WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин - Реферат

Паразитарні (інвазійні) хвороби тварин - Реферат

розмножуються.
Клінічні ознаки. Перебіг хвороби має гострий характер і починається з різкого підвищення температури тіла до 41-42 °С. У тварин спостерігається пригнічений стан, прискорення пульсу і дихання. Сеча на 2-3-й день хвороби набуває рожевого, а потім темно-червоного кольору. Сечовиділення часте, утруднене. Молочна продуктивність знижується на 40-80%, молоко набуває червонуватого відтінку і гірке на смак. Порушується функція органів травлення. Слизові оболонки на початку хвороби гіперемійовані, а потім стають анемічними і жовтяничними. Тварини виснажуються, часто гинуть.
Діагностика. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, а також результати дослідження мазків крові, які проводять в лабораторії ветеринарної медицини.
Лікування. Хворим тваринам створюють спокійну обстановку, не виганяють на пасовище. Їх забезпечують водою, у раціон вводять свіжу траву та сіно. Із специфічних хіміопрепаратів найчастіше призначають лікарські засоби на основі диміназену ацетурату (азидин, бабезен, бабецид, батризин, береніл, верибен, піроцид, хананіл) у вигляді 7%-вого розчину на дистильованій воді у дозі 3,5 мг/кг внутрішньом'язово або підшкірно. За необхідності препарати вводять повторно через 1-2 доби. Одночасно обов'язково призначають симптоматичне і патогенетичне лікування (кофеїн, камфора, наперстянка, вітаміни групи В).
Профілактика. Тварин випасають на пасовищах, де немає іксодових кліщів. Надійною профілактикою захворювання є стійлове їх утримання та регулярне купання або обприскування емульсіями акарицидних препаратів (перметрин, К-отрин, бутокс, бензофосфат тощо ), які повторюють через кожні 9-10 днів.
Еймеріози тварин є наслідком паразитування в епітеліальних клітинах кишечнику одноклітинних паразитичних організмів. Зараження відбувається шляхом заковтування з кормом чи водою спорульованих ооцист. Спорозоїти, які звільняються від оболонок внаслідок їх руйнування, проникають в епітеліальні клітини слизової оболонки кишечнику, де вони розмножуються безстатевим способом і розвиваються, після чого ооцисти виділяються з фекаліями тварин. Хвороба особливо поширена у курей і кролів, хворіє на неї також велика рогата худоба, вівці, свині. Більш сприйнятливі молоді тварини.
Клінічні ознаки. Перебіг хвороби гострий, підгострий і хронічний. Тварини пригнічені, відмовляються від корму, температура тіла підвищується до 40-41 °С. На 2-3-й день хвороби з'являється пронос, фекалії рідкі, із слизом та кров'ю, смердючі. Слизові оболонки анемічні, анус відкритий, його слизова оболонка вкрита крапчастими чи смугастими крововиливами. Тварини швидко худнуть, очі западають в орбіти, температура тіла знижується до субнормальної. Курчата скупчуються біля обігрівачів, сидять з опущеними крилами, не реагують на зовнішні подразники, худнуть, гребінь та сережки стають блідими. Розвиваються нервові явища: судоми, паралічі кінцівок. Курчати гинуть на 2-3-ий день після появи перших клінічних ознак, і при цьому загинути може вся птиця. Летальність серед телят та ягнят не перевищує 50%.
Діагностика. Діагноз на еймеріоз ставлять з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень фекалій за методами Фюллеборна чи Дарлінга.
Лікування. Із специфічних засобів застосовують: препарати ампроліуму (ампрол, ампролмікс, ампролвет, бровітакокцид) у дозі 10 мг/кг щоденно протягом 10 днів; толтразурил (байкокс) - 10 мг/кг два дні підряд; клопідол (лербек, фармкокцид) у дозі 20 мг/кг двома курсами по 4 дні з 4-денним інтервалом; хімкокцид - 7-20 мг/кг курсами по 10 днів з 10-денними інтервалами до досягнення телятами чи ягнятами 3-4-місячного віку.
