WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Історія хвороби: гіпертонічна хвороба в ІІ стадії - Реферат

Історія хвороби: гіпертонічна хвороба в ІІ стадії - Реферат

дозволяються, якщо їх об'єм і форма контролюються спеціалістами по лікувальній фізкультурі і кардіологами.
2. Дієта: всі протигіпертензивні лікувальні режими включають обмеження солі (NaCl) в харчовому раціоні хворого до 5-6 г на добу (Сумароков А.В.), що пов'язано з необхідністю зменшення затримання води в організмі (NaCl - надзвичайно гідрофільна сполука) і зниження тим самим ОЦК, що запобігає перевантаженню серця і поглиблення його дисфункції, а також зменшує накопичення іонів Na в судинній стінці, що зумовлює зниження чутливості судинної стінки до ендогенних судинозвужуючих факторів і зменшення набухання клітин стінки судин, що веде до нормалізації їх просвіту.
При підвищенні ваги тіла необхідне зниження енергетичної цінності їжі за рахунок обмеження поступлення в організм легкозасвоюваних вуглеводів та жирів, що забезпечує в певній мірі профілактику атеросклероза та ішемічної хвороби.
3. Медикаментозне лікування
Етіопатогенетичне:
Важливе значення має седативна терапія (призначення хворому настойки валеріани, пустирника, сибазону, діазепаму, адаптогенів, таких як настойка женьшеня) і психотерапія.
Лікування гіпертонічної хвороби на сьогодні - комплексне. Воно включає застосування антиадренергічних засобів, що блокують адренергічну інервацію на рівні вазомоторного центра (клонідін, або катапресан, метилдопа, резерпін), периферичні антиадренергічні засоби - антагоністи -рецепторів (фентоламін, празозин), антагоністи -рецепторів (пропранолол, атенолол), що запобігають симпатичним впливам безпосередньо на серце, спільні антагоністи і -рецепторів (лабеталол). Застосування гангліоблокаторів (бензогексоній, пентамін) порушує передачу нервових імпульсів через периферичні ганглії, що феде до зниження артеріального тиску. Використовуються також комбіновані препарати, що містять резерпін, салуретик, калій або гідралазин (адельфан, адельфан-езідрекс К, кристипін, березид), які викликають плавне зниження артеріального тиску.
З гіпотензивною метою використовують діуретики (гіпотіазид, фуросемід), які знижують артеріальний тиск за рахунок виведення з організму іонів Na, тим самим зменшується об'єм плазми, позаклітинної рідини, знижується серцевий викид, зменшується чутливість стінок судин до симпатичних впливів. Для профілактики гіпокалійемії при застосуванні калійнезберігаючих діуретиків призначають альдактон (по 0,025 г 4 рази на день) або тріамтерен.
Для зменшення тонусу гладкої мускулатури артеріол приміняють вазодилятатори (гідралазин, діазоксид тощо). Нітропрусид натрію є ефективним для купування гіпертонічних кризів.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (каптоприл, раміприл, еналаприл) блокують перетворення ангіотензину І в ангіотензин ІІ, що є могутнім пресорним фактором і крім того стимулює утворення альдостерону, що посилює затримку Na в організмі. Препарати ІАПФ сприяють зменшенню периферичного судинного опору і збільшенню серцевого викиду.
Антагоністи іонів Са, або блокатори повільних Са каналів, (верапаміл, фенігідін, ділтіазем, циннаризин) є коректорами основного патофізіологічного механізму гіпертензії - підвищеного периферичного опору судин. Вони блокують патологічно зростаючий при гіпертензії трансмембранний тік іонів Са в клітини гладкої мускулатури, що сприяє зменшенню тонусу гладком'язових клітин судинної стінки.
Для лікування гіпертензивних кризів з переважанням підвищення периферичного опору найбільш ефективним є застосування нітропруссиду натрію, що вводиться внутрівенно крапельно; при такому типі кризу приміняють також діазоксид, ніфедипін. При кризах, що обумовлені збільшенням серцевого викиду, добрий ефект забезпечується введенням анаприліну внутрівенно, а потім при необхідності фуросеміду. Корисним при цьому є введення аміназину і клонідину.
