WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаМедицина → Діагностика, лікування і профілактика отруєнь тварин - Реферат

Діагностика, лікування і профілактика отруєнь тварин - Реферат

нітратами, нітритами та рослинами, що їх накопичують), світло-червоний колір шкіри та слизових оболонок (при отруєнні ціанглікоцидами, що накопичуються в сорго, суданці, маннику водяному, інколи у віці ярій, конюшині, кукурудзі, люцерні, у насінні абрикоса, сливи, вишні), жовтушність шкіри слизових оболонок (при отруєнні овець люпином), гіперемія та некрози шкіри (при отруєнні фотосенсибілізуючими рослинами - гречкою, звіробоєм, просом посівним, конюшиною, люпином, еспарцетом посівним), нестримне намагання рухатися вперед (при отруєнні віхою отруйною, дурманом, блекотою). Температура тіла при отруєннях, як правило, не змінюється, деколи знижується і дуже рідко підвищується (при отруєннях похідними фенолу -динітрофенолом, динітроортокрезолом, нітрафеном, пентахлорфенолом; похідними триазину-атразином, симазином, прометрином, а ВРХ також при отруєнні ДДТ).
Діагноз при захворюванні тварин, особливо масовому, ставиться комплексно з урахуванням анамнезу результатів характерних клінічних ознак, а також патолого-анатомічного розтину трупів загиблих тварин та хіміко-токсикологічних і мікробіологічних досліджень. При отруєні тварин анамнез та вивчення всіх обставин нерідко відіграють вирішальну роль у постановці оперативного і правильного діагнозу. Остаточний діагноз завжди встановлюється за результатами хіміко-токсикологічних досліджень кормів, питної води і зразків патолого-анатомічного матеріалу.
Із характерних макроскопічних змін в органах і тканинах трупів тварин або тварин, забитих з діагностичною метою, можна виділити: ураження слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу, шлунка і тонких кишок; наповнення судин черевної порожнини кров'ю; численні краплинні крововиливи; дистрофічні зміни внутрішніх органів, особливо печінки, селезінки, нирок; скупчення рідини (трансудату) у грудній і черевній порожнинах; інколи неспецифічний запах вмісту шлунково-кишкового тракту - запах аміаку (при отруєнні карбамідом або солями амонію), фенолу, часнику (при отруєнні фосфідом цинку), мигдалю (при отруєнні ціанглікозидами); пестицидів; темно-вишневий колір артеріальної і венозної крові (при отруєнні нітрато-нітритами, нітрофуранами, деякими сульфаніламідними препаратами); яскраво-рожевий колір артеріальної і венозної крові (при отруєнні ціанідами); сірувато-чорний колір вмісту і слизових оболонок товстих кишок (при отруєнні сполуками свинцю); жовтий колір (при отруєнні сполуками хрому); великі крововиливи у порожнинах, під шкірою та у м'язах (при отруєнні антикоагулянтами).
Для підтвердження діагнозу у лабораторію ветеринарної медицини обов'язково направляють для обстеження зразки кормів, які тварини споживали перед захворюванням, питної води, вмісту шлунку і кишок, внутрішніх органів, які відбирають у суворій відповідності з вимогами ветеринарного законодавства. Одночасно направляють матеріал для бактеріологічних, мікологічних і вірусологічних досліджень. В окремих випадках обстеженню підлягають зразки лікарських засобів, якими тварин лікували до захворювання. Але при підозрі на отруєння, не чекаючи результатів досліджень, негайно приступають до лікування хворих і профілактики захворювань іще здорових тварин.
При цьому необхідно: запобігати подальшому надходженню підозрюваної отрути в організм; затримати надходження в кров отрути, що потрапила в організм; нейтралізувати або послабити за допомогою антидотів дію отрути, що потрапила в кров; прискорити виведення з організму отрути та її метаболітів; вжити заходів до відновлення функції уражених життєво важких органів та систем організму. Усі ці заходи необхідні для послаблення негативного впливу токсичних речовин на організм, з тим, щоб запобігти загибелі тварин.
Запобігання подальшого надходження отрути в організм досягається шляхом негайного вилученням з раціону підозрюваних у токсичності корму та води, зміни пасовища і забезпечення тварин доброякісними кормами та питною водою. У випадках підозри на отруєння аерогенним шляхом необхідно провітрити приміщення або вивести з нього тварин.
