WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

культивування вірусу сказу використовують як первинні (отримані з тканин ембріонів свиней, корів, овець, хом'яків, мавп, собак, курячих ембріонів ), так і перещеплювані клітинні культури (ВНК-21, Нер-2, НГУК та ін.). Під час репродукції у клітинних культурах вірус явних ознак деструкції клітинного моношару не викликає.
Вірус сказу характеризується певним антигенним поліморфізмом. За допомогою моноклональних антитіл відомі нині штами збудника згруповані у чотири серотипи. Прототипом 1-го серотипу є штам вірусу сказу SVS. Сюди віднесені антигенно споріднені з ним польові та лабораторні штами, виділені у різних регіонах світу. Прототипом 2-го серотипу є штам Lagos Bat, виділений з кісткового мозку летючої миші на території Нігерії. Вірус 3-го серотипу, (штам Мокола), виділений від землерийки та людини. Вірус 4-го серотипу (штам Obodhiang), виділений від коней, комарів і москітів на території Нігерії. Представники усіх серотипів вірусу сказу в імунобіологічному відношенні споріднені, що дає можливість використовувати уніфіковані вакцинні штами.
Вірус сказу інактивується 1-2%-ним розчином лізолу, 2%-ним розчином фенолу, 2-5%-ним розчином формаліну, 2-3% розчином хлораміну, 0,1%-ним розчином сулеми, 3%-ним розчином карболової кислоти, а також ефіром, ацетоном, метиловим спиртом. Низькі температури консервують вірус. При нагріванні до 50°С вірус інактивується за 1 годину, до 60°С - за 5 - 10 хв, до 70°С - моментально. У матеріалах, що гниють, вірус інактивується за 15 діб. УФ-промені вбивають його за 5 - 10 хв.
Патогенез і клініка. Сказ - неконтагіозний зооноз. Від тварини до тварин та від тварини долюдини хвороба передається під час укусів чи обслинення травмованих ділянок шкіри та слизових оболонок. Відомі лише поодинокі випадки іншого шляху проникання збудника в організм. Так описано зараження працівника лабораторії, який займався центрифугуванням вірусної суспензії, респіраторним шляхом.
Характеризуючи патогенез сказу, прийнято розрізняти три основних фази: екстраневральну, при якій вірус перебуває у місці проникнення без ознак репродукції, інтраневральну, за якої вірус розмножується у нервовій тканині, та центробіжну, що характеризується поширенням вірусу по периферійних нервах.
Розмножуючись у клітинах головного мозку вірус спричиняє запалення, глибокі деструктивні зміни у його тканинах. Поширюючись через периферійні нерви, збудник заноситься у рогівку, слинні залози, контамінуючи їх секрет. У слині вірус з'являється не раніше як за 10 діб до появи клінічних ознак хвороби.
Інкубаційний період триває 3-6 тижнів, інколи до року. Спостереження свідчать, що тривалість інкубаційного періоду великою мірою пов'язана з місцем та характером укусу: чим багатша на нервові волокна тканина, чим глибша рана та ближче до голови, тим коротшим є інкубаційний період. На його тривалість впливають також вид, вік тварини, резистентність організму, кількість і вірулентність вірусу, що проник під час укусу.
Перебіг хвороби, як правило, має три стадії: продромальну, стадію збудження та стадію парезів і паралічів. Під час першої стадії, яка може тривати від 12 годин до трьох діб, відмічається підвищена чутливість тварини до світла, шумів, спотворення апетиту, підвищення температури тіла, порушення зору. У стадії збудження характерними ознаками є буйство, розлад чутливості і свідомості, інколи стопорний стан. Спостерігаються судоми, парези жувальних м'язів і м'язів глотки, звуження зіниць, часті позиви до сечовиділення. У цей період температура тіла найвища. У стадії парезів і паралічів знижується, а інколи й зовсім зникає больова чутливість. Спостерігаються парези і паралічі різних м'язів. Тварина виснажується і лежить. Порушується діяльність центрів кровообігу і дихання. Температура падає. Тварина гине. Хвороба триває здебільшого 8 - 12 діб. Проте виразність вищезазначених стадій може бути різною, що обумовлює різні форми клінічного її перебігу, зокрема тиху, або паралітичну, та буйну. Останнім часом часто зустрічається нетиповий перебіг сказу, без виразних проявів стадійності, з постійним переважанням парезів і паралічів. Описані випадки атипового перебігу хвороби, коли переважають ознаки ураження шлунково-кишкового тракту. Тварини виснажуються і гинуть.
Лабораторна діагностика сказу базується на виявленні вірусних тілець-включень (тільця Бабега-Негрі), специфічного антигену (МФА) та інфекційного вірусу (постановка біологічної проби на білих мишах). Цими методами добре володіють працівники державних діагностичних лабораторій ветеринарної медицини в Україні. Відомі й інші методи лабораторної діагностки сказу. Зокрема, широко практикується спосіб виявлення вірусного антигену за допомогою РІД. Досить перспективною є методика виявлення рабічного антигену у попередньо інфікованій досліджуваним матеріалом клітинній культурі. Ця методика за чутливістю і специфічністю корелює з відомою біопробою на білих мишах, проте значно оперативніша та зручніша.
Співробітниками НАУ (доцент Ташута С.Г. та ін.) розроблено антирабічний флюоресціюючий гамаглобулін, за допомогою якого можна виявляти специфічний антиген безпосередньо у мазках-відбитках з патологічного матеріалу, або ж у попередньо інфікованій клітинній культурі. Важливо пам'ятати, що якісне лабораторне дослідження можливе лише в разі відбору та доставки у лабораторію патологічного матеріалу згідно з існуючими вимогами. Перш за все матеріал повинен бути відібраний фахівцем, обізнаним з чинними правилами, який добре знає патогенез хвороби, властивості збудника, локалізацію його в організмі (трупі). Для встановлення діагностики беруть голову, або ж різні ділянки з головного мозку.
Діагностуючи сказ слід виключити хворобу Ауєски, нервову форму КЧС, інфекційний енцефаоамієліт та гострі отруєння.
Профілактика сказу базується на виконанні загальних протиепізоотичних заходів та проведенні профілактичної вакцинації. У неблагополучних регіонах проводять щорічну профілактичну вакцинацію собак, регулюють чисельність лисиць, вовків,шакалів, корсаків, єнотоподібних собак, знижуючи щільність їх популяцій до показників, при яких ця хвороба не розповсюджується. Для імунізації тварин запропоновано ряд живих та інактинованих вакцин. Живі вакцини готують з 4-х атенуйованих штамів вірусу сказу: CVS, Fluri, ERA та HBR, які вирощують переважно у перещеплюваній клітинній культурі ВНК-21. Живі вакцини використовують головним чином для імунізації диких тварин, зрідка - домашніх і
Loading...

 
 

Цікаве