При церебральних порушеннях часто приміняють повільне внутрішньовенне введення сульфату магнію (25% 10-20 мл).
4. Фізіотерапевтичне лікування.
Благоприємний ефект при лікуванні гіпертонічної хвороби дають і деякі нефармакологічні впливи, зокрема психологічні методи, серед яких найбільше розповсюдження отримала релаксація, в тому числі аутогенне тренування, психотерапія, навіювання. Деякі фізіотерапевтичні методи можуть доповнювати лікування гіпертонічної хвороби. Серед них в І-ІІ стадії захворювання, якщо нема загострення, приміняють синусоїдальні модульовані токи, що впливають на ділянку "комірцевої" рефлексогенної зони (СІV - DІІ); ручний масаж, підводний душ-масаж.
5. Санаторно-курортне лікування.
Після виписки із стаціонара доцільно санаторне лікування; в літній жаркий період часу в місцевих санаторіях (н-д, санаторій "Медобори"), Юрмалі; в інші пори року - на курортах Криму і Кавказу.
6. Первинна і вторинна профілактика.
Первинна профілактика включає заходи щодо виявлення осіб з "факторами ризику", надання їм рекомендацій щодо комплексу оздоровчих і психогігієнічних заходів, а саме - раціональна організація робочого дня, виключення професійних шкідливостей, зниження надлишкової маси тіла, обмеження вживання солі, нормалізація сну, повноцінний відпочинок, регламентація навчального навантаження в школах і вузах, відмова від куріння і алкоголю, уникнення негативних емоцій.
Вторинна профілактика являється по суті і лікуванням хворих і повинна забезпечуватись мережею кардіологічнихкабінетів і диспансерів, здоровпунктів в навчальних і виробничих закладах. Хворі з вираженими ознаками гіпертонічної хвороби повинні 3-4 рази на рік проходити стаціонарне лікування з проведенням всіх необхідних заходів щодо боротьби з хворобою і полегшення стану хворого.
7. Епікриз (Epicrisis)
Хвора Андрухів Степанія Михайлівна, 68 років. Поступила 03.04.2000р. зі скаргами на періодичні тривалі головні болі, що супроводжуються головокружінням, шумом у вухах, колючі болі в ділянці верхівки серця, що виникають при фізичному і емоційному напруженні, задишку. Хворіє з 1973 року. При об'єктивному обстеженні: П - 96 уд/хв, АТ - 190/110 мм рт.ст., верхівковий поштовх зміщений вниз і вліво, ліва межа серця знаходиться на 1 см назовні від лівої середньоключичної лінії, аускультативно І тон на верхівці ослаблений, акцент ІІ тону над аортою. Дані електрокардіографічного, фонокардіографічного і ехокардіографічного досліджень вказують на наявність гіпертрофії лівого шлуночка. Завдяки огляду окуліста виявлено звуження артеріол і розширення вен сітківки. Заключний діагноз: гіпертонічна хвороба (morbus hypertonicus) ІІ стадії. З лікувальною метою використовуються антигіпертензивні засоби, діуретики, седативні засоби, що зумовило покращення стану. Рекомендовано: дієта із зниженим вмістом солі, води, зменшеншення енергетичної цінності їжі за рахунок легкозасвоюваних жирів і вуглеводів; повноцінний відпочинок, уникнення емоційних і фізичних стресів; перехід на підтримуючі дози фармакологічних препаратів.
8. Використана література:
1. Кушаковский М.С. Гипертоническая болезнь и вторичные артериальные гипертензии. - М., Медицина, 1982, 288 с.
2. Сумароков А.В., Моисеев В.С. Клиническая кардиология. Руководство для врачей. М., "Универсум Паблишинг"1996, 240 с. (с.139-149)
3. Внутренние болезни. Комаров Ф.И., Кукес В.Г., Сметнев А.С. - М., Медицина, 1991, 688 с. (с.171-180)
4. Артериальные гипертензии. Гогин Е.Е., Сененко А.Н., Тюрин Е.И. - Л., Медицина, 1978, 272 с. (с.183-216)
5. Пропедевтика внутренних болезней. Василенко В.Х. - М.: Медицина, 1989, 512 с. (с.189-204, 260-263)
Loading...

 
 

Цікаве