1. Затримка всмоктування у кров отрути, що надійшла в організм, досягається шляхом видалення її з організму або нейтралізації відповідними антидотами (протиотрутами): для видалення з шлунково-кишкового тракту тварин (крім жуйних, коней та кролів) призначають блювотні засоби - апоморфін гідрохлориду або настоянку чемериці; промивають шлунок великою кількістю води за допомогою рото-носо-стравохідного зонда та насоса Комовського; призначають сольові проносні засоби (глауберова або англійська сіль), вводять всередину ентеросорбенти (активоване вугілля, білу глину, цеоліти тощо) з наступним промиваннями шлунка та призначенням сольових проносних засобів; здійснюють нейтралізацією хімічних речовин: лугів - слабкими розчинами органічних кислот (молочної, оцтової), кислот - слабкими розчинами лужних солей (гідрокарбонату натрію, оксиду магнію); солей важких металів та миш'яку - сполуками сірки (натрію гіпосульфіту, магнію або натрію сульфату), парним молоком, розведеним у воді білком (білок одного курячого яйця на склянку води); 1%-ним розчином таніну; органічних пестицидів, алкакоїдів, глікозидів, ефірних олій - 1%-ним розчином таніну, 0,1%-ним розчином перманганату калію; сполук барію - розчином натрію сульфату; сполук фтору - розчином кальцію хлориду; фармальдегіду - розчином ацетату або карбонату амонію; аміаку, солей амонію, карбаміду (у жуйних) - розчином формальдегіду (у жуйних за допомогою шприца Жане та кровопускальної голки через голодну ямку в рубець); сполук міді - розчином жовтої кров'яної солі; із шкіри та слизових оболонок - шляхомзмивання теплою водою або 1%-ним розчином натрію гідрокарбонату, а також збирання із шкіри дустів та порошків за допомогою пилососа.
2. Послаблення дії отрут, що всмокталися у кров, досягається за допомогою своєчасного застосування функціональних, біохімічних та патогенетичних антидотів: наркотичних засобів (хлоралгідрату, спирту етилового, тіпенталу натрію, гексеналу), транквілізаторів (аміназину) - при сильному збудженні тварин; засобів, що стимулюють функцію центральної нервової системи (препаратів групи кофеїну, камфори, стрихніну) - при сильному пригніченні; міорелаксантів (дитиліну, дипацину) - при м'язових судомах; М-холінолітиків (атропіну сульфату, скополаміну гідроброміду, спазмолітину, апрофену) - при отруєнні фосфорорганічними, деякими хлорорганічними та карбаматними пестицидами; реактиваторів холінестерази (дипироксиму, діетиксиму) - при отруєнні фосфорорганічними пестицидами; метиленової синьки - при отруєнні сполуками, що утворюють метгемоглобін у крові (нітратами, нітритами, рослинами, що їх накопичують, нітрофуранами, деякими сульфаніламідами); аскорбінової кислоти - при отруєнні нітратами, нітритами, пестицидами, сполуками важких металів; вводять внутрішньовенно натрій нітрит (1%-ний розчин) або метиленову синьку (1%-ний розчин), потім, не виймаючи голки з вени, - 1-3%-ний розчин натрію гіпосульфіту - при отруєнні ціанглікозидами; унітіол та тетацин кальцію - при отруєнні солями важких металів і миш'яку; димедрол, аміназин - при алергічних реакціях та анафілаксії; гідрокортизон - при токсичній алергії, отруєнні фотосенсибілізуючими рослинами; інсулін - при отруєнні жуйних буряками; кальцій хлорид внутрішньовенно - при отруєнні кухонною сіллю; фолієву кислоту (вітамін Вс) - при отруєнні пестицидами з групи триазину.
3. Прискорення виведення отрут з організму досягається шляхом кровопускання (у окремих випадках), парентерального (внутрішньовенного, підшкірного, у черевну порожнину) введення у великих кількостях ізотопічних розчинів, сольових проносних, уротропіну (гексаметилентетраміну), лазиксу (фуросеміду), гемодезу, діуретину, а також за допомогою гемосорбції та перитонеального діалізу.
4. Оскільки при тяжких отруєннях смерть настає, як правило, в результаті зупинки дихання, рідше - внаслідок серцевої недостатності, то деже важливим є своєчасне застосування (краще внутрішньовенно) аналептиків (коразолу, кордіаміну, лобеліну гідрохлориду, цититону, стрихніну нітрату), а для стимуляції серцево-судинної системи - кофеїн - бензоат натрію, адреналіну гідрохлориду, ефедрину гідрохлориду, мезатону тощо.
Література:
1. Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп. Київ - 2004 р. 2 томи.
2. Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Loading...

 
 

Цікаве