Ефективними є сульфаніламідні препарати: норсульфазол, сульфапіридазин - 60 мг/кг двома 4-денними курсами з перервою по 4 дні; сульфадимезин - 80-100 мг/кг двічі на день протягом 5 днів. А також комбінації сульфаніламідів з триметопримом (бровасептол, триметосул) парентерально.
Для лікування та профілактики еймеріозу курей застосовують багато лікарських засобів, які за своїм впливом на імунітет діляться на дві великі групи: на препарати, які гальмують утворення імунітету і на ті, які негативно не впливають на утворення імунітету. До першої групи віднесені: фармкокцид, регікокцин, клінакокс, клопідол, койден-25, хімкокцид, стенорол, лербек, монензин (еланкогран, монекобан), цігро. Для профілактики еймеріозу ці препарати застосовують у вигляді преміксів у бройлерних господарствах. Їх угодовують курчатам починаючи з 10-денного віку протягом усього періоду вирощування. Припиняють угодовування за 3-5 днів до забою птиці. До другої групи препаратів відносять: ампроліум (бровітакокцид, кокциарол, кокцидіовіт), ардинон-25, аватек, кокцидин, ірамін, байкокс, кокцисан, сакокс, сульфаніламіди. Їх застосовують у господарствах племінного та яєчного напряму. При тривалому застосуванні одного й того ж лікарського засобу у одноклітинних організмів виробляється резистентність до нього, внаслідок чого ці засоби частково або повністю втрачають антиеймерійноу дію. Тому бажано щоквартально здійснювати ротацію препаратів.
Профілактика. Потрібно суворо дотримуватись ветеринарно-санітарних правил утримання і годівлі тварин. Забороняється розміщувати курчат разом з дорослою птицею, вирощувати молодняк на території і в приміщеннях, де раніше перебували дорослі кури.
Хвороби тварин, що викликаються паразитичними червами.
Фасціольоз (метелиця) спричиняється трематодами Fasciola hepatica. Це - гельмінти листоподібної форми завдовжки 2-3 см. Паразитують у жовчних протоках печінки великої рогатої худоби, овець, кіз, рідше - свиней, коней, людини. Фасціольоз жуйних часто реєструється в нашій країні (зона Полісся та Лісостепу). Джерело інвазії - хворі тварини, які виділяють яйця фасціол з калом. Збудник розвивається з участю проміжних живителів - прісноводних молюсків (малий та вушковидний ставовики). Зараження тварин відбувається на низинних пасовищах при заковтуванні ними адолескаріїв фасціол, разом із травою і водою. В умовах України тварини здебільшого заражуються наприкінці липня і в серпні. Фасціоли паразитують декілька років.
Клінічні ознаки. Перебіг захворювання має гострий та хронічний характер. На гостру форму хворіє частіше дрібна рогата худоба восени; - при цьому спостерігається пригнічення, втрата апетиту, блідість слизових оболонок. На хронічну форму тварини хворіють пізньої осені та взимку. Вони худнуть, продуктивність їх знижується, виявляються анемія, блідість іжовтяничність слизових оболонок, часті атонії передшлунків, набряки підгруддя, повік.
Діагностика. У лабораторії досліджують кал методом послідовного промивання, враховують клінічні ознаки. Гостру форму фасціольозу діагностують лише методом із застосуванням гельмінтологічного розтину печінки.
Лікування. Антгельмінтики використовуються в суворій відповідності з настановою. При гострій формі фасціольозу застосовують: ацемідофен - індивідуально через рот не змінюючи режиму годівлі в дозі 200 мг/кг. Ефективними є також за гострого і хронічного перебігу хвороби препарати ацетвікол, урсовермін (рафоксанід). Суспензія фазинексу вводиться через рот одноразово (вівцям у вигляді 5%-ної суспензії дозою 1
Loading...

 
 

Цікаве