WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Хронічний гастрит - Реферат

Хронічний гастрит - Реферат

методу Романовського - Гімзи і вивчають кількість спіралеподібних чи S - подібних бактерії в полі зору мікроскопа при збільшенні 360. при цьому діагностують три ступені обсіменіння.
- до 20 мікробів у полі зору - слабкий ступінь (+)
- від 20 до 50 - середній ступінь (++)
- 50 і > - високий (+++)
b) більш доступним є уреазний тест (експрес метод), заснований на здатності хелікобактерій виділяти уреазу, під впливом якої сечовина, що знаходиться в шлунку розпадається з утворенням аміаку. Останній переводить рН - середовища, яке містить сечовину, бактеріостатичний агент і фенол-рот та змінює його колір з жовтого до малинового. Час появи малинового забарвлення субстрату в певній мірі дає змогу судити про ступінь осіменіння хелікобактеріями:
- поява малинового забарвлення на протязі першої години свідчить про значну інфікованість слизової оболонки
- не протязі 2-ох годин - про помірну
- через 22 - 24 години - про незначну
- більше ніж 24 год - про відсутність обсіменіння.
c) діагностику обсіменіння СОШ НР можна проводити за допомогою СLО - тесту (фірми Delta), що являє собою спеціальні пластини з реактивом в центрі,в одну з яких вміщається біоптат і по зміні забарвлення центрального кільця з біоптатом судять про наявність НР.
d) з цією ж метою використовують де-нол-тести (фірми "Яманучі").
e) дихальний тест з сечовиною, оснований на прийомі в середину сечовини, міченої вуглецем (С13, С14).
- від 1 до 3,5% - легкий
- 3,5 - 6,4% - середній
- 6,5 - 9,4% - високий
- 20)
b) встановлення типу кишкової метаплазії. Розрізняють 3 типи кишкової метаплазії.
І тип - тонкокишкова
ІІ тип - неповна товстокишкова
ІІІ тип - товстокишкова з секрецією сульфомуцинів.
Дві останні є насторожливими у відношенні можливого розвитку раку шлунка.
Нерідко при морфологічному обстеженні виявляється пілорична метаплазія, тобто утворення на місці головних залоз тіла і дна шлунка пілоричних. Наявність при гістологічному обстеженні тонкокишкової та пілоричної метаплазії свідчить про дисрегенераторні процеси і є ознакою тривало перебігаючого ХГ.
Морфологічними ознаками лімфоцитарного гастриту є виявлення атрофії ворсинок тонкої кишки, інфільтрація її стінки та слизової оболонки шлунку лімфоцитами, кількість яких не менша, ніж 30 на 100 епітеліоцитів.
Для еозинофільного гастриту характерна інфільтрація власної пластинки слизової еозинофілами, кількість яких більша 10 на 100 епітеліоцитів.
Про гранульоматозний гастрит свідчить виявлення епітеліально-клітинних гранульом з гігантськими багатоядерними клітинами у власній пластинці слизової оболонки шлунка.
Серед неспецифічних морфологічних ознак ХГ виявляють дистрофію поверхневого епітелію, набряк, фіброз, зміни зі сторони.
5. З метою діагностики ХГ доцільно дослідження шлункової секреції. Існують два основні методи її визначення: фракційне дослідження шлункової секреції за допомогою тонкого зонда з вирахуванням дебіту базальної та стимульованої фази. Для стимуляції необхідно використовувати гістамін в субмаксимальній (0,008 мг/кг маси тіла) і максимальній (0,025 мг/кг) дозі та пентагастрин з розрахунку 6 мгкг маси тіла. При цьому визначають об'єми базального та стимульованого секрету, дебіт базальної і стимульованої кислотної продукції, які виражають в л/год та мекв (ммоль)/год. Нормальними показниками секреції вважаються об'єм шлункового секрету в базальну фазу - 0,05 - 0,1 л/год, а в стимульовану субмаксимальною дозою гістаміну - 0,1 - 0,14 л/год. Дебіт - година загальної HCl - 1,5-5,5 ммоль за год - в базальну фазу і 8-14 м/моль за год в стимульовану.
6. Оскільки морфологічне дослідження СОШ не завжди вдається провести, в якісь мірі про кількість парієтальних клітин можна судити за результатами дослідження шлункової секреції. Встановлено, що один млрд. цих клітин після стимуляції максимальною дозою гістаміну за год секретує 23 ммоль хлористоводневої кислоти. Отримавши результати дослідження дебіту HCl у кожного конкретного хворого складаємо пропорцію і вираховуємо кількість парієтальних клітин.
7. Інтрагастральна рН - метрія дозволяє встановити концентрацію вільних водневих іонів на поверхні тіла та пілоричного відділу шлунка, рН в межах 0,1 -1,3 свідчить про гіперацидність, 1,3-2,0 про нормо-, 1,7-3,0 - гіпоацидність, а рН 3,0 і більше про анацидність.
8. Зниження в крові гемоглобіну і кількості еритроцитів свідчить про розвиток В12 - дефіцитної анемії., що характерна для гастриту типу А.
9. При підозрінні на аутоімунний гастрит доцільно визначити наявність в крові антитіл до парієтальних клітин та гастромукопротеїну, а також вмісту Т-супресорів, Т-хелперів, циркулюючих імунних комплексів, цитокінів.
Диференціальний діагноз ХГ потрібно проводити з:
- доброякісними та злоякісними пухлинами шлунка;
- невиразковою диспепсією;
- виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки;
- іншими захворюваннями органів травлення (хронічний некалькульозним холециститом, хвороби тонкої та товстої кишки, хронічним панкреатитом).
Перебіг ХГ тривалий, в більшості випадків сприятливий. З іншого боку ХГ вважається факультативним передраковим станом. Його наявність є фактором ризику для розвитку новоутворень в шлунку. При цьому найбільш вірогідним для трансформації в рак шлунка у хворих на ХГ метаплазію епітелію по товстокишковому типу (повну і неповну) з переважанням дегенераторних процесів.
Лікування.
Хронічний гастрит типу А:
1. У фазі загострення показана дієта №1, при якій харчування повинно бути 5-6 разовим. Таким хворим обмежують продукти, що подразнюють слизову оболонку шлунка (копченості, маринади, гострі приправи) та ті, які погано переносяться (молоко, риба, міцна кава, чай,
Loading...

 
 

Цікаве