WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ідіопатичний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба бехтєрева). - Реферат

Ідіопатичний анкілозуючий спондилоартрит (хвороба бехтєрева). - Реферат

періартикулярно у разі ентезопатій - по 5-10 мг.
Показами до системного застосування ГЛЮКОКОРТИКОЇДІВ є:
- висока активність недуги; вісцерити; наявність іриту; відсутність ефекту від НСПЗП;
Застосовують преднізолон (15 - 20 - 30 мг) впродовж 2-3 тижнів з поступовим сходинчастим зменшенням дози.
БАЗОВА ТЕРАПІЯ спрямована на зменшення проявів імунокомплексного механізму запалення. Препаратами вибору при АС без системних проявів є салазопохідні - салазопіридазин або сульфосалазин. Сульфосалазин є кон югатом 5-аміносаліцилової кислоти і сульфапіридину, що володіють відповідно протизапальною і антимікробною активністю. Вважається, що сульфосалазин є найбільш ефективним у пацієнтів, в яких доведено носійство Klebsiella pneumoniе в кишечнику. Механізми дії препарату остаточно не з ясовані. Найважливішим молекулярним механізмом, що визначає "імунні" ефекти сульфосалазину, є гальмування фактора транскрипції NF-kB. Цей білок відіграє фундаментальну роль у регуляції синтезу багатьох цитокінів, що приймають участь у розвитку імунної відповіді і запалення Рекомендується наступна схема застосування сульфосалазину [Dougados M., 1998]:
Зазвичай використовується доза 2 г (1,5-3 г; 40 мг/кг/день) по 1 г двічі на день з їдою. Схема прийому: 1-й тиждень - 500 мг; 2-й тиждень - 1000 мг; 3-й тиждень - 1500 мг; 4-й тиждень - 2000 мг. Остання доза є терапевтичною; для досягнення клінічного ефекту препарат необхідно приймати 4-6 місяців, після чого переходять на підтримуючу дозу 500-1000 мг, яку приймають постійно. Для запобігання розвитку побічних ефектів необхідно проводити моніторинг загального аналізу крові (перші 3 міс. - 1 раз в 2 тижні; наступні 3 міс. - 1 раз у місяць, далі - кожні 3 міс.). При появі болів у горлі, виразок в роті, виразної слабості, гарячки препарат необхідно відразу самостійно відмінити.
Іншим базовим препаратом, що застосовується в лікуванні АС, є Д-пеніциламін. Однак дані про його дієвість вельми суперечливі. Він проявляє ефективність на ранніх стадіях захворювання (І-ІІ стадії). Терапевтична доза становить 600 мг/добу впродовж 3-4 місяців. При досягненні стійкого клінічного ефекту дозу зменшують до 150-300 мг/добу. Значні побічні ефекти Д-пеніциламіну (синдром Лайєла, нефротичний синдром, агранулоцитоз) також вимагають ретельного контролю і проведення щотижневого моніторингу загального аналізу крові і сечі.
При тяжкому, швидко прогресуючому перебігу АС з гарячкою і вісцеральними проявами показана терапія ЦИТОСТАТИКАМИ: метотрексат - 7,5-10 мг/тиждень, азатіоприн - 100-150 мг/добу, хлорбутин - 4-6 мг/добу.
СИСТЕМНА ГЛЮКОКОРТИКОЇДНА ТЕРАПІЯ використовується у хворих тільки за умов високої активності, що не корегується НСПЗП, гарячки, ураження внутрішніх органів, швидкого прогресування. Призначають преднізолон у дозі 20-40 мг/добу до досягнення ефекту. Потім препарат поступово відміняють.
З МЕТОЮ ЗМЕНШЕННЯ М'ЯЗОВОГО СПАЗМУ ТА ПАТОЛОГІЧНОЇ НАПРУГИ М'ЯЗІВ ПРИЗНАЧАЮТЬ:
- мідокалм 100-150 мг/добу
- сирдалуд 4-6 мг/добу
- скутаміл - С. (1 табл 3 рази на день)
- ізопретан (25 мг 2-3 рази на день)
- баклофен (по 0,25 табл 2-3 рази на день поступово збільшуючи дозу до 1 табл 2 рази на день).
