WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Ревматоїдний артрит. - Реферат

Ревматоїдний артрит. - Реферат

огляду на відкриття цих двох ізоформ і визначення селективності препаратів. ЦОГ-1 - контитутивний фермент, який є постійно присутнім у клітинах різних органів і регулює синтез простагландинів, якфі забезпечують нормальне функціонування клітин, а саме синтез тромбоксану А2 тромбоцитами, простацикліну ендотеліальними клітинами і клітинами слизової оболонки шлунка, простагландину Е2 і простацикліну нирками тощо. ЦОГ-2 в нормі є присутнім у тканинах у вельми низьких концентраціях і лише при розвитку запалення його рівень суттєво зростає. Саме ЦОГ-2 зумовлює синтез простагландинів, які викликають запалення, мітогенез, клітинну проліферацію і деструкцію, тобто є прозапальними. Таким чином, залежно від блокування ЦОГ всі НСПЗП ділять на селективні і неселективні.
Таблиця 5.12.
Класифікація НСПЗП залежно від їх здатності селективно блокувати активність ЦОГ-1 або ЦОГ-2 (J.Frolich, 1997)
А. Селективні інгібітори ЦОГ-1
Низькі дози ацетилсаліцилової кислоти
Б. Інгібітори ЦОГ-1 і ЦОГ-2
Більшість відомих на даних час НСПЗП
В. Селективні інгібітори ЦОГ-2
Мелоксикам (моваліс)
Етодолак Набуметон
Німесулід (месулід, немісил, німегезик)
Г.Високоселективні інгібітори ЦОГ-2
Целекоксиб (целебракс)
Віокс
Флосулід
МК-966 L-745337
NS-398
DI-697
В даний час існує не менше 50 різних за структурою лікарських речовин, які класифікуються як НСПЗП. Основні з них наведені в таблиці (див. додаток 3).
Вибір НСПЗП длякожного конкретного хворого відбувається емпірично, шляхом поступового підбору препарату при неефективності попереднього.
Основні рекомендації по раціональному застосуванню НСПЗП у хворих на РА.
якщо впродовж першого тижня від початку прийому НСПЗП не наступило покращання, необхідно замінити НСПЗП на інший;
у лікуванні РА НСПЗП слід дотримуватися принципу монотерапії, тобто лікувати одним НПЗП, так як при прийомі двох чи більше НПЗП зростає ризик побічних ефектів;
вибір оптимального препарату для кожного конкретного хворого та його дози проводиться емпірично, оскільки індивідуальна ефективність і переносимість окремих препаратів коливається у широких межах;
необхідно чітко здійснювати контроль за появою побічних ефектів і відразу при їх появі відміняти препарат;
лікування слід починати з саліцилатів чи неацетильованих саліцилатів, а при необхідності переходити на препарати - похідні пропіонової кислоти, а потім на засоби резерву;
для підвищення дієвості НПЗП має значення індивідуальний розподіл величини разових доз препаратів упродовж дня залежно від коливання виразності больового синдрому і скутості.
За силою протизапального ефекту середніх доз НСПЗП можуть бути представлені в наступній послідовності: індометацин флурбіпрофен диклофенак натрію піроксикам кетопрофен напроксен ібупрофен амідопірин аспірин. За анальгізуючою активністю НСПЗП розташовуються дещо в іншому порядку: диклофенак натрію індометацин флурбіпрофен амідопірин піроксикам пірпрофен напроксен ібупрофен амідопірин аспірин (Дзяк Г.В., 1997).
Таблиця 5.13.
Основні НСПЗП, що застосовуваються в лікуванні РА
(Коваленко В.Н. соавт., 2001)
Препарат Добова доза, мг
Мелоксикам
Диклофенак
Індометацин
Ібупрофен
Флурбіпрофен
Піроксикам
Напроксен 15
150
150
2400
300
20
1100
ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДНІ ПРЕПАРАТИ (ГК). При лікуванні хворих на РА використовують внутрішньосуглобове введення ГК; місцеве застосування їх у вигляді мазей; системне застосування ГК (щоденний прийом ГК; альтернуючий прийом; пульс-терапія).
Покази до системного застосування ГК:
- важкі форми РА з системними проявами; вісцеритами; високою лихоманкою; максимальною активністю процесу;
- бездієвість усіх інших методів активного лікування ревматоєдно-го запалення.
Раціональний підхід до системної глюкокортикоїдної терапії при РА включає:
1. ГК не повинні бути першим препаратом, який призначається хворому після встановлення діагнозу ревматоїдного артриту.
2. ГК повинні призначатися лише при наявності вищевикладених показів.
3. Перед призначенням ГК необхідно оцінити покази та протипокази до їх застосування, визначити схильність кожного конкретного хворого до виникнення побічних ефектів.
4. Дозу ГК підбирають індивідуально з розрахунку середніх доз: при середній ступені активності 15-30 мг/добу, при високій ступені активності - 40-60 мг/добу. Терапія такими дозами проводиться до досягнення клінічного та лабораторного ефекту, а потім поступово доза знижується на 1/3-1/4-1/6 таблетки один раз на 5-7 днів до потримуючої дози. Темпи сходження та можливі ускладнення наведені в главі 1. Підтримуючу дозу хворий приймає до стійкого покращання, а можливо пожиттєво.
5. Прийом ГК повинен відповідати біологічним ритмам кори наднирників, тобто максимальну, або навіть всю дозу ГК, вводять у ранкові години, в першу половину дня. При невисоких дозах ГК всю добову дозу вводять в 7-8 годин ранку, при високих дозах ГК або в разі утримання скутості та болевого синдрому після одноразового прийому ГК останні застосовують о 800 (2/3 дози) та об 1100 (1/3 дози). Проте при виражених болях та ранковій скутості виникає потреба триразового чи кількаразового прийому ГК. В цих випадках слід прагнути ввести максимальну дозу з першим прийомом ГК. Наприклад, (1/2 добової дози + 2/3 дози, що залишилася + 1/3 - залишок).
6. При досягненні підтримуючої дози спробувати перехід на альтернуючий прийом ГК, коли подвійна доза ГК вводить через день. В дні перерви доцільно призначати етимізол по 100 мг 4 рази на день, який володіє протизапальною активністю, а також стимулює гіпофізарно-наднирникову систему. Етимізол також застосовують у період поступового зняття дози, особливо після тривалого прийому високих доз ГК. Окрім етимізолу можна використовувати гліцирам.
7. Препаратом вибору при лікуванні РА є метилпреднізолон, який в меншій мірі володіє катаболічним впливом; іншим препаратом вибору є преднізолон. Полькортолон, дексаметазон, бетаметазон рідше застосовують в терапії РА через виражені побічні ефекти.
Застосування ГК часто поєднують з НСПЗП та цитостатиками, що дозволяє знизити дозу ГК та уникнути більшою частиною побічних небажаних реакцій.
Пульс-терапію метилпреднізолоном застосовують у хворих на РА з найбільш важкими формами, високою активністю недуги, при застосуванні високих доз пероральної ГКС терапії з метою їх зменшення, при ревматоїдному васкуліті, виражених ураженнях внутрішніх органів, при гарячковому синдромі, високих титрах ревматоїдного фактора та циркулюючих імунних комплексів, при неефективності всіх попередніх методів лікування.
Методика пульс-терапії: довенно краплинновпродовж 40-60 хв. вводять не менше 1г метилпреднізолону 1 раз на день впродовж 3-х днів. Хворим похилого віку та із схильністю до артеріальної гіпертензії дозу метилпреднізолону зменшують до 300-500 мг.
Методика комбінованої
Loading...

 
 

Цікаве