WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія хвороби: хронічний лімфолейкоз - Реферат

Історія хвороби: хронічний лімфолейкоз - Реферат

Загальний. 16,1 мкмоль/л 1,07 - 20,05 мкмоль/л
Сечовина. 6,21 ммоль/л 3,3 - 8,3 ммоль/л
Креатинін. 0,088 мкмоль/л 0,044 - 0,1 мкмоль/л
Білок загальний. 79,92 г/л 65 - 85 г/л
Амілаза. 13,7 мг/год.мл 12 - 32 мг/год.мл
А Л Т 0,515 0,1 - 0,68
А С Т 0,469 0,1 - 0,68
IV.Аналіз калу на я/г - не виявлено. (11.02.2000)
V. ЕКГ. (11.02.2000)
Ритм - синусовий.
Вольтаж зубців - збережений.
Частота серцевих скорочень - 80 уд/хв.
R - R - 0,7.
QRS - 0,05.
VІ.Група крові та резус-належність.
Група крові - А ( ІІ ) ; Rh+
VII.Реакція Васермана - негативна.
VIII. УЗД печінки і жовчного міхура: печінка значно збільшена (+6см), гомогенна, жовчний міхур овальної форми з помірно зтовщеними стінками.
Селезінка - гомогенна, значно збільшена (+8см).
Підшлункова залоза, нирки візуально без змін. (14.02.2000)
ІХ Диференціальний діагноз
Беручи до уваги дані клінічного обстеження: наявність конгломератів лімфатичних вузлів (шийних, підщелепних, аксілярних і пахових), загальний стан хворого середньої важкості. Значне збільшення розмірів печінки і селензінки. Лабораторно: в крові зростання лейкоцитів до 135 х 109 / л, а також лімфоцитів 94%, зниження кількості еритроцитів до 2,7х1012 / л. Можна виділити ведучий синдром: лімфоаденопатії.
В основі хронічного лімфолейкозу лежить лімфоїдна гіперплазія, а також лімфоїдна метаплазія кровотворних органів (лімфатичних вузлів, селезінки, кісткового мозку), що часто супроводжується лімфоїдною інфільтрацією інших органів і тканин. Збільшення лімфовузлів і селезінки зумовлено значною проліферацією лімфоїдної тканини, що походить з ретикулярних клітин сенцитію і ендотелію синусів, внаслідок чого втрачається нормальна структура органів. Даний ведучий синдром лімфоаденопатії може мати місце при інших захворюваннях.
Лімфогрануломатоз
Можна виділити ряд ознак, що дозволяють відрізнити лімфоргануломатоз від хронічного лімфолейкозу. Чіткими ознаками лімфогануломатозу від хронічного лімфолейкозу є: 1) типова для лімфогрануломатозу клінічна тріада (хвилеподібна лихоманка, стійка сверблячка шкіри і різка пітливість; 2) характер лімфовузлів, котрі при лімфогрануломатозі мають різну консистенцію в залежності від фази розвитку, але в загальному більш щільні, ніж при лімфолейкозі; 3) різниця в картині крові (нейтрофільний лейкоцитоз, лімфопенія, гіпереозинофілія), різниця в мієлограмі та гістологічній структурі уражених лімфовузлів.
Інфекційний мононуклеоз
Диференціальна діагностика інфекційного мононуклеозу з хронічним лімфолейкозом полягає в наступном: хвороба протікає до чотирьох тижнів(а даний пацієнт хворіє більше року.) При інфекційному мононуклеозі виявляється інфекція в організмі.( а у даного хворого інфекція відсутня).Також характерна специфічна морфологія клітин-широка цитоплазма з фіолетовим відтінком,а у даного хворого специфічна морфологія клітин-відсутня,тому це захворювання можна виключити.
Туберкульозний лімфоденіт
Диференціальна діагностика туберкульозного лімфоденіту з хронічним лімфолейкозом заснована на частому співіснуванні туберкульозного ураження лімфовузла з туберкульозом легень, позитивних туберкулінових пробах, а саме основне - місцевих ураженнях лімфовузлів. При туберкульзному процесі лімфовузли звичайно спаюються між собою та шкірою внаслідок періаденіту. Лімфовузли щільні, не зміщуються, твердої консистенції, болючі при пальпаціїю. Уражуються казеозним некрозом і нагноюються з утворенням нориць, через які виділяється гній.
Лімфосаркома
Від лімфосаркоми хронічний лімфолейкоз відрізняється тим, що при лімфосаркомі уражені лімфовузли рано спаюються між собою і шкірою, утворюючи горбисті конгломерати. На відміну від лімфолейкозу лімфосаркоматоз протікає з помірним нейтрофільним лейкоцитозом, не дає звичайно генералізації і рано призводить до кахексії. Даний диф. Діагноз був проведений на основі синдрому лімфоаденопатії як ведучого.
