WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

Епізоотична обстановка, діагностика, лікування та профілактика паразитарних хвороб тварин - Реферат

комплекс може бути повним, неповним і складним. Повний первинний комплекс являє собою одночасне ураження органа і регіонарного лімфатичного вузла. Неповний первинний туберкульозний комплекс характеризується також ушкодженням лімфатичних вузлів, без ураження відповідних органів. Складний комплекс проявляється в тому, що повний або неповний комплекс одночасно локалізується в різних органах, наприклад, в легенях і кишечнику, у легенях і печінці.
За несприятливих умов хвороба переходить у вторинну стадію первинного туберкульозу - раннюгенералізацію. В органах утворюються субміліарні, міліарні та великовогницеві туберкули.
Вторинний (післяпервинний) туберкульоз виникає після згасання первинного комплексу в результаті його активації під дією несприятливих умов(стресів, голодування, ослаблення після різних хвороб). Він може розвинутися і при вторинному зараженні мікобактеріями. Морфологічним проявом вторинного туберкульозу є генералізоване ураження різних органів, як і при ранній генералізації. Іншим проявом вторинного туберкульозу є ізольоване ураження органів.
Оцінка методів діагностики. Із методів прижиттєвої діагностики основним, офіційно визнаним методом є внутрішньошкірна туберкулінова проба. Цей ефективний метод діагностики має і ряд недоліків: можливість зниження і навіть зникнення чутливості до туберкуліну у хворих тварин; прояв реакції у тварин, заражених маловірулентними або авірулентними (особливо багаті на них торфяники) видами мікобактерій, а також можливість появи у тварин алергічного стану немікобактеріальної природи. У зв'язку з цим для встановлення істинної причини появи туберкулінових реакцій проводять діагностичний забій тварин що реагують на туберкулін. На основі патологоанатомічних і подальших бактеріологічних досліджень визначають наявність хворих на туберкульоз тварину в стаді, господарство (двір, ферму) оголошують неблагополучним. В подальшому хворими визнають тварин на основі даних епізоотологічних, клінічних і алергічних досліджень.
З метою диференціації туберкулінових проб та відбору тварин для діагностичного забою існуючою інструкцією по боротьбі з туберкульозом передбачено використання РЗК та внутрішньовенної туберкулінової проб, а також внутрішньошкірна алергічна проба на КАМ. Запропоновані вченими високочутливі і специфічні методи імуноферментного аналізу та полімеразноланцюгової реакції будуть використовуватись в практиці після широкомасштабного випробовування в умовах виробництва.
Лікування. Через епізоотологічну та економічну недоцільність лікування інфікованих тварин не передбачене.
Специфічна профілактика. У зв'язку з сенсибілізуючими властивостями вакцини БЦЖ та інших існуючих протитуберкульозних препаратів, а із відсутністю методів диференціації туберкулінових реакцій інфікованих та імунізованих тварин, специфічна профілактика туберкульозу не проводиться.
Система протитуберкульозних заходів. При розробці системи протитуберкульозних заходів враховують біологічні особливості збудника хвороби, дані щодо епізоотології, закономірностей розвитку епізоотичного та інфекційного процесів, а також досконалість і специфічність діагностичних тестів та науково-практичного досвіду з профілактики і ліквідації туберкульозу. Згідно з інструкцією, боротьба з туберкульозом зводиться до застосування загальнопрофілактичних заходів та двох способів оздоровлення неблагополучних стад: систематичних діагностичних досліджень і забою реагуючих на туберкулін тварин та заміною не благополучного стада тваринами із достовірно благополучних по інфекції стад.
З врахуванням особливостей епізоотичної ситуації, недосконалістю існуючих прижиттєвих методів діагностики туберкульозу та наявності широкої гамми алергенів, в т. ч. атипових мікобактерій у зоні Полісся і деяких регіонах Степу науковцями НАУ розроблена система протитуберкульозних заходів з використанням внутрішньочеревної туберкулінової проби та технології проведення діагностичних досліджень.
Технологічна схема оцінки епізоотичної ситуації в благополучних господарствах та населених пунктах неблагополучних щодо туберкульозу великої рогатої худоби районах, подана на рис. 16.1. Використання внутрішньочеревної туберкулінової проби дає можливість диференціювати неспецифічні алергічні внутрішньошкірні реакції на туберкулін та визначити тварин для діагностичного забою. Технологічна схема протитуберкульозних заходів в неблагополучному стаді передбачає (рис. 16.2) паралельно з внутрішньошкірною туберкуліновою пробою використовувати внутрішньочеревну для виявлення скритих джерел збудника інфекції - хворих тварин, які знаходяться в стані анергії.
Рис. 16.1. Технологічна схема використання внутрішньошкірної та внутрішньовенної туберкулінових проб при моніторингу епізоотичної ситуації щодо туберкульозу великої рогатої худоби
Лейкоз великої рогатої худоби - інфекційна, з повільним перебігом хвороба, яка уражує кровотворну систему, супроводжується проявленнями лімфоцитозу крові, пухлиноподібними утвореннями в органах і тканинах організму тварин. Хвороба має три послідовні стадії: інкубаційну, коли тварина вже заражена збудником, але антитіла ще не виявляються; продромальну - починається з моменту виявлення позитивної на лейкоз серологічної реакції; повного розвитку - після виявлення гематологічних і клінічних ознак хвороби. Лікування та специфічна профілактика лейкозу не розроблені.
Епізоотологія та епізоотологічні особливості. Збудник лейкозувеликої рогатої худоби - онкогенний РНК-вірус, який паразитує у лейкоцитах. Гине при температурі 76°С.
До вірусу лейкозу великої рогатої худоби (ВЛ ВРХ) сприйнятливі: велика рогата худоба, вівці, кози, свині, кролі, миші незалежно від породи, віку і продуктивності. Джерелом збудника хвороби є заражена вірусом лейкозу тварина; заразна на всіх стадіях перебігу хвороби. Вірус виділяється з організму заражених тварин з кров'ю, молоком, іншими секретами і екскретами, які містять лейкоцити. Вірус може передаватися через молоко, кров, корми, сперму та інші матеріали, які містять складові частини крові інфікованих тварин. Збудник лейкозу може потрапляти з організму тварини парентерально, ентерально, внутрішньоутробно.
Рис. 16.2. Технологічна схема оздоровлення господарств неблагополучних щодо захворювання на туберкульоз великої рогатої худоби, з використанням внутрішньошкірної та внутрішньочеревної туберкулінової проб.
Пора року, кліматичні і природно-географічні умови не впливають на
Loading...

 
 

Цікаве