WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин - Реферат

Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин - Реферат

мл/5кг, для великої рогатої худоби - 6 мл/50кг 10%-ної суспензії). Препарат не протипоказаний вагітним, ослабленим і сильно інвазованим тваринам. Політрем згодовують з комбікормом після ретельного змішування з ним, краще індивідуально в дозах: вівцям і козам - 0,14 г, великій рогатій худобі - 0,2 г на 1кг маси тіла. Клозантел (фасковерм) вводиться внутрішньом?язово чи підшкірно дозою 1 мл на 20кг маси тіла. Рекомендується застосовувати довенікс, заніл, рафоксанід, івомек плюс.
Профілактика. Профілактичну дегельмінтизацію необхідно проводити восени, через 1-3 місяці після переведення тварин на стійлове утримання. Корів дегельмінтізують у сухостійний період, лактуючих - лише при загрозі загибелі. З метою знищення проміжних живителів проводять меліоративні роботи та обробку біотопів сульфатом міді (1:5000; 2г/1м2 ) або сечовиною (10г/1м3 води). У неблагополучних господарствах рекомендується змінювати пасовища кожні 2 місяці, при неможливості - один раз у серпні слід пам'ятати, що в сіні адолескарії зберігаються до 5-6 місяців.
Цистіцеркози - інвазійні хвороби тварин і людей, які викликаються стьожковими гельмінтами у личинкових стадіях (цистицерками) .
Цистицерки (фіни) - міхурі розміром з горошину. Розвиваються у м'язах тулуба, серці, очах проміжних живителів, якими є свині (Cysticercus cellulosae) та велика рогата худоба (Cysticercus bovis). Тварини заражаються при поїданні яєць (онкосфер), які виділяються з членниками (проглотидами) ціп'яків, що паразитують у тонких кишках людей.
Джерелом другої групи цистицерків є м'ясоїдні (собаки, вовки, лисиці тощо), у яких в кишечнику паразитують стьожаки. Виділені з калом членики містять тисячі яєць, при поїданні яких у проміжних живителів (тварини, людина) формуються личинкові стадії гельмінта (міхурі). Серед них найбільш поширеними є: тонкошийний цистицерк (Cysticercus taenuicollis) - міхур розміром з куряче яйце, який розташовується на брижі, сальнику тварин та людини; пізіформний цистицерк (Cysticercus pisiformis) - невеликих розмірів міхурці (з горошинку), розташовуються на брижі, сальнику, шлунку, печінці кролів, зайців, мають вигляд грона винограду.
Клінічні ознаки не характерні й залежать від локалізації міхурів.
Діагноз встановлюється при огляді туш м'яса забитих тварин. У дефінітивних живителів гельмінтів (людина, собака тощо) хворобу виявляють за наявністю фрагментів цестод (члеників) у виділених фекаліях.
Способи лікування тварин, інвазованих личинками гельмінтів, не розроблено. Для дегельмінтизації тварин, уражених статевозрілими паразитами, застосовуються празиквантел (дронцит, азинокс) в дозі 5 мг/кг, дронтал (дронцит+пірантел), дронтал плюс (дронцит+фебантел+пірантел), які задаються внутрішньо індивідуально, або лопатол (100 мг/кг одноразово), повторне введення через 48 години. Фенасал згодовується одноразово в дозі 0,1 г/кг, індивідуально.
Профілактика. Органи, уражені цистицерками, підлягають надійній утилізації.
Люди заражаються ціп'яками (солітерами) при поїданні погано провареної свинини та яловичини, тому важливе значення має експертиза туш м'яса для виявлення фін (цистицерків).
Диктіокаульоз спричиняється круглими паразитичними червами. Збудники: у овець - Dictyocaulus filaria, у великої рогатої худоби - D. Viviparus. Це - білі ниткоподібні нематоди до 10 см завдовжки. Паразитують у бронхах і трахеї. Захворювання досить поширене в Україні. Джерело інвазії - дорослі тварини - носії інвазії диктиокаулюсів, які виділяють личинок паразитів з калом. Зараження тварин відбувається на пасовищі при поїданні личинок гельмінтів з травою.
