
Лікування.
1. Етіологічне лікування: основою терапії хвороби Рейтера є антибіотики, призначення яких повинно бути якомога раннім.
У першій фазі (інфекційно-токсичній) хвороби призначають антибітики тетрациклінового ряду та макроліди:
- тетрациклін до 2 г на добу (розподілити на 4 - 6 прийомів)
- доксацикліна гідрохлорид (вібраміцин) по 0,1 г 2 рази на добу
- метацикліна гідрохлорид (рондоміцин) по 0,3 г 4 рази на день
- еритроміцин по 0,5 г 4 рази на день
- олеандоміцин по 0,5 г 4 рази на день
- ерициклін (еритроміцин + окситетрациклін у співвідношенні 1:1) по 0,5 г 4 рази на день
При ієрсиніозній інфекції призначають левоміцитин, гентаміцин. Найбільш дієвими при хворобі Рейтера є препарати фторхінолонового ряду:
- ципрофлоксацин по 500 мг 2 рази на день
- норфлоксацин по 400 мг 2 рази на день.
Тривалість антибактеріальної терапії становить від 2 до 4 місяців. Ефективність терапії повинна контролюватися бактеріологічними і серологічними методами.
2. Місцеве лікування запального вогнища в сечостатевій системі.
У інфекційно-токсичну фазу хвороби проводять інстиляції в сечовипускний канал 20% р-ном димексиду та метициліну по 0,5 г щоденно впродовж 10-15 днів, масаж простати (на курс 12-15 масажів). У аутоалергічну фазу хвороби при хронічному простатиті проводять трансперитонеальні ін'єкції гідрокортизону (125 мг) в передміхурову залозу. У період ремісії рекомендується мулолікування у вигляді ректальних тампонів чи "трусів", індуктотермія промежини, СМТ із ректальним випроміненням, діадинамофорез трипсину, лідази, іхтіолу.
У цей період масаж простати не застосовують, так як це може призвести до загострення інфекційного процесу, посилення суглобового синдрому, загострення увеїту та синовіту, фебрилітету. Лікування аднекситу та вагініту у жінок проводиться гінекологом.
3. Базові препарати.
Амінохінолінові препарти застосовують при хронічному перебізі хвороби Рейтера:
- Делагіл 250 мг 1 раз на добу на ніч впродовж року;
- Плаквеніл по 200 мг 1 раз на добу на ніч впродовж року.
При постентероколічних формах хвороби Рейтера призначають сульфазалазин чи салазопіридазин в дозі 1,5-2 г на добу.
4. НСПЗП.
Застосовують при суглобовому синдромі. Препаратами вибору є індометацин 100 - 150 мг на добу або його ретардні форми. Також призначають вольтарен 100 мг на добу, сургам 600 мг на добу, ортофен 100 мг на добу, ібупрофен 1200 - 2000 мг на добу, напроксен 750 мг на добу. При вираженій суглобовій декомпенсації призначають НСПЗП внутрім'язево (реопірин 3,0; пірабутол 5,0 внутрім'язево 1 раз на день, впродовж 5 - 7 днів) з подальшим переходом на пероральний прийом.
5.При хронічному торпідному перебізі захворювання застосовують імуномодулятори:
- Метилурацил 0,5 г 4 рази на день, 12 - 15 днів;
- Левамізол 0,15 1 табл 1 раз на день, 3 дні підряд;
- Препарати вилочкової залози;
- Пірогенал - починають з 100 МПД, через 48 год дозу збільшують на 100 МПД, поступово доводячи її до 1000 МПД. Лікування поєднують з антибіотикотерапією.
Профілактика. Міри первинної профілактики повинні зводитися до дотримання вимог санітарії і гігієни, лікуванню уретритів (не тільки гонорейних, але й негонорейних), циститів, пієлонефритів, запалень жіночих статевих органів; ретельний вибір статевого партнера. Вторинна профілактика захворювання включає тривале застосування препаратів базового ряду (делагіл, плаквеніл), а також систематичний контроль і при необхідності відповідне лікування інфекцій сечостатевої системи. При наявності у хворих хламідійної інфекції необхідне обстеження і лікування їх статевих партнерів, які можуть бути безсимптомними носіями хламідій.
Прогноз. Загальна тривалість гострих випадків захворювання становить 3-6 міс., процес зазвичай закінчується регресією усіх симптомів. Однак нерідко хвороби може прийняти затяжний характер, триваючи 9-12 місяців. Хвороба Рейтера може рецидивувати впродовж перших 3-5 років, але, як правило, не призводить до важких деформацій і інвалідизації пацієнтів.
Loading...

 
 

Цікаве