WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Профілактика, діагностика та лікування найпоширеніших хірургічних хвороб тварин - Реферат

Профілактика, діагностика та лікування найпоширеніших хірургічних хвороб тварин - Реферат


Реферат на тему:
Профілактика, діагностика та лікування найпоширеніших хірургічних хвороб тварин
Серед незаразних хвороб тварин, зокрема хірургічних, досить часто реєструються хвороби кінцівок. Останніми роками з'явилися удосконалені методи діагностики та лікування патології копит (копитець), переломів кісток. Переломи спостерігаються у 8 - 25% свійських тварин. Частіше всього вони є наслідком надмірних механічних навантажень (травма) або патологічного стану тварин (рахіт, остеомаляція, метастази злоякісних пухлин тощо).
Переломи кісток кінцівок. Переломи п'ясткових, плеснових кісток і фаланг пальців грудних і тазових кінцівок зустрічаються рідко. Лінії їх зламу найрізноманітніші, але здебільшого вони локалізуються у середній третині діафізу. Місцем зламу переломів трубчастих кісток в основному є 54% діафіза, 36 метафіза і 10% епіфіза. У дрібних тварин віком до року переломи трубчастих кісток у 76% випадків є закритими, у тварин віком більше року, у яких вони є результатом транспортного травматизму, переважають складні осколкові переломи з наявністю одного або декількох проміжних відламків.
Клініка. Детальне вивчення клінічних ознак має суттєве значення для постановки правильного діагнозу. З'ясовують обставини, при яких тварина була травмована, механізм пошкодження, що дозволяє установлювати і передбачати поетапні прояви характерних клінічних ознак кульгавості.
При проведенні клінічних досліджень травмованої тварини враховують як достовірні (безумовні), так і ймовірні ознаки переломів. Достовірними ознаками вважають укорочення пошкодженого сегмента, патологічна рухливість у місці перелому і крепітація кісткових відламків. Достовірні ознаки перелому виявляються частіше при діафізарних переломах довгих трубчастих кісток кінцівок і таза. При переломах коротких трубчастих кісток (фаланги пальців), метафізарних переломах, неповних переломах достовірні ознаки не дуже виразні, а в окремих випадках зовсім відсутні. Тому істотне значення має виявлення імовірних ознак, а це деформація у місці зламу, локальна біль при пальпації, біль у місці перелому при осьовому навантаженні, характерна постанова кінцівки. Помітне укорочення кінцівки з зовнішньою або внутрішньою ротацією тазової кінцівки дає підстави запідозрити вивих у кульшовому суглобі. У 90% випадків переломів пальпація дозволяє визначити перелом майже усіх трубчастих кісток локомоторного апарату і сідничних кісток.
Переломи кісток супроводжуються набряками, але набряк не завжди є достовірною ознакою. Діагноз підтверджується шляхом пальпації, яка дозволяє визначити як западину так і випирання кісткових відламків трубчастих, пластинчастих кісток. Важливе значення мають результати характеру крововиливу в прилеглі тканини. Швидке утворення після травми значного крововиливу свідчить про перелом із великою зоною пошкодження. Треба враховувати, що місце крововиливу не завжди збігається із зоною перелому. Кров поширюється по міжфасціальних щілинах м'язів і сухожилкових піхвах, тому при переломі, наприклад, гомілки крововилив може з'явитися біля заплесневого суглоба, при переломах плечової кістки - в ділянці ліктьового суглоба.
Деформація ушкодженого сегмента є достовірним симптомом перелому. Вона може бути обумовлена зсувом відламків і крововиливом у м'які тканини. Ушкоджений сегмент кінцівки порівнюють зі здоровим, використовуючи вимір для виявлення невеликих укорочень, ротаційних відхилень і відхилень по осі при білясуглобових і внутрішньосуглобових переломах.
Діагностика. На основі анамнезу хвороби та візуального огляду, пальпації, аускультації, перевірки статичної та динамічної функцій кінцівки встановлюють клінічний діагноз. При дослідженні різних травматичних хвороб кісток застосовуються такі сучасні методи, як рентгенодіагностика, комп'ютерна рентгенівська томографія, ультразвукове сканування (сонографія) та магнітно-резонансна томографія. Дані досліджень допомагають не тільки уточнити характер перелому, але й контролювати післяопераційний стан відламків кісток після їх репозиції, а також стежити за перебігом репаративної регенерації - динамікою зрощення.
Лікування. Проблема лікування переломів кісток залишається однією з найактуальніших у ветеринарній травматології та ортопедії, хоча за останні десятиріччя в цьому напрямі досягнуто значних успіхів зокрема розроблені та впроваджуються нові, достатньо ефективні методи зрощування трубчастих і пластинчастих кісток опорно-рухового апарату свійських тварин. Сучасні методи лікування переломів кісток базуються на використанні методик функціонально активного остеосинтезу, суть яких полягає у швидкому відновлення статичної та динамічної активності травмованої кінцівки.
Основні труднощі, які зустрічаються при лікуванні тварин, пов'язані з тим, що процеси консолідації та відновлення функції пошкодженої кінцівки ідуть повільно, часто ускладнюються остеомієлітом, дефектами кісток і контрактурами, деформаціями та вкороченням кінцівки, а також утворенням несправжніх суглобів.
Зрощення переломів кісток осьового та периферійного скелета досягають за допомогою надійної фіксації відламків різними пристосуваннями під час репаративного процесу. Остеосинтез у травмованих тварин з відкритими переломами здійснюють в день їх травмування, а при закритих - через одну-дві доби після одержання травми.
При лікуванні переломів кісток дрібних тварин застосовують інтрамедулярний та екстракортикальний остеосинтез. Для зрощення переломів кісток великих свійських тварин здійснюють екстракортикальний остеосинтез за допомогою потужних металевих пластин та апарата А.Н.Костюка. Основна мета, яка досягається при застосуванні цих методів, є операційне зближення відламків кісток і їх стабільна механічна фіксація зі збереженням іннервації та живлення.
При переломах трубчастих кісток, що мають внутрішній діаметр до 10 мм, у собак віком до 6 міс. використовують як закритий, так і відкритий внутрішньокістковий метод лікування. Закритий остеосинтез застосовують при ураженні плечової і стегнової кісток, кісток передпліччя і гомілки у тварин віком до 3 міс. Інтрамедулярний остеосинтез використовують для зрощення усіх трубчастих і пластинчастих кісток при простих і осколкових переломах та у випадку виявлення значного дефекту кісткової тканини після видалення багатьох дрібних автономних відламків. Залежно від характеру перелому, методами відкритої і закритої репозиції внутрішньокістковий остеосинтез здійснюють за допомогою шпиць різної модифікації. Фіксатор підбирають відповідно до величини кістково-мозкової порожнини. Використовують шпиці з титану та нержавіючої криці товщиною 3 - 5 мм (залежно від величини кісткових відламків). Шпиці підбирають, використовуючи рентгенограму.
Екстракортикальний остеосинтез виконують за допомогою металевих пластин та пластин з композиційного матеріалу (розробка кафедри хірургії ім. акад. І.О. Поваженка Національного аграрного університету) як коротких плоских, із 4 - 6 отворами, так і довгих плоских з більшоюкількістю отворів.
Для зрощування
Loading...

 
 

Цікаве