Клінічні ознаки. Перші випадки захворювання реєструються через 1-1,5 місяця після виходу тварин на пасовище. Личинки диктіокаулюсів із кишкового каналу заносяться кров'ю в легені, де формуються статевозрілі гельмінти. Хвороба супроводжується бронхітами та бронхопневмоніями, проявами яких є кашель, витікання з носа, утруднене дихання, хрипи в легенях. Із розвитком хвороби тварини худнуть, з'являються набряки в ділянці підгруддя, повік. Хвороба може тривати тижні і місяці.
Діагноз встановлюється на підставі виявлення личинок диктіокаулюсів у досліджуваному калі, за Берманом або Вайдом. Беруть до уваги вік тварин, час появи симптомів після виходу їх на пасовище, результати клінічного дослідження та патологоанатомічного розтину трупів.
Лікування. Універм згодовується з кормом в дозі 0,1 мг на 1кг маси тіла за активно діючою речовиною (ДР). Івомек (дектомакс, аверсектин, нововерм, баймек, сайдектин) вводиться одноразово підшкірно дозою 1 мл на 50кг маси тіла. Лівамізол вводиться підшкірно одноразово в дозі 0,017 г/кг (максимальна доза для великої рогатої худоби - 30 мл 7%-ного розчину, для дрібної рогатої худоби масою тіла від 25 до 35 кг - 3 мл, більше 36 кг - 4 мл, понад 90 кг - 6 мл). З кормами згодовують: фебантел (ринтал) в дозі 7,5 мг/кг, мебенвет гранулят 10% в дозі 0,02 г/кг, фенбендазол (панакур, фенкур, бровадазол) телятам 10 мг/кг, дрібній рогатій худобі - 5 мг/кг.
Профілактика. Стійлово-вигульне утримання тварин - надійний засіб профілактики диктіокаульозу. Рекомендується зміна пасовищних ділянок кожного тижня і повернення тварин на використану ділянку не раніше ніж через 3 місяці. Профілактична дегельмінтизація тварин, які випасались у минулому році, проводиться весною не пізніше як за два тижні до виходу тварин на пасовище. Восени обробляють всіх тварин, які користувались пасовищем. Ягнят і телят дегельмінтизують за необхідності в період випасного сезону через кожні 25 днів. Рекомендується пасовищна хіміопрофілактика для чого застосовують фенотіазином із сіллю (1:9), який вільно згодовують тваринам з корит.
Телязіоз - інвазійна хвороба великої рогатої худоби. Збудниками є три види нематод розміром 0,5-2 см, які паразитують в кон?юнктивальному мішку і під третьою повікою. В нашій країні найчастіше зустрічається Thelasia rhodesi.
Джерело інвазії - хворі тварини, у яких телязії зберігаються протягом зимового періоду. Захворювання проявляється в пасовищний період. У перенесенні збудника беруть участь проміжні живителі - пасовищні мухи-корівниці, які заковтують личинок гельмінта із сльозами хворої тварини і через деякий час переносять їх до ока здорової.
Клінічні ознаки. Захворюванняпроявляється з червня сльозотечею, почервонінням кон'юнктиви, припухлістю повік, світобоязкістю. Надалі рідина, що витікає разом із сльозами набуває слизисто-гнійного або гнійного характеру. Повіки склеюються, спостерігається помутніння очей та з'являються виразки рогівки і настає сліпота.
Діагноз встановлюється за клінічними ознаками та результатами гельмінтоскопії (наявність телязій та їх личинок у рідині при промиванні кон'юнктиви ока).
Лікування хворих тварин на телязіоз проводиться при появі клінічних ознак. Кон'юнктиву очей промивають водним розчином йоду (1:1500), 0,5% розчином лізолу, 1%-ний розчином хлорофосу по 50-60 мл на око, під помірним тиском 3-4 рази з інтервалом один-два тижні. Івомек та івомек плюс вводять підшкірно в ділянку шиї дозою 1 мл на 50 кг маси тіла. Ринтал задають через рот одноразово в дозі 10 мг/кг. Хороші результати отримані при застосуванні нілверму, фенбендазолу, фебантелу. Оскількі
Loading...

 
 

Цікаве