WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

виникнення і розповсюдження хвороби. Основними джерелами розповсюдження збудника лейкозу у благополучних господарствах можуть служити тварини завезені із господарств, неблагополучних щодо лейкозу. Напруженість епізоотичного процесу пов'язана з давністю перебігу епізоотії та наявністю шляхів передачі збудника інфекції. В окремих господарствах захворюваність складає до 80 %, а летальність - до 15 %.
Спільність лейкозу великої рогатої худоби і людини залишається невивченою. Відомо, що молоко і м'ясо хворих на лейкоз тварин мають змінений біохімічний склад і містять метаболіти триптофану, які мають канцерогенні властивості.
Діагностика. Різні аспекти захворювання на лейкоз вивчають серологічним, клінічним, гематологічним, паталогоанатомічним і гістологічним методами. Основним методом прижиттєвої діагностики лейкозу є серологічний - реакція імунодифузії (РІД). Гематологічний і клінічний методи досліджень використовуються для визначення стадії повного розвитку хвороби у серопозитивних тварин. Паталогоанатомічними дослідженнями визначають ступінь ураженості органівзлоякісними новоутвореннями, а гістологічними - встановлюють морфологічні форми лейкозу. Такі високочутливі й специфічні методи діагностики лейкозу, як імуноферментний метод (ІФА) та полімеразно-ланцюгова реакція (ПЛР), поки що не набули широкого застосування у практиці.
Лікування. Способи не розроблені.
Імунітет. Відомостей про імунітет при лейкозі мало. Встановлено, що колостральні антитіла захищають організм телят від зараження. У повідомленнях про сконструйовані протилейкозні вакцини мова йде про лабораторні зразки імуногенів.
Основні протилейкозні заходи: своєчасна діагностика хвороби; чітке знання епізоотичної ситуації в кожному стаді; негайне виведення із стад (ферм) вірусоносіїв і забій тварин з гематологічними та клінічними ознаками лейкозу; забезпечення чіткого зоотехнічного обліку і нумерації тварин; дотримання ветеринарно-санітарних правил на фермах; забезпечення асептики і антисептики при масових обробках тварин (нумерація тварин, взяття крові, вакцинація, алергічні, ректальні дослідження, лікувальні маніпуляції).
Профілактика лейкозу та оздоровлення тваринницьких стад здійснюється у відповідності до існуючої інструкції, яка передбачає недопущення завезення тварин із неблагополучних господарств у благополучні.
Оздоровлення неблагополучних щодо захворювання на лейкоз стад здійснюється двома шляхами: розділенням стада на групи серонегативних і серопозитивних тварин, вирощування вільних від лейкозу теличок, нетелей і первісток для подальшої заміни інфікованих тварин (по корівниках, фермах) та одночасної повної заміни тварин неблагополучного стада, ферми тваринами, завезеними з благополучних ферм, господарств.
Науковцями Національного аграрного університету розроблений і впроваджений метод оздоровлення стада з використанням високочутливої РІД та шляхом раннього (на 15-20-й день після зараження) виявлення інфікованих тварин.
Запропонований набір діагностики в РІД має в 1,5-1,6 раза більшу чутливість, ніж стандартний. Це дає можливість проводити дослідження через кожні 15-20 днів. Впровадження такого науково-методичного підходу в навчально-дослідному господарстві "Великоснітинське" дозволило створити благополучне щодо захворювання на лейкоз стадо великої рогатої худоби за 4 місяці і тримати його неінфікованим протягом всього післяоздоровчого періоду.
Сказ (лат. Rabies) - захворювання що викликається нейротропною інфекцією. Характеризується гострим перебігом, ураженням ЦНС. Сприйнятливими є домашні і дикі тварини усіх видів, а також людина.
Хвороба надзвичайно розповсюджена. Реєструється у більшості країн світу на всіх континентах. Благополучними щодо сказу вважаються лише Австралія, Великобританія та Японія. У різних регіонах клініко-епізоотична (епідеміологічна) характеристика цього зоонозу неоднакова. Залежності від резервуара збудника, перебігу хвороби умовно розрізняють кілька ареалів. До полярного ареалу відносять арктичну територію Російської Федерації, Гренландію та Аляску. Тут переважає хвороба "дикування" серед песців , котрі зрідка можуть заражати людину. Ареал, до якого відносять Західну і Центральну Європу, азіатську територію колишнього СРСР, США, Мексику, характеризується наявністю багатьох резервуарів збудника (лисиці, вовки, куниці, гризуни та ін.). До цього ж ареалу належить і територія України. Для африканського ареалу характерним є те, що основним резервуаром збудника сказу є мангусти. Територія країн Південної та Центральної Америки характеризується своєрідним типом природної вогнищевості збудника сказу: основними його резервуаром є летючі миші. Проте цей поділ є досить відносним і можуть спостерігатися нетипові для того чи іншого регіону випадки резервації та розповсюдження вірусу сказу. Так, останнім часом відмічається певна роль летючих мишей у розповсюдженні сказу у Європі.
Найбільш сприйнятливими до вірусу сказу є лисиці, єнотоподібні собаки, вовки, шакали, деякі гризуни, кішки. Дещо менш чутливими вважаються люди, собаки, велика рогата худоба, коні та свині.
Залежно від резервуару збудника розрізняють епізоотії міського і природного типу. У першому випадку основним джерелом збудника є бродячі собаки та кішки. Епізоотії природного типу пов'язані з розповсюдженням сказу серед диких м'ясоїдних тварин: лисиць, вовків, песців, шакалів, корсаків, єнотоподібних собак та ін. На території України останнім часом відмічено поєднання ланцюгів епізоотичного процесу інфекції природного і міського типу з більш виразною активізацією останнього.
Збудник належить до родини рабдовірусів роду Lissavirus (від грецьк. Lissa - гідрофобія). Віріони мають вигляд кулі для вогнепальної зброї або палички, один з кінців якої заокруглений. Розмір віріонів коливається у межах 130 - 380 х 60 - 75 нм. Вони оточені ліпопроеїновою оболонкою, містять РНК, білки, ліпіди та вуглеводи. Геном вірусу представлений одноланцюговою лінійною молекулою неінфекційної РНК. Остання включає п'ять генів, що кодують відповідно 5 білків: неструктурний - NS, транскриптазу - L, матриксний - M, глюкопротеїд - G та білок N, з якого побудовані субодиниці капсиду.
Репродукція вірусу сказу відбувається в цитоплазмі чутливих клітин. Найбільш чутливими до нього є нервові клітини (характеризується виразною нейротропністю), проте вірус здатний репродукуватись також і в інших клітинах, зокрема епітеліальних. В лабораторіях для
Loading...

 
 

Цікаве