Препарати розрізняються між собою рівнем регуляції м язового тонусу. Так, баклофен має м язовий рівень регуляції, впливаючи на актино-міозиновий комплекс, Са++, АТФ; сирдалуд впливає на сегментарно-периферичне нейронне коло ( -, -мотонейрони спинного мозку); мідокалм проявляє супрасегментарний рівень регуляції (мозочок, вестибулярні ядра, ретикулярна формація, стріо-палідарна системна, рухова кора). Мідокалм має також місцевоанестезуючу дію, обумовлену хімічною подібністю до лідокаїну. Препаратом вибору при лікування м язового спазму у хворих на АС є мідокалм. Він добре переноситься хворими у високих добових дозах (150-450 мг/добу), не має седативного ефекту, до нього не розвивається звикання, добре комбінується із НСПЗП, може застосовуватися в будь-яких вікових групах. На фоні застосування міорелаксантів можна добитися зниження дози НСПЗП і аналгетиків. Через виражений м язовий спазм ці препарати хворі вимушені приймати постійно з невеликими перервами між курсами.
СУДИННІ ПРЕПАРАТИ для покращання кровопостачання і процесів мікроциркуляції:
- ніфедипін (коринфар) по 10 мг 4 рази на день
- трентал (пентоксифілін) по 1 табл. 3 рази на день або довенні ін'єкції по 5,0 мл; вазоніт по 600 мг 1 раз на день
- нікотинова к-та 1% - 1,0 мл за наступною схемою:
1день - 1 мл, 2 день - 2 мл, 3 день - 3 мл, 4 день - 4 мл, 5 день - 5 мл, 6 день - 4 мл, 7 день - 3 мл., 8 день - 2 мл, 9 день - 1 мл, 10 день - 1 мл.
- ксантинолу нікотинат по 1 табл. з рази на день
- антуран 600 - 800 мг на день
- доксіум
- продектин.
Для підсилення протизапального ефекту широко використовують ензимотерапію. Призначають вобензим по 5 драже 3 рази на день за 40 хв. до їди.
ПЕРСПЕКТИВИ ЛІКУВАННЯ АС. В останні роки нагромаджено значний досвід клінічного використання антагоністів фактора некрозу пухлин- (ФНП- ), ефективність яких навіть перевищує ефект при РА. Рекомендуються наступні дози препаратів: ІНФЛІКСИМАБ по 5 мг/кг у вигляді тривалої (не менше 2-х год) довенної інфузії; після першої інфузії препарат вводять на 2-ому і 6-ому тижнях, а потім 1 раз у 8 тижнів. ЕТАНЕРЦЕПТ вводять по 25 мг підшкірно двічі на тиждень. АДАЛІМУБАБ застосовують підшкірно по 20-40 мг кожні 1-2 тижні. Використання антагоністів ФНП- в клініці асоціюється із значною кількістю тяжких ускладнень. Так, при застосуванні інфліксимабу частими побічними ефектами (зустрічаються із частотою 1-10%) є: вірусні інфекції (зокрема грипп, герпетична інфекція, у т.ч. викликана вірусом Епштейн-Барра), підвищена втомлюваність, біль голови і запаморочення, інфекції верхніх і нижніх дихальних шляхів, нудота, діарея, біль у животі, висипи на шкірі, кропив янка, свербіж шкіри, підвищене потовиділення. Проте вважається, що позитивні ефекти інфліксимабу суттєво перевищують його негативну побічну дію.
ФІЗІОТЕРАПЕВТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ призначають в неактивну фазу чи при мінімальній активності: ультразвук, діадинамофорез з анальгіном, індуктотермія, рефлексотерапія, магнітотерапія, бальнеологічні процедури. При неефективності проводимоїтерапії застосовують рентгенівське опромінення хребта. У період стихання загострень хворих на АС показано санаторно-курортне лікування з використанням сірководневих, радонових ван, грязьолікування. Рекомендують лікування на курортах П ятогорська, Євпаторії, Саків, Одеси-Куяльник, Хмельника, Черче.
Профілактика. Методи первинної профілактики хвороби Бехтєрєва не розроблені. Вторинна профілактика зводиться до профілактики загострень, що здійснюється за допомогою постійної диспансеризації, моніторингу перебігу захворювання і попередження виникнення загострень.
Прогноз. При хворобі Бехтєрєва у більшості хворих поступово зменшується функціональна рухомість опорно-рухового апарату, особливо через 10 років від початку захворювання. Однак, при регулярному диспансерному спостереженні, адекватній систематичній терапії стримати прогресування хвороби вдається у 70% хворих.
Loading...

 
 

Цікаве