Для вищезгаданих захворювань характерні зміни в крові, гістологічні зміни в лімфовузлах не спостерігаються. В нашого хворого збільшення лімфатичних вузлів та селезінки виникло внаслідок лімфоїдної проліферації та інфільтрації зрілими лімфоцитами, що дозволяє нам відкинути вищезгадані хвороби.
Х Клінічний діагноз
На основі скарг хворого на значне збільшення лімфатичних вузлів, що мішали при рухах головою і спричиняли значний дискомфорт, незначне підвищення температури та пітливість, що особливо підвищилась останнім часом. Загальну слабкість, головокружіння та доволі відчутне зниження апетиту.
Дані анамнезу захворювання: хворіє протягом 2-х років, знаходиться на диспансерному обліку в гематолога з приводу виявленого у нього хронічного лімфолейкозу (на основі клінічних і лабораторних обстежень: у ЗАК значний лейкоцитоз за рахунок дозріваючих та функціонально неповноцінних лімфоцитів.
В гематологічному відділенні ТОКЛ на стаціонарному лікуванні знаходиться четвертий раз внаслідок наростаючої симптоматики захворювання, крім того лікувався амбулаторно лейкераном.
Наоснові даних об єктивного обстеження: значне збільшення підщелепних та шийних лімфовузлів, що досягають значних розмірів - 4*4,5 см, збільшення пахових та пахвових лімфовузлів розміром 2*2,5 см округлої форми. При пальпації дані вузли не болючі, не спаяні між собою і з оточуючими тканинами, м яко еластичної консистенції, рухливі. Шкіра над ними блідо-жовтушнього кольору без виразок та нориць. Пальпаторно нижній край печінки гострий, гладкий, чутливий при пальпації, виступає з-під реберної дуги на 6 см. Розміри печінки по Курлову:
середньоключична лінія права - 16 см; серединна передня - 15 см
ліва реберна дуга - 14 см.
Значне збільшення селезінки +8 см.
Лабораторні та інструментальні дані: Er 2,7 х 1012 / л гемоглобін - 84 г/л, КП - 0,9, Ш.О.Е. - 10, лейкоцити - 135 х 109 / л; лейкоформула лімфоцити-94% УЗД : печінка та селезінка великих розмірів; дані диф. Діагнозу, що виключають іншу патологію; можна виділити наступні синдроми:
синдром лімфоаденопатії (як ведучий),
синдром гепатомегалії,
синдром спленомегалії;
анемічний синдром.
І поставити клінічний діагноз:
Xронічний лімфолейкоз, ІІІ стадія, пухлинна форма. Метапластична анемія середнього ступеня важкості.
Lympholeucosis chronica, stadium ІІІ ,forma tumorosis.
Anemia metaplastica.
ХI Принципи лікування та профілактики
Режим хворого;
раціональний режим праці і відпочинку, сприятливе психоемоційне навколишнє середовище, збалансоване повноцінне харчування, збагачене вітамінами. Санація всіх вогнищ інфекції та догляд за ротовою порожниною.
2. Цитостатична терапія: призначається при погіршенні загального стану, при збільшенні печінки, селезінки, лімфатичних вузлів, лейкоцитарній інфільтрації інших органів та невпинному зростанні рівня лейкоцинів ( більше 100х109/л п.
Препарати: хлорбутин (лейкеран), таблетки по 0,002 та 0,005. Внутрішньо від 4 до 10 мг/день, загальна доза на курс лікування від 80 до 700 мг в залежності від рівня лейкоцитозу.
Підтримуюча терапія 5-10 мг 1-2 рази в тиждень.
Циклофосфан: таб. 0,05; амп. по 0,2г, внутрішньом язево чи внутрішньовенно по 400 мг в день чи через день, курсова дози 8-14г.
Пафенцил: таб. 0,025 г по 25-75 мг в день, або один раз в один - три дні, курс 500 - 1200мг.
Проспідин: флакон по 0,1 і 0.05г, в/в, в/м по 50-75 мг /добу, курс 2-3,5г.
Спіробромін, амп. по 0,1г по 500-800 мг 1 раз в день по 10-12 днів.
Покази до поліхіміотерапії:
-пухлинний варіант хр. Лімфолейкозу;
-синдром Ріхмера;
-пролімфацитарний варіант;
-бластичний криз
Схема ЦПП
1)-циклофосфан по 200-400 мг,
2)пафенцил по 25-50 мг в день чи через день.
3)-преднізолон по 40 мг/м2 в день лікування протягом 2-4 тижнів,зповторенням через 2-4
Loading...

 
 

Цікаве