WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Виразкова хвороба. - Реферат

Виразкова хвороба. - Реферат

кишки.
Виразки великої кривини шлунку потребують найбільшої настороженості в онкологічному плані. Великі виразкові дефекти, з нерівними, "підритими" краями, резистентні до традиційної терапії із застосуванням Н2-блокаторів потребують диференціації з раком шлунку. Співвідношення виразок шлунку до виразково-інфільтративної форми раку цієї локалізації становить 4 до 1.
Виразки антральної локалізації складають десяту частину всіх шлункових виразок і зустрічаються в основному у чоловіків. Супутній антральний гастрит з підвищеною кислототвірною функцією шлунку зумовлює виникнення характерних для цієї локалізації ускладнень (перфорації та кровотечі). При таких виразках типовою є локалізація болю в мезогастрії, більше справа.
Виразки пилоричного каналу часто латентні, маніфестують кровотечею, характеризуються прогредієнтним перебігом із швидким стенозуванням. Біль локалізований в епігастрії справа, пізній, нічний, "голодний", з іррадіацією в спину, нападоподібний, інтенсивний, часто резистентний до міоспазмолітиків та М-холінолітиків, або ж постійного характеру, з поступовим зростанням та зменшенням інтенсивності больових відчуттів. При фізикальному обстеженні нерідко визначається так званий пілородуоденальний валик. Характерні периферичного походження нудота та блювота (що приносить полегшення), що можуть бути єдиними проявами виразки або супроводжувати напад болю. У випадку, коли виразковий процес супроводжується порушенням прохідності пілоричного каналу (запальної або органічної природи) спостерігаються такі прояви диспепсичного синдрому, як печія, відрижка тухлим вмістом, а почуття розпирання в епігастрії та перенасичення, змушують відмовлятися від прийому їжі. Такі хворі переважно зниженого відживлення. В 1967 р. Е.Естерман описав так званий "пілоричний синдром", що характеризується типовим болем, нудотою, блювотою та різкою втратою ваги тіла. Для виразок цієї локалізації сезонність загострень не є постійною ознакою.
Виразки дванадцятипалої кишки характеризуються вираженою сезонністю, добовим ритмом (нічні, "голодні"). Болеві відчуття при постбульбарних виразках виникають через 2-4 години по прийому їжі, тобто вони більш "пізні", ніж при бульбарній локалізації. Типовою для дуоденальних виразок є правоепігастральна локалізація болю, з іррадіацією в праве підребір'я, рідше - в праву половину грудної клітки, або (при локалізації виразкового дефекту по задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки) в спину. Для диспепсичного синдрому характерна блювота на висоті болевого нападу. Часто спостерігаються закрепи.
При поєднанні виразкових дефектів шлунку та дванадцятипалої кишки клінічні прояви поліморфні. Характерним є відсутність сезонного та добового ритму болю, не простежується ініциальна роль їжі у виникненні болевих відчуттів.
Діагностика виразкової хвороби передбачає наступний об'єм клінічного обстеження:
Анамнестичне обстеження (виявлення етіологічних факторів, супутніх захворювань, спадкової схильності у дебютантів; з'ясування кількості та ритму рецидивів, ефективності противиразкової терапії та засобів метафілактики).
Фізикальне обстеження (локальна пальпаторна болісність в зоні проекції виразкового дефекту, позитивний симптом Менделя при перівісцериті), наявність пілоро-бульбарного валу.
Ендоскопічне обстеження, діагностична точність якого сягає 95%, має переваги над рентгенологічним тільки у випадку дуоденальної локалізації виразкового дефекту. Оптимальний метод контролю ефективності противиразкової терапії (при дуоденальній неускладненій виразці у випадку повної клінічної ремісії ендоскопічний контроль не є обов'язковим).
Ендоскопічне обстеження дозволяє диференціювати гостру та хронічну виразки, встановити розміри виразкового дефекту (невелика - до 0,5 см, середнього розміру - 0,5-1,0 см, велика - 1,1-3,0 см, гігантська - більша за 3,0 см), активність (активна; що рубцюється), стадії рубцювання (червоного рубця - до 4-6 тижнів; білого рубця - 3-6 місяців).
Рентгенологічне обстеження має переваги перед ендоскопічним в разі шлункової локалізації виразкового дефекту, оскільки дозволяє оцінити стан шлункової перистальтики, конвергенцію складок слизової оболонки, що є цінним в диференціації виразки-раку. Крім того, рентгенологічний метод є провідним в оцінці стану кардіального і пілоричного жому та у встановленні ступеня їх дисфункції.
Для діагностики хелікобактерної контамінації використовується ряд методів (гістологічний; бактеріологічний із визначенням чутливості до антибактеріальних препаратів; серологічний; швидкий уразний тест; біохімічний, в основу якого покладено полімеразну ланцюгову реакцію ПЦР; дихальний тест з використанням 13С), що характеризуються приблизно однаково високою чутливістю та специфічністю, окрім хіба що методу відбитків (чутливість та специфічність якого становить 40-50%). В наших умовах найбільш доступними є швидкий уреазний та серологічний тести. Недоліком першого є інвазивність, другого - неможливість використання для контролю ерадикації інфекту безпосередньо після закінчення курсу антигелікобактерної терапії.
Для проведення уреазного тесту під час ендоскопічного дослідження здійснюють забор біопсійного матеріалу з антрального відділу та тіла шлунку. За основу уреазного тесту покладено здатність уреази, що продукується H. pylori, розкладати сечовину шлункового вмісту. Аміак, що утворюється при цьому, змінює колір буферного середовища з помаранчового до малинового. За часом зміни забарвлення можна опосередковано судити про ступінь хелікобактерної контамінації. Для тесту, виготовленого в Україні Центром імуногістохімічної діагностики Українського НДІ гастроентерології (м. Дніпропетровськ):
протягом перших 20 хв. - висока
через 1 год. - помірна
через з год. - низька
через 24 год. - сумнівний.
Через здатність H. pylori мігрувати в процесі лікування для контролю ерадикації інфекту обов язковим є забор біоптату як з антрального відділу, так і з тіла шлунку.
Поширеною світовою практикою є використання дихального тесту з 13С та stool antigen test. Треба сподіватися, що найближчим часом в Україні безумовні переваги дихального тесту сприятимуть широкому впровадженню цього методу діагностики хелікобактеріозу в практику лікувальних установ.
Визначення стану ацидності шлункового вмісту проводиться методом інтрагастральної рН-метрії. Застосування методик з аспірацією шлункового вмісту вважається нефізіологічним (Вінниця, 1998). Експрес-методика вимірювання рН протягом шлунка ("по глибині") дозволяє оцінити значення кислотності в різних секреторних полях, визначити розташування інтермедіарної зони - ІЗ (місце переходу слабокислихзначень рН 6,0-4,0 од. до різко кислих рН<3 од) та протяжність зони максимальної кислотності - ЗМК (сума значень рН<3 од. в см). У здорових ІЗ локалізується приблизно на 9-му см від входу в шлунок, а після стимуляції зміщується на 5й-6й см. ЗМК становить 15-20 см в базальних умовах і 21-25 в стимульованих. Стан бікарбонатного бар'єру шлунка оцінюють за рН в антральному відділі. Значення рН 25 см), втрачається типовий для здорових "двогорбий" рН-профіль (рН-крива набуває вигляду похилої площини з неухильним зниженням рН в напрямку до антрального відділу або прямої з невеликим розмахом низьких
Loading...

 
 

Цікаве