WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Рідкісні захворювання тонкої кишки - Реферат

Рідкісні захворювання тонкої кишки - Реферат

копрологічному обстеженні типовим для глютенової ентеро-патії є водянистий, напівоформлений, світлий (сіруватий чи рудо-коричневий) блискучий з прогірклим запахом стілець. Стеаторея виявляється у більшості хворих, а її вираженість залежить від ступеня і поширеності ураження тонкої кишки, для уточнення ступеня стеатореї жир в фекаліях може бути визначений кількісно, хімічним методам ван де Камера, а також за даними дихального тесту з С-триолеїном. Одночасно має місце креаторея за рахунок м'язових волокон без перетяжок.
5. В діагностиці глютенової ентеропатії допомагають гематологічні тести,зокрема, мікро- і макроцитарна анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, прискорення ШОЕ. Характерним є низький рівень сироваткового заліза взв'яз- ку із зменшенням його всмоктування, порушення згортання крові (подовження протромбінового часу). В крові знижується вміст натрію, калію, хлоридів, кальцію, фосфору, цинку, визначається гіпопротеїнемія з гіпоальбумінемією і гіпергамаглобулінемією, низький рівень холестерину.
6. В якості діагностичного теста можна використати дослідження рівня сироваткових імуноглобулінів, особливо IgA, також виявлення антитіл до глютену, наносячи на середовища з пшеничного зерна нерозведену чи розведену буференим ізотонічним розчином хлориду натрію у співвідношенні 1:1 в сироватці хворого. За допомогою реакції непрямої імунофлюорисценції в крові виявляють антитіла до глютену,а також антитіла до ретикуліну і епітеліоцитів тонкої кишки.
7. При бактеріологічному дослідженні фекалій при глютеновій ентеро-патії виявляється асоційований дизбактеріоз з переважним ростом протея,гемолізуючих форм кишкової палички,дріжджеподібних грибків.
8. Пероральні тести на толерантність до ксилози,глюкози і лактози. При цьому у випадках глютенової ентеропатії істотно знижена екскреція Д-ксилози з сечею. Після перорального введення глюкози при глютеновій ентеропатії відмічається плоска глікемічна крива.
9. Рентгенологічне дослідження шлунково-кишкового тракту при глютеновій ентеропатії виявляє розширення петель тонкої кишки,замі-щення нормального ніжного рельєфу слизової оболонки грубим, фрагментацію чи пластівці сульфату барію в порожнині кишки.
За рахунок розведення барієвої суміші надмірним секретом кишки, відмічається зниження її контрастності,особливо в дистальних відділах.
Також можна виявити дифузну демінералізацію кісток з генера-лізованим зменшенням кісткової щільності.
У важких випадках глютенової ентеропатії наступає остеомаля-ція,остеопороз,компресійні переломи хребців і псевдопереломи (борозди Мількмана).
1. Гліадинтолерантний тест. У хворих на глютенову ентеропатію на-вантаження 350 г гліадіну на 1 кг маси тіла викликає значний (більше 40% ) приріст глютаміну крові,тоді як у здорових цей приріст не перевищує в середньому 22,6%.
2. Діагноз глютенової ентеропатії підтверджується виявленням гліадину в плазмі і сечі,а також наявністю антитіл до гліадину і глютену і епітеліоцитів тонкої кишки в плазмі,зниженням рівня гліадинамідази в кишковому соці і в біоптатах слизової оболонки тонкої кишки.
Диференційний діагноз. Диференціювати глютенову ентеропатію необхідно з:
-Хронічним ентеритом
- Первинними формами дисахаридазної недостатності
- Гострим вірусним і бактеріальним ентеритом
- Лямбліозом тонкої кишки
- Лімфомою кишківника
- хворобою Уіпля
- ВІЛ-інфекцією
- Голодуванням
- Амілоїдозом
- Герпетиформним дерматитом
- Дивертикульозом тонкої кишки
- Склеродермією.
Прогноз. Підвищена чутливість до глютену зберігається все життя.
Якщо хворі постійно дотримуються аглютенової дієти тривалість життя при целіакії не зменшується.
При багаторічному спостереженні за дітьми, які лікувались безглютеновою дієтою смертність становила 0,4%. Прогностично несприятливим фактом є те, що на фоні глютенової хвороби може розвиватися первинна і вторинна лімфоми тонкої кишки, хвороба альфа-ланцюгів, рак стравоходу. Інколи на фоні глютенової ентеропатії виникає коллагенова спру (при якій поряд з тотальною атрофією ворсинок відмічається субепітеліальне відкладення колагену).
Лікування.
І. Основним у лікуванні цього захворювання є призначення дієти з повним виключенням глютену-№ 4 а.
II хімічний склад:130-140 г білків,150-160 г жирів,300-400 г вуглеводів. При проносах продукти дають в протертому вигляді, при оформленому стільці- в звичайному вигляді. Прийом їжі дробний 4-5 разів на день. З раціону виключають всі продукти,що містять пшеницю,жито,ячмінь і овес (хліб,макаронні вироби,манна,вівсяна крупа,всі кондитерські вироби,що містять муку з перерахованих злакових). Забороняються також продукти, які можуть містити незначну кількість злакових (ковбаси, сардельки, м'ясні консерви, морозиво, вермішель, макарони, шоколад, пиво).
В раціоні хворих потрібно використовувати рис, рисову і куку-рудзяну муку, соєві боби, просо, картоплю, овочі, фрукти, ягоди, нежирні сорти м'яса (теляче, куряче, м'ясо індика), риби (хек, карп, тріска). Молочні продукти необхідно обмежувати,так як нерідко при глютеновій ентеропатії розвивається гіполактаземії .3 них переважно рекомендується свіжий творог і страви з нього. Таким хворим показані киселі,компоти,желе і муси з солодких сортів ягід і фруктів (яблука, груші, чорниця, малина, айва), зефір, мармелад, пастила.
При призначанні даної дієти перші симптоми покращення наступають через два-три тижні, зокрема, зменшується діарея, поліфекалія, зростає маса тіла.
Лікуючому лікареві бажано довести до хворого на глютенову ентеропатію перелік продуктів, які він може використовувати для складання меню і пояснити,чому необхідно дотримуватись дієти.
Через три-шість місяців дотримання аглютенової дієти доцільно повторити біопсію слизової оболонки тонкої кишки. У випадках важкого перебігу захворювання,відсутності ефекту від аглютенової дієти,різкому зниженні концентрації білка в сироватці крові і для потенціювання дії аглютеневої дієтипри неповному її ефекті призначають глюкокортикостероїди (20-40 мг преднізолону щоденно протягом трьох місяців).Підтримуючі дози при торпідному перебізі 5-10 мг на добу протягом року.
ІІІ. При розвитку анемії необхідно призначати препарати заліза і фолієвої кислоти,глюконат кальцію (6-12 таблеток на день), при щомісячному контролі рівня кальцію в крові.
ІV. У випадках важкої гіпотрофії призначається парентеральне введення білкових і жирових препаратів, корекція електролітного дизбалансу,порушень кислотно-лужної рівноваги (детально описане в методах лікування хронічного ентериту),анаболічних стероїдів(ретаболіл-100мг 1 раз на тиждень,внутрішньом'язево).
V. Симптоматична терапія /препарати, що регулюють моторику, ферментативні засоби, адсорбенти, в'яжучі/.
У випадках,коли відсутній ефект від аглютеневої дієти необхідно:
- уточнити,чи виключені з раціону всі продукти,які містять глютен;
- переконати хворого,що дотримання дієти є єдиним способом лікування;
- виключити розвиток супутньої лактазної недостатності і заборонити всі молочні продукти, і, після того, проаналізувати результати лікування;
- визначити, чи немає лямбліозу і навіть при негативних результатах аналізу призначити одноразово всередину 2 г метронідазолу (тріхополу і їх аналогів);
- провести іригоскопію тонкої кишки для виключення хвороби Крона, лімфоми, дивертикульозу чи аденокарциноми;
- призначити терапію преднізолоном по 20 мг на день для покращення стану хворого.
Профілактика. Профілактика рецидивів целіакії полягає в суворому пожиттєвому дотриманні аглютенової дієти і призначенні вітамінотерапії.Хворі повинні знати склад кожного продукту,перш ніж включити його в раціон.
З метою профілактики захворювання показані повторні курси протирецидивного лікування не рідше одного разу на рік в умовах спеціалізованого гастроентерологічного стаціонару,а також обстеження з метою онкологічної настороженості.
Loading...

 
 